Голоси місцевих святих останніх днів
Я знайшла свій ключ до зцілення
У мене все було добре: чоловік, син, батьки, робота, служіння в Церкві і покликання. І от настав квітень 2002 року. Я пішла спати здоровою людиною, а прокинулася хворою, немічною, з відчуттям страху і жаху. Протягом цілого року я ходила до лікарів, робила всілякі дослідження, у мене накопичилось три мішки різноманітних ліків, я випробувала і деякі нетрадиційні засоби лікування, але нічого не допомагало, мій стан погіршувався з кожним днем. Усі лікарі казали, що у мене все в нормі, але мій стан був жахливим—боліло все: від голови до п’ят. Біль і страх стали моїми постійними супутниками.
Через рік, лежачи в ліжку, я подумала: “Що я роблю не так? Що іще я не спробувала?” І зрозуміла—євангелію Ісуса Христа! Ось що я не спробувала! Я вирішила перечитати всі притчі з Нового Завіту про зцілення. Вивчивши їх, я побудувала на євангелії механізм зцілення. По-перше, треба стати з Господом на один шлях, по-друге, підійти до Господа якомога ближче і попросити про допомогу, по-третє, треба мати віру в Господа і Його Слово. Всі ці складові зцілення є обов’язковими для всіх, хто хоче зцілитися за допомогою Господа.
Після розмірковувань я зрозуміла, що, якщо до цього часу я не зцілилася, то у мене не має віри в Ісуса Христа. І тоді я запитала себе: “А що таке віра?” Я не змогла тоді відповісти на це запитання. Мені завжди було соромно запитати. Мені здавалося, що всі знають, а я ні. І ось я лежала і плакала, але потім сказала Господу, що, якщо Він залишить мене жити, то я дізнаюсь, що таке віра і як вона працює. І тоді дива почнуть траплятися, як це написано в Біблії і Книзі Мормона. І, якщо ця Церква істинна, то все, чого тут навчають, повинно працювати.
Отже, плачучи, я простягла руку за голову, де стояла тумба з журналами “Ліягона”, обрала декілька журналів та відкрила перший з них, не дивлячись. Яким же був мій подив, коли я побачила назву першою статті: “Що таке віра і як вона працює”. Чому я раніше її не помічала?
Я почала читати. Виявляється, віра в Ісуса Христа—це виконування тих заповідей і завітів, які я обіцяла виконувати, приймаючи хрищення і пізніше храмові завіти. Мої очі відкрилися. Щоб знайти перелік цих завітів, я перегорнула всі підручники: для дітей, для дівчат, юнаків, жінок, носіїв священства і місіонерів, а також Книгу Мормона. Я виписала всі заповіді і завіти, якими зв’язала себе з Господом, і почала ставити значок плюсу навпроти тих, які виконувала, і мінусу—навпроти тих, які не виконувала. І мені стало все зрозуміло. Я майже нічого не виконувала, у мене було два-три плюси і все.
Я повстала проти Бога: довго не виконувала те, що обіцяла під час хрищення і в храмі; і, виходить, що мене охопив жах, але саме в цей момент і відбулося моє навернення. Я вирішила: поки я дихаю—виконувати заповіді, одну за одною, скільки зможу. Моє покаяння було важким. Я відчула, що це означає—горіти в гарячці від усвідомлення своїх гріхів, як Зизром або Алма. Я зрозуміла, що весь цей час приймала причастя негідно.
Тоді я зателефонувала президенту філії і попросила його прийти, тому що у мене не було сил прийти до нього. Ми говорили більше години. Я розповіла йому все, що робила не так. Після цього президент дав мені благословення. Я не вірила своїм вухам, тому що він проголосив для мене такі благословення, в які мені важко було повірити. У той момент, вперше за цей рік, мені полегшало. Щось всередині змінилося на краще, у мене з’явилася надія, що я одужаю. Тоді я зрозуміла, що роблю правильно.
Через кілька днів мене поклали в лікарню. Я могла тільки сповзти з ліжка і помолитися на колінах вранці і ввечері, а також прочитати з Книги Мормона один вірш. Через 10 днів почалися дива—розпочався процес зцілення. Я продовжувала виконувати заповіді. Вчилася молитися на колінах і читати Книгу Мормона кожен день. Виконування однієї заповіді давало мені сили виконувати наступну. Потрошку смерть відходила, а життя поверталось.
Господь був поряд і допомагав мені весь час, оскільки я постійно помічала ознаки підтримки з Його боку. Я рада йти разом з Господом шляхом мого життя і намагатимуся тепер бути якомога ближче до Нього.