Портрети віри
Майкл Ісаак
Бидгощ, Польща
“Хвороба може зробити багато хорошого”,—каже Майкл, який страждає від ниркової недостатності. Завдяки хворобі зросла його вдячність за євангелію. Він каже, що “це хороше випробування”.
Леслі Нільссон, фотограф
Я народився в Ефіопії в 1942 році і приїхав у Польщу на навчання в 1965. У 1991 році я познайомився з місіонерами й приєднався до Церкви. Я служив президентом філії три з половиною роки. Я служив радником президента місії 12 років. Я знову був президентом філії, а потім президентом округу. Потім я захворів на ниркову недостатність.
Зараз я можу мало що робити в Церкві. Я намагаюся приходити в неділю.
Спочатку я розізлився.
“Чому я?— запитував у молитвах. Я служив Тобі, Господи”. Через якийсь час я зрозумів. У Писаннях сказано: “Того, хто має віру в Мене, щоб бути зціленим, і не призначений до смерті, буде зцілено” (УЗ 42:48).
У цьому вірші сказано, що нас буде зцілено, якщо нам не призначено померти.
Члени Церкви продовжують молитися за мене, однак здоров’я погіршується. Вони думають, що їхні молитви не почуті, проте вони почуті, тому що вони стають кращими людьми і тому що я відчуваю любов, яку вони мені виявляють.
Навіть якби я був здоровий, скільки часу мені залишилося, з огляду на мій вік? Та все ж у мене все ще багато попереду.
Мені подобається звертатися до Писань і знаходити персонажів, які мені допомагають. Коли я був здоровий і служив, мені подобалося бути, як Нефій, але зараз я часто думаю про Йова. Він був хорошою людиною і також страждав. Завжди є надія в євангелії.
У місті Бидгощ, якщо я захочу зустрітися з мером, у мене немає жодних шансів, оскільки я дуже незначна постать. Але завдяки євангелії двері завжди відкриті, щоб покликати Бога. Ось чому я люблю свою церкву.
У мене є Церква. У мене є спосіб спілкування з Богом через молитву, піст і все, що ми робимо. Що ще мені потрібно?
Іноді я кажу собі: “Можливо, це і є причина моєї хвороби—щоб я міг зрозуміти, до якої величної справи долучився, яким чудовим курсом прямую”.
Я бачу, що моя дружина Рената сумує через мою хворобу. Мені б цього не хотілося, однак сум—це невід’ємна частина любові. Якби вона не любила, то не сумувала б. Любов допомагає вам відчувати, що ви не самотні і що є люди, які дбають про вас.
Смерть—це ніщо. Кожен помре. Має значення наше ставлення до смерті. Я знаю, що Бог живе. Він любить нас—і мене також. Ось що я можу сказати.
Хвороба Майкла стала великим випробуванням для його дружини Ренати. “Я бачу, що моя дружина Рената сумує через мою хворобу,---каже він.--- Однак сум---це невід’ємна частина любові. Любов допомагає вам відчувати, що ви не самотні і що є люди, які дбають про вас”.
Попри обмеження, спричинені хворобою, Майкл все ж таки знаходить способи служити людям навколо себе і надихати їх.
Майкл знаходить надію і спрямування в Писаннях. Коли він був здоровий і служив, то захоплювався Нефієм. “Але зараз я часто думаю про Йова,---каже він.--- Він був хорошою людиною, і також страждав”.