Кожен єпископ хоче, щоб члени його приходу знали про це
Автор живе в штаті Юта, США.
Ось вісім істин, які я засвоїв під час служіння єпископом.
У мене була чудова можливість служити єпископом. Упродовж тих років я засвоїв більше уроків, ніж їх можна перерахувати. Але я ще зрозумів вісім істин, які, на мою думку, є універсальними. Хоча цей перелік не є вичерпним, я спробую донести те, що, як сподівається кожен єпископ, знають члени його приходу.
1. Єпископ любить кожного члена свого приходу абсолютно реально.
Любов єпископа до свого приходу споріднена з любов’ю, яку Небесний Батько та Ісус Христос мають до кожного з нас. Коли єпископ дивиться на членів приходу під час причасних зборів, його співчуття і співпереживання не можна порівняти ні з якими іншими переживаннями у його житті. Коли єпископ встає і розповідає, як сильно він любить членів свого приходу, його почуття щирі й реальні. Знайте, що ваш єпископ вас любить, про вас піклується і дбає більше, ніж ви уявляєте.
2. Єпископа фізично, психологічно і духовно підтримують віра і молитви членів приходу.
Єпископ служить безмежну кількість годин. Він часто присвячує багато годин у церкві в неділю та в інші дні після роботи розмовам з членами приходу, співбесідам та турботі про членів свого приходу.
Єпископ спроможний робити це тиждень за тижнем завдяки вірі й молитвам членів приходу. Коли мене щойно покликали єпископом, мені на очі щоразу наверталися сльози, коли я чув, як хтось із членів Церкви в молитві просить “благословити єпископа”. Ваші молитви віри не залишаються без відповіді, і єпископ отримує й відчуває підтримку завдяки тим молитвам. Господь відповідає на такі сповнені віри молитви, проливаючи благословення на єпископів Церкви.
3. Єпископові часто здається, що він зовсім не відповідає своєму покликанню (навіть після трьох або чотирьох років служіння).
Я знав небагатьох єпископів, які вважали, що дійсно “готові” дo покликання. Однак я справді знаю, що “кого Господь покликає, того Він наділяє здібностями”1. У той час, як єпископ знає, що він поступово буде відповідати вимогам свого покликання, його все ж ніколи не залишає почуття того, що він ніколи не буде виконувати своє покликання добре. Він буде докладати всіх сил, щоб при необхідності давати мудрі поради, не ображати людей і бути в гармонії з Духом, але все ж час від часу він буде сумніватися, чи належним чином виконує своє покликання.
4. Дух Божий може діяти через єпископа, коли він дає пораду членам приходу.
Коли у мене запитують, чого мені найбільше не вистачає з того служіння єпископом, я кажу людям, що сильного впливу Духа, який супроводжує покликання єпископа. Втішаючи тих, хто втратив ближніх, розмовляючи з тими, хто переживає важкі часи через невірність супутника життя або закликаючи людей до покаяння, Дух, до якого має доступ вірний єпископ, є Духом Божим і духом одкровення.
Нещодавно одна сестра, яка раніше ходила до нашого приходу, попросила мене допомогти їй у вирішенні певних особистих питань. Вона переїхала до нового приходу і не була впевнена, чи звертатися їй до нового єпископа за порадою. Я сказав їй те, що казав багато разів з того часу, як мене було відкликано, що хоча я й хотів би допомогти, однак більше не маю ключів, які тримає єпископ, і що ті ключі можуть мати вирішальне значення в наданні необхідної підтримки. Я запропонував їй поговорити зі своїм єпископом. Через два тижні я знову поговорив з нею, і вона сказала, що зустрілася зі своїм єпископом і було таке враження, ніби він уже знав про її проблему і про те, як краще їй допомогти. У той час, як єпископ дійсно не є непогрішимим, Господь надихає його, скеровує і благословляє життя, вкладаючи слова у його вуста.
5. Єпископ є смертною людиною; іноді він помиляється й іноді робить щось неправильно.
