Більш святий спосіб служіння
Старійшина Патрик Керон
З президентства сімдесятників
З виступу на всесвітньому духовному вечорі для дорослої молоді “Критерій істинної і живої Господньої Церкви”, виголошеному в Університеті Бригама Янга—Айдахо 6 травня 2018 р.
Прагнучи стати Його істинними учнями, наслідуймо живого Христа, служачи так, як служив би Він—ще з більшою готовністю, ще більш ефективно.
Ілюстрації Келлі Мак-Морріс
Коли мені було років 15 чи 16, я був дуже зосереджений на собі. Як і багато з нас у підлітковому віці, я був невпевненим, беззахисним і вразливим. Я почувався розгубленим, сором’язливим та незграбним. І те, що я навчався в школі-інтернаті на безлюдному відрізку узбережжя Англії в той час, як батьки жили в далекій Саудівській Аравії, не покращувало мій настрій. Моя школа була така, що Хогвартс і Снейп здавались би приємнішими.
На тому узбережжі погана погода була нормою, але однієї зими надзвичайно сильний шторм з ураганними вітрами вирував Ірландським морем. Близько 5000 домівок затопило, люди залишилися відрізаними від світу без електрики чи будь-якої можливості зігріти й освітити свої будинки, і в них закінчувалася їжа.
Коли вода почала сходити, наша школа направила нас допомагати з прибиранням. Я був шокований, побачивши таке стихійне лихо настільки близько. Вода і багно були повсюди. Обличчя людей, чиї домівки затопило, виглядали блідими і виснаженими. Вони кілька діб не спали. Ми з моїми однокласниками взялися до роботи: переносили просякнуті водою речі на верхні поверхи та знімали зіпсовані повінню килими.
Але що мене вразило найбільше—це дружні почуття, які виникли в нас. Там панували просто чудові, доброзичливі почуття між людьми, яких поєднали складні обставини заради гідної мети. Пізніше я згадував, що вся та невпевненість, яка зазвичай поглинала мої підліткові думки, зникла, коли я був задіяний у цій чудовій справі з надання допомоги нашим ближнім.
Відкриття, що допомога іншим була протиотрутою до мого похмурого самозаглибленого стану, мало змінити мене. Але воно не змінило, оскільки те відкриття не проникло достатньо глибоко, і я не зміг глибше обдумати те, що сталося. Це усвідомлення прийшло пізніше.
Запрошення служити
Фотографія матері й дочки зроблена Ліндою Джин Пернелл
Я сам думав про це під час квітневої генеральної конференції 2018 року, коли чув неодноразовий заклик служити так, як служив Спаситель—і робити це з любов’ю, визнаючи, що і ми, і люди навколо нас є дітьми нашого Небесного Батька.
Ми будемо служити не для того, щоб наше служіння було підраховане і зараховане, але тому, що любимо нашого Небесного Батька й керуємося вищою і благороднішою метою—допомагати нашим друзям знайти шлях додому до Нього і залишатися на цьому шляху. Ми любимо наших ближніх і служимо їм так, як це робив би Ісус, якби був на нашому місці, щиро прагнучи покращити життя людей і полегшити їхні тягарі. Саме це є джерелом радості й тривалого задоволення і для того, хто дає, і для того, хто приймає, коли ми ділимося плодами того, що ми знаємо й відчуваємо стосовно нашої безмежної цінності і вічної любові Бога до кожного з нас.
“Критерієм істинної і живої Господньої Церкви завжди будуть організовані та спрямовані зусилля заради служіння окремим дітям Бога та їхнім сім’ям,—сказав Президент Нельсон.— Через те, що це Його Церква, ми, як Його служителі, будемо служити кожному окремо, як Він це робив. Ми будемо служити в Його ім’я, з Його силою і владою та з Його люблячою добротою”1.
Я знаю, що дослухаючись до цього заклику служити, ми будемо мати можливість піднятися над собою, зростати у вірі, впевненості та щасті і подолати нашу зосередженість на собі та відчуття порожнечі й темряви, яке з цим приходить.
Служіння нас змінює
Краса такого служіння або учнівства полягає в тому, що це допомагає іншим, але також змінює нас, відволікаючи від турбот, страхів, переживань і сумнівів. Спочатку служіння іншим може просто відволікати нас від наших проблем, але це швидко перетворюється на щось набагато вище і прекрасніше. Ми починаємо відчувати світло і спокій, майже не усвідомлюючи цього. Це заспокоює нас, зігріває і втішає. І ми розпізнаємо радість, яка не приходить у жодний інший спосіб.
Як пояснював Президент Спенсер В. Кімбол (1895–1985): “Процвітаюче життя, про яке розповідається в Писаннях, є духовним підсумком–-результатом помноження нашого служіння іншим і застосування наших талантів для служіння Богу та людям”. Він додав: “Ми стаємо самостійнішими, коли служимо людям–-дійсно, так легше “знайти” себе, адже ще є стільки всього, що можна знайти в собі!”2
Заклик Учителя
Христос і рибалки, художник Дж. Кірк Річардс
Коли Спаситель покликав Петра, Андрія, Якова та Івана йти за Ним, їхня зміна напрямку і зосередженості була миттєвою: “І вони зараз покинули сіті, та й пішли вслід за Ним” (Maтвій 4:20).
Але пізніше, коли Спасителя було забрано від них у найжорстокіший спосіб, вони повернулися до свого рибальства, бо знали ту справу. Одного разу воскреслий Спаситель прийшов до них, коли вони нічого не могли вловити.
“А Він їм сказав: Закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! Вони кинули, і вже не могли його витягнути із-за безлічі риби” (Іван 21:6).
То не лише була демонстрація того, що Він ні в чому не втратив Своєї сили, але також дуже яскрава ілюстрація того, що вони шукали не в тому місці і зосереджувалися не на тому. Коли вони разом їли рибу на березі, Спаситель запитав Петра три рази, чи любить він Його. Щоразу і зі зростаючим відчуттям занепокоєння Петро відповідав, що так. Після кожної з відповідей Ісус просив Петра годувати Його овець. (Див. Іван 21:15–17).
Чому Спаситель запитував його три рази, чи Петро Його любить? Петра раніше було покликано іти за Ісусом, і він відреагував негайно, залишивши свої сіті. Але коли Ісуса від них забрали, Петро горював, він був розгублений. Він повернувся до єдиного знайомого йому заняття—риболовлі. Тепер Ісус хотів, аби Петро дійсно почув Його і зрозумів важливість запрошення цього разу. Йому було потрібно, щоб Петро усвідомив, що означає бути учнем і послідовником воскреслого Христа тепер, коли Він більше не буде фізично поряд з ними.
Чого хотів Господь від Петра? Він хотів, аби Петро годував Його овець, Його ягнят. То була робота, яку треба було виконувати. Петро зрозумів цей лагідний, прямий заклик від свого Вчителя, і головний апостол відреагував сміливо і безстрашно, присвятивши решту свого життя служінню, до якого його було покликано.
Почніть з молитви
Ми маємо іншого головного апостола на землі сьогодні. Президент Нельсон запрошує сьогодні вас і мене пасти Ісусових овець. З усіма відволіканнями навколо нас і величезною кількістю дрібних справ, які вимагають уваги, наше завдання—відгукнутися на це запрошення і діяти—дійсно щось робити, дійсно змінитися і жити по іншому.
У вас може виникнути запитання: “З чого мені почати?”
Розпочніть з молитви. Президент Нельсон закликав нас “сягнути вище [наших] теперішніх духовних здібностей отримувати особисте одкровення”3. Запитайте у вашого Небесного Батька, що ви можете робити і для кого. Реагуйте на будь-яке отримане вами враження, яким би незначним воно не здавалося. Дійте за цим спонуканням. Будь-яка маленька добра справа змушує нас зосереджуватися на інших і приносить свої благословення. Це можуть бути добрі слова людині, яка на них не очікувала. Це може бути квітка, печиво чи добрі слова. Ви можете прибрати в саду чи на подвір’ї, попрати для когось, помити машину, покосити траву, розчистити сніг або просто вислухати.
Як сказала про це сестра Джин Б. Бінгем, генеральний президент Товариства допомоги: “Іноді ми думаємо, що повинні зробити щось велике й героїчне, щоб це вважалося служінням нашому ближньому. І все ж прості вияви служіння можуть глибоко впливати на інших, а також і на нас самих”4.
Вам, можливо, важко буде зробити перший крок через переконання, що у вас мало часу чи ви не зможете щось змінити, але ви здивуєтеся силі навіть, здавалося б, незначних вчинків. Президент Нельсон встановив для нас з вами вищий і святіший зразок служіння. Якщо ми будемо за ним діяти, то побачимо, наскільки це допоможе нам реалізуватися, стати більш вільними й спокійними, і яким великим джерелом змін і втішення в житті інших людей ми можемо стати.
Іноді, наприклад, по завершенні місії, у вас може бути спокуса сказати: “Я все зробив. Тепер нехай хтось інший служить. Мені потрібна перерва”. Але справжнє служіння не має відпусток. Це—спосіб життя. Ми можемо робити перерви в наших звичних заняттях і мати канікули, щоб відпочити і набратися сил. Але свій завітний обов’язок любити одне одного, як Він любив нас, і годувати Його овець ми виконуємо без відпусток.
Служіння всесвітньої Церкви
Фотографія лікаря і пацієнта, які обнімаються, зроблена Венді Гіббс Кілер
Я так пишаюся тим, що належу до Церкви, яка застосовує це на практиці. Лише у 2017 році наші члени Церкви пожертвували понад 7 млн. годин добровільного служіння. Вони вирощували врожай, збирали його і розподіляли продукти бідним і нужденним. Церква забезпечила чистою водою півмільйона людей, надала інвалідні візки 49 тис. людей у 41 країні. Волонтери надавали окуляри й офтальмологічні послуги, і вони провели навчання для 97 тис. піклувальників про людей з вадами зору у 40 країнах. Було проведено навчання 33 тис. чоловік для надання акушерської та неонатальної допомоги в 38 країнах. А ще є програма “Руки допомоги”, в рамках якої за останні роки сотні тисяч наших людей присвятили служінню мільйони годин. Члени Церкви Ісуса Христа спішать допомагати жертвам природних лих, великих і малих, а також покращувати свої громади і території, на яких проживають.
В рамках нової ініціативи Церкви, яка називається JustServe (Просто служіть), і є чудовим способом пошуку можливостей для служіння, вже зареєструвалися понад 350 тис. волонтерів, які присвятили мільйони годин наданню допомоги місцевим громадам5.
Ця Церква є Церквою справ. Це те, що ми робимо. Це те, що робите ви. Нехай це буде вашою визначальною рисою.
Три типи служіння
Я б хотів відзначити три широкі категорії служіння, яке кожен з нас може надавати.
1. Служіння, яке ми маємо відповідальність виконувати в церкві за дорученням або запрошенням. Ми будемо намагатися здійснювати таке служіння, яке цінується, а не вимірюється. Це означає думати, молитися і піклуватися про людей, відповідальність за яких нам довірили.
2. Служіння, яке ми вибираємо за нашою власною ініціативою. Це розширення першого, яке перетече у всі наші щоденні дії та взаємини, коли ми більш свідомо будемо прагнути забувати себе і звертати увагу на інших. Тут немає формальних доручень, але нами рухає бажання йти за Христом, і ми починаємо з того, що стаємо добрішими до оточуючих нас людей і більше зважаємо на них.
3. Громадське служіння. Де це можливо, беріть участь у політичному житті, зосереджуючись на служінні та зміцненні осіб і громад. Уникайте політичного розділення, що призводить до поляризації та руйнації у громадах, країнах і на континентах. Приєднуйтеся до інших політиків, які у сфері їхнього впливу та поза ним знаходять спіль-ну справу, що приносить мир у неспокійне життя. Ви можете стати на захист спокою та врівноважених рішень, захищаючи справедливість в усіх сферах суспільства. Є постійно зростаюча потреба в тому, аби ви спрямовували ваші сили для здійснення такої гідної громадської активності.
Ми можемо змінювати власний світ
Коли ми читаємо новини, то можемо відчувати, що світ наче кудись котиться. Якщо кожен з нас буде робити великі і малі вчинки, ми можемо змінити наш світ і світ людей, які нас оточують. Коли ви будете служити вашим ближнім і разом з вашими ближніми у своїй громаді, ви станете друзями тим людям, які розділяють ваше бажання допомогти. Це приведе до міцної дружби, налагодження зв’язків між культурами та віруваннями.
Якщо кожен з вас відгукнеться на запрошення служити, як служить Ісус, ви змінитеся і зростатимете в безкорисливості. Ви дізнаєтеся про радість, яку приносить служіння у спосіб Спасителя, залишаючи позаду страхи та невпевненість і поганий настрій, який є наслідком усвідомлених вами невідповідностей.
Можливо, вам на думку спало якесь ім’я, або якась справа. Вірогідно це запрошення від Духа, і, можливо, ви отримували його раніше. Зробіть зусилля, знайдіть кому допомогти і допоможіть. Зробіть вибір відгукнутися на це запрошення і моліться сьогодні, щоб дізнатися, що ви можете робити. Коли ви побачите і відчуєте благословення, які це приносить вам і тим, кому ви служите, вам захочеться повторювати це щодня.
Наше найвище і найкраще завдання—ділитися світлом, надією, радістю і метою євангелії Ісуса Христа з усіма дітьми Бога і допомогти їм знайти шлях додому. Допомога, підтримка і служіння їм є виявами євангелії в дії. Коли така послідовність стане стилем нашого життя, ми відчуємо унікальне задоволення. Саме так ми знайдемо спокій та радість, яких, можливо, нам не вистачало.
Саме так жив Спаситель, і ось заради чого Він жив—щоб надати найкращий бальзам і повне зцілення за допомогою Його величного, безкінечного дару Спокути для вас і для мене. Давайте будемо наслідувати живого Христа ще з більшою готовністю, ще більш ефективно, прагнучи стати Його істинними учнями шляхом служіння, яке здійснював би Він.