Мара-—піонерка
Автор живе в штаті Техас, США.
Жовтень 2018 року, Пномпень, Камбоджа
Мара застібнула спідницю й поглянула в дзеркало. Було дивно одягати церковний одяг в суботу, але то була особлива субота. То була генеральна конференція!
“Ти рада, що ми будемо дивитися сесію для жінок?”— запитала Mak (мама). Вона швидкими, але ніжними рухами розчісувала Марі волосся. “Я хочу, щоб ти спробувала послухати так довго, як можеш”.
“Так! Я сподіваюся, що вони будуть розповідати історії про піонерів!” Марі вони подобалися найбільше.
“Можливо будуть,—сказала Mak.— А чи ти знаєш, що твій тато піонер?”
Мара була збентежена. Її тато ніколи не тягнув ручний візок.
“Як він може бути піонером?”—запитала вона.
Mak кивнула головою в бік вікна, у бік річки. “Він там рибалив, коли зустрів місіонерів. Він першим у його сім’ї охристився,—сказала Mak.— Ось так він став піонером! А тепер ходімо й пошукаємо твою бабусю”.
Yiay (бабуся) чекала на них біля кімнати. Сім’я Мари та її дідусь з бабусею жили разом. Yiay допомагала піклуватися про Мару після школи, коли батьки були на роботі. Зараз Yiay стояла біля мопеда—великого моторизованого скутера, який возив їх по місту.
“Церква в Камбоджі існує лише 25 років,—сказала Mak Марі, відкриваючи двері й вивозячи мопед на вулицю. Тож ми всі—піонери. Навіть ти!”
“Як я можу бути піонеркою?” Мара думала про це, сідаючи на мопед. Mak керувала мопедом. Yiay сиділа позаду, а Мара між ними. Мара міцно трималася, коли вони петляли людними вулицями.
Коли вони проїжджали повз кафе, то відчули сильний запах чаю. Майже всі в цій країні п’ють чай. Однак Мара не п’є. Вона дотримується Слова мудрості. Мара усміхнулася. Це те, що робить її піонеркою!
Коли мопед повернув за ріг, Мара побачила wat, буддистський храм. Червоний гостроверхий дах височів над іншими будівлями. Монахи з поголеними головами в помаранчевому одязі навчалися у подвір’ї.
Мара знала, що більшість людей в Камбоджі—буддисти. Вони не вірять в Ісуса Христа. Але Мара вірила. “Це також робить мене піонеркою”,—думала Мара. І сьогодні вона буде слухати пророка!
Коли мопед повернув до паркувального майданчика біля церкви, Мара побачила, що прибуло багато жінок. Хтось ішов пішки, хтось їхав на мопеді. Хтось приїхав на tuk tuks, невеликих візках, причеплених до мотоцикла. Багато жінок були одягнуті в сукні або в однотонні спідниці, як і Мара. А дехто одягнув sampots, красиві довгі спідниці, пошиті з візерунчастої тканини.
Maра, Mak і Yiay сиділи в каплиці з іншими жінками. Насправді конференція відбулася тиждень тому, в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, США. Але зараз люди в Камбоджі зможуть подивитися трансляцію кхмерською мовою. Вдома Мара розмовляє як англійською, так і кхмерською мовами, і вона також вивчає французьку в школі. Але багато камбоджійців розмовляють лише кхмерською.
Перший промовець не розповідала жодних історій про піонерів. Але потім другий промовець розповіла історію про те, як долала крутий підйом ґрунтовою дорогою з школи додому. Та дорога називалася “хлопчачою стежкою”, і часом вона знімала черевики та йшла босоніж. Вона хотіла робити щось важке, аби бути, як піонер! Мара усміхнулася, думаючи про все, що вона робить, як піонер.
Останнім промовцем був пророк. Він стояв такий високий. Мара слухала з особливою увагою. “Я запрошую вас прочитати Книгу Мормона, починаючи зараз і завершивши читання в кінці року,—сказав він.— Небеса відкриються для вас. Господь благословить вас”.
Мара знала, що буде нелегко прочитати всю Книгу Мормона. Вона поглянула на жінок навколо себе. Усі вони прийняли рішення іти за Ісусом. Усі вони прийшли цього вечора почути пророка. Вона ітиме за пророком, як і вони. Вона буде піонеркою!