Єпископи, зрештою, смертні люди. У них є недосконалості, слабкості, упередження і власні негаразди. Дух дає здатність чоловікам, які служать у чині єпископа, але все ж єпископ залишається людиною, підвладною тим самим проблемам і слабкостям, які трапляються у всіх нас.
Таке розуміння не повинно зменшувати пошани, яку ми виявляємо до його покликання, чи нашої уваги до його поради. Єпископ також добре знає свої слабкості і намагається долати їх або принаймні не поширювати їх на своє служіння у якості єпископа. Як би він не намагався, він завжди буде недосконалим.
6. Єпископ відчуває, що він не зможе приділяти достатньо часу членам приходу або робити для них достатньо добра.
Кожного дня єпископ думає, кому ще він міг би чи йому слід було б допомогти того дня. Мені подобалося б регулярно розмовляти з кожним членом приходу, однак у мене була повноцінна робота, моя сім’я, молодіжна програма і кілька членів приходу з великими проблемами. У мене просто не було достатньо часу регулярно бачитися з усіма членами приходу.
Втім мене як єпископа іноді спонукав Дух відвідати когось із членів приходу, хто мав труднощі. Багато разів ті візити починалися зі слів: “Я знав, що ви прийдете”. Той Дух, який ми відчували, часто був просто вражаючим, бо ми обоє усвідомлювали, що той візит був доказом, що Бог відповідає на молитви.
Мені також завжди подобалося те, як мене зустрічали біля дверей активні члени Церкви, які “не мають труднощів”. Ці чудові люди ходять до церкви кожного тижня, вірно служать у покликаннях, у них немає величезних явних проблем і загалом провідники священства їх регулярно не відвідують. Вони були вдячні провести певний час віч-на-віч з єпископом. Усім вам я хочу сказати: “Дякую! Продовжуйте йти вперед! Знайте, що ваш єпископ любить вас і заходив би частіше, якби міг”.
7. Вашому єпископу необхідно, щоб ви дійсно, по-справжньому, чесно служили одне одному.
Коли мені, єпископу, казали, що певний член приходу переживає важкі часи, я завжди запитував: “Хто його домашні та візитні вчителі?” То був один із способів переконатися, що потреби того члена приходу будуть вирішені і в ближній, і в далекій перспективі. Єпископ, який діє без допомоги інших членів приходу і колу, має обмежені ресурси. Звичайно, він може—і буде—відвідувати людей, які переживають кризу. Однак, маючи ресурси священства і Товариства допомоги, його можливості розширюються.
Оце і є суттю служіння. Іноді дехто з нас забуває, чому ми служимо одне одному: Господь заповідав нам любити одне одного (див. Іван 13:34). Знайте, що ваш єпископ використовує служіння, як надихаючий спосіб “розширити свою присутність” у житті членів приходу.
8. Єпископ хотів би зробити все для своєї отари.
У будь-який час дня або ночі, чи це щоб надати благословення священства, чи дати пораду бунтівній дитині або негайно прибути на місце нещасного випадку,—він готовий зробити все, що потрібно члену приходу. Він не може завжди зробити все, та він і не може бути саме тією необхідною людиною в будь-якій ситуації, проте не бійтеся просити про допомогу, коли вона вам необхідна. Знайте, що єпископ є для того, щоб служити в такі часи, і що як ви, так і він, отримаєте щедрі благословення за те, що працюватимете разом.
Я відчуваю смирення завдяки священній можливості служити в цьому священному покликанні. У своєму служінні я прийшов від віри до знання. Я більше не вірю, що євангелія істинна, я знаю, що вона істинна. Я більше не вірю, що Бог знає мене; я знаю, що Бог достеменно знає кожного з нас, наше повсякденне життя і наші особисті труднощі. Більше того, я знаю що Він діє через Своїх служителів, особливо тих, які мають ключі священства. Я знаю, що не зміг би служити єпископом, якби Бог не був у курсі цієї роботи. Саме істинність євангелії і Божої любові до Його дітей дає спроможність кожному єпископу служити.