Стати завітною людиною серед завітного народу
Старійшина Ніл Л. Андерсен
З Кворуму Дванадцятьох Апостолів
Ми змінюємося, коли укладаємо завіти, які Бог пропонує кожній Своїй дитині, і дотримуємося їх.
Почувши про відновлену євангелію, Шарлотта і Морган (на протилежній сторінці) з радістю пішли за Спасителем; вкладка: хрищення Шарлотти. Внизу: Шарлотта і Лорен на побаченні (вкладка) та на запечатуванні у Бернському Швейцарському храмі у 1995 р.
Фон альбому і рамки фотографій та кутики від Getty Images
Я вперше зустрівся з Регісом Карлусом у 1995 році у Франції. Він не був членом Церкви. Його дочка Шарлотта наступного дня мала запечатуватися у Бернському Швейцарському храмі,і вона написала, запитуючи, чи може її батько зайти до мого офісу, щоб зустрітися зі мною. Він чув, що я часто запитую про нього, і йому було цікаво, чому.
Я знав двох його дорослих дітей—Шарлотту й Моргана—і був від них у захваті. Вони охристилися кілька років тому, в 1991 році, коли я служив президентом Французької місії в Бордо. Після знайомства з Шарлоттою і Морганом ми з моєю дружиною Кеті були вражені їхньою доброчесністю.
Морган нещодавно написав мені про те, як охристився і уклав завіти: “До того, як я [знайшов євангелію], я був 18-річним атеїстом. Я шукав справжнє щастя, але не знав, де його знайти. Святий Дух торкнувся мого серця з такою силою, що я не хотів засмутити свого Небесного Батька і Його Сина Ісуса Христа. Ось чому я дотримувався своїх завітів, укладених під час хрищення і у храмі, та докладав зусиль, щоб бути людиною, яка шанує ті завіти”1.
Щодо Шарлотти, то вона вирішила жити у гармонії з Божим законом ще до того, як приєдналася до Церкви. Через багато років її дочка Амелі сказала мені, що коли Шарлотта була підлітком, “то відчувала, що відрізняється від своїх друзів. Її друзі вживали алкоголь, курили і не дотримувалися закону цнотливості, однак Шарлотта не мала бажання чинити так само”.
Незважаючи на свої обставини, коли з’явилася нагода, Морган і Шарлотта прийняли рішення укласти завіти з Господом і завдяки цьому змінитися.
Після хрищення Шарлотта поїхала до Сполучених Штатів, щоб здобути ступінь магістра з мови й літератури і отримала ендаумент у храмі. Морган відслужив на місії в Англії.
Я був вражений тим, що ці двоє молодих людей студентського віку мали таке сильне бажання йти за Спасителем. І я сподівався почути, що і їхні батьки наслідуватимуть їхній приклад.
Після мого покликання генеральним авторитетом і призначення служити в президентстві Європейської/Середземноморської території я отримав прохання від пана Карлуса зустрітися з ним і сподівався, що він, як і його діти, прийме відновлену євангелію.
Господнє обіцяння збирати Його народ
Готуючись до зустрічі з паном Карлусом, я думав про Господнє обіцяння зібрати “[Iзраїль] з чотирьох кінців землі” (3 Нефій 16:5) в останні дні. Він встановить завітний народ, який “прийде до пізнання Моєї євангелії” (3 Нефій 16:12). У нашому розподілі Він сказав: “Сіон процвітатиме, … і буде він прапором людям, і прийдуть до нього з кожного народу під небесами” (Учення і Завіти 64:41–42).
Хоча голос Господа звучить до всіх людей (див. Учення і Завіти 1:4), Господь сказав, що в останні дні Його завітний народ буде “кількісно … невелик[им]” у порівнянні з усім населенням землі, але “що церква Агнця, яка складалася зі святих Бога, [буде] по всьому лицю землі” (1 Нефій 14:12). Ці святі, зв’язані завітами Бога (див. Учення і Завіти 82:11), стоятимуть на святих місцях і їх не буде зрушено (див. Учення і Завіти 45:32), поки вони готуватимуться до Другого пришестя Спасителя (див. Учення і Завіти 45:43–44).
Нефій описав завітний народ останніх днів: “Я, Нефій, побачив, як сила Агнця Божого сходила на святих церкви Агнця, і на завітний народ Господа, який був розсіяний по всьому лицю землі; і були вони озброєні праведністю і силою Бога у великій славі” (1 Нефій 14:14).
На жаль, також будуть ті, хто “не захоче почути ні голоса Господа, ні голоса Його слуг” (Учення і Завіти 1:14).
Відхилене запрошення
Коли батько Шарлотти в 60-х роках навчався в університеті, місіонери навчали його євангелії. Його зацікавила відновлена Церква і він відчув силу Книги Мормона. Втім він вирішив, що, приєднавшись до невеликої церкви, центральний офіс якої знаходитьсяв Америці, він зашкодить своїй кар’єрі.
І от, коли того дня в 1995 році я привітав пана Карлуса і обмінявся з ним люб’язностями, він запитав, чому я виявляю до нього таку зацікавленість.
Помолившись із ним, я сказав, що ці кілька хвилин, проведені з ним, можливо, будуть єдиною нагодою в цьому житті побачитися з ним. Я висловив своє захоплення його дивовижною дочкою та сином і сказав, що безмежно поважаю його за те, що він виховав двох праведних дітей.
Потім я розповів йому про цілі, які мав Спаситель, відновлюючи Свою євангелію на землі, про роль священства, важливість сім’ї та сили запечатування і про збирання завітного народу по всій землі.
Я сказав йому, що, на мою думку, коли місіонери навчали його ще в студентському віці, його праведною долею мало бути приєднання до Церкви. Я запитав, чи не образить його, якщо ми прочитаємо два вірші з Писань, які, на мою думку, стосуються його.
Ми разом прочитали в книзі Алми про тих, кого “покликан[о] і підготовлен[о] від заснування світу … через їхню надзвичайну віру і добрі діяння; перш за все їх було поставлено перед вибором добра чи зла; отже, вони, вибравши добро і виявляючи надзвичайно велику віру, покликаються святим покликанням, … тоді як інші заперечували Дух Бога через закамʼянілість своїх сердець і сліпоти свого розуму, і якби не це [оскільки вони перебували в однаковому стані], вони б могли мати такі самі великі привілеї, як і їхні брати” (Aлма 13:3–4).
Я чемно поділився з паном Карлусом своєю переконаністюв тому, що його було підготовлено бути з нами, і, коли він відмовився через вплив світу, Господь продовжував благословляти його, пославши двох обраних духів, які стали його дітьми. Вони обрали шлях завітів, призначений для його сім’ї. Потімя запропонував йому прийняти запрошення, яке він відхилив30 років тому.
Регіс Карлус не приєднався до Церкви в цьому житті,але його діти обрали шлях завітів, і вони залишилися нацьому шляху.
Міцне свідчення, трепетна віра
Зверху вниз: Лорен і Шарлотта зі своїми першими двома дітьми, Амелі та Валентиною; під час походу в Юті; з їхньою сім’єю в Рексбурзі, шт. Айдахо, у грудні 2008 р. Протилежна сторінка: Сім’я Пассе з батьком Шарлотти, Регісом Карлусом.
Наступна нагода, коли ми з дружиною зустрілися з Шарлоттою та її чоловіком, сталася в 1998 році в Солт-Лейк-Сіті, шт. Юта, коли Шарлотта повернулася до Університету Юти, щоб здобути докторську ступінь в галузі порівняльної літератури.
Шарлотта і Лорен ішли шляхом завітів, але ми дізналися, що вони були в скрутному фінансовому становищі. Шарлотта і Лорен самі замазували тріщини в квартирі, щоб через них не проходило холодне повітря. Вони одягали своїх трьох дітей у теплий одяг, бо не могли сплачувати за опалення квартири. Їхня дочка Валентина народилася вдома, бо в них не було грошей на медичне страхування або на лікарню.
Фінансові труднощі продовжувалися після повернення до Франції. Належну роботу знайти було важко як Шарлотті, так і Лорену. Якось Шарлотта запитала подругу, що їм слід робити, якщо у них не буде достатньо грошей, щоб годувати дітей і сплачувати десятину. Її подруга порадила: “Спочатку сплатіть десятину, і, якщо вам потрібна буде їжа, звернітьсядо єпископа”.
У них також були й інші труднощі. Мати Шарлотти була проти її хрищення, шлюбу та її духовних рішень після приєднання до Церкви. Це протистояння тривало, але Шарлотта довіряла Господу, плекала своє свідчення і дотримувалася завітів.
У 2008 році Шарлотту запросили на співбесіду, щоб запропонувати вакансію в Університеті Бригама Янга–Айдахо.У Рексбурзькому храмі, шт. Айдахо, вона відчула спонукання від Господа перевезти свою сім’ю до Сполучених Штатів.
Рішення залишити Францію було дуже важким. Звикати до нової культури в Рексбурзі також було нелегко. У той час як більшість людей були раді сім’ї Пассе й допомагали їй, іноді Шарлотта відчувала, що є люди, які не розуміють, чому вона працює в університеті, а не залишається вдома зі своїми дітьми.
Коли її донька Амелі вагалася, чи ходити їй до Церкви, Шарлотта сказала: “Амелі, я ходжу до Церкви приймати причастя і згадувати свої завіти. Люди, [які не розуміють нашої ситуації], не вплинуть на моє свідчення”.
Шарлотта навчала своїх дітей про те, як важливо бачитирізницю між Церквою (з великої літери Ц) і церквою (з маленької літери ц). Вона казала: “Церква—це Господня установа,де є пророки й апостоли. Вона ніколи нас не зрадить. А церква—це члени Церкви, і ніхто з нас не є досконалим”.
Її сім’я могла б перестати ходити до церкви через ці труднощі, але Шарлотта знала, що, аби належати до завітного народу, необхідно бути людиною завіту—людиною, яка є вірною завітам, укладеним з Господом.
Просуватися вперед шляхом завітів
Докладаючи найкращих зусиль, аби бути повноцінною матір’ю, Шарлотта допомагала дітям виконувати домашні завдання і навчала їх удома, поки Лорен просувався в оволодінні англійською мовою. В одному з дописів у своєму щоденнику вона пише: “Роботи надто багато, і мені дуже важко, оскільки одночасно доводиться піклуватися про дім і сім’ю”.
Однак вона йшла вперед, записуючи, що Дух промовляв їй у молитвах: “Продовжуй працювати. Роботи не поменшає. Найкращим чином використовуй свою пристойну зарплатню, щоб підготувати себе і свій дім … до того, що чекає попереду”.
У 2016 році Шарлотта дізналася, що в неї рак молочної залози. Після лікування хвороба відступила, але знову повернулася в 2019 році. Шарлотта продовжувала служити і зміцнювати інших аж до своєї смерті в квітні 2021 року у віці 50 років.
Шарлотта приєдналася до завітного народу в 20 років у Монпельