Знайти радість у Христі, незважаючи на передчасне повернення додому з місії

Емілі Уорнер

Коли я передчасно повернулася додому з місії, то думала, що вже ніколи не знайду радість. Але я її знайшла. І ви теж можете її знайти.

Автор живе в штаті Юта, США.

Вирушати на місію важко. Однак повертатися додому з місії так само важко, особливо коли повертаєшся передчасно. Ви хвилюєтеся, що скажуть інші або як вони ставитимуться до вас. Чи будуть вони засуджувати? Чи будуть розчаровані? Буде неприємно? Ви хвилюєтеся, що будете почуватися, ніби не достатньо хороші або недостатньо сильні. Ви думаєте, може з вами щось не так або що саме рішення їхати на місію було помилковим. Мене мучили всі ці питання.

Вирішивши служити на місії, я була дуже щаслива. Я знала, що Господь хотів, аби я це зробила. Наступні кілька місяців були одними з найщасливіших у моєму житті, й отримавши чудовий досвід у Центрі підготовки місіонерів, я сподівалася, що решта моєї місії в Аргентині буде такою ж прекрасною. Але цього не сталося.

На місії я боролася з патологічною тривожністю, страхом і безнадією---те, з чим я ніколи не стикалася раніше, принаймні настільки сильно, як це було тоді. Президент моєї місії докладав усіх зусиль, щоб мені допомогти. Зрештою, я вирішила їхати додому. У той момент прийняти таке рішення було легко, але вже вдома на мене почали насуватися всі ті запитання, які я згадувала вище.

Я дізналася, що з часом Спаситель приносить як зцілення, так і розуміння, якщо цього дуже хотіти. Я твердо вірю, що всі події життя, добрі чи погані, є уроком, який потрібно засвоїти. І Господь у Свій час навчав мене цінних уроків, які мають для мене зараз важливе значення.

Поїздка на місію була для мене правильним рішенням. Але з якоїсь причини я не мала перебувати там 18 місяців. У Бога для мене інший план. Я все ще точно не знаю, куди спрямоване моє життя, але мене все влаштовує. Що я точно знаю---так це те, що я роблю зараз те, чого Він хоче від мене. Протягом чотирьох місяців в Аргентині моє свідчення і навернення поглибилися. Я зустріла дивовижних людей і, мабуть, вплинула на життя тих, кого Він для мене підготував. Я більше не жалкую про свій досвід і не бажаю, щоб він був іншим. Він був саме таким, якого я потребувала, і він став для мене священним.

Нещодавно я прочитала виступ старійшини Ніла А. Максвелла (1926--2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, завдяки якому я подивилася на свій досвід під іншим кутом зору. Він сказав:

“Людина . . . не може в один і той же час зростати у вірі й жити безтурботно. . . .

Хіба ж ми з вами можемо сподіватися, що нам вдасться безтурботно пурхати все своє життя, начебто кажучи: “Господи, дай мені досвід, але не через скорботу, не через горе, не через біль, не через протистояння, не через зраду, і, звичайно ж, не через самотність. Збережи мене, Господи, від усіх цих переживань, які зробили Тебе Тим, Хто Ти є! Потім дозволь мені прийти й перебувати з Тобою і повною мірою розділити Твою радість!” (“Lest Ye Be Wearied and Faint in Your Minds”, Ensign, May 1991, 88).

Спаситель став тим, ким Він є, не всупереч випробуванням, з якими зіткнувся. Він став тим, ким Він є завдяки тим випробуванням. Вони сприяли формуванню Його досконалого характеру, і завдяки їм Він отримав здатність відчувати радість, яку зараз відчуває. Я відчуваю, що це привілей---мати досвід, який сприяє формуванню характеру. Це не було тим, про що я просила; це точно не було тим, чого я бажала; але Бог знає мій потенціал, і Він хоче розділити зі мною Свою радість. Це така радість, яку я не можу осягнути, не пізнавши горя, смутку, болю та протилежності. Передчасне повернення додому було одним з найскладніших випробувань, через які мені довелося проходити, але зараз це здається зовсім незначною платою за те, що я натомість отримала, завдяки правильному ставленню й допомозі Спасителя.

Тож майте віру. Довіряйтесь Своєму Спасителю. І будьте сповнені надії! Життя ніколи не буде розгортатися в точності так, як ви плануєте. Воно не буде позбавлене болю або стресу. Але пройшовши через кожну долину темряви, ви будете мати радість. Він прагне, щоб радість була вашим постійним супутником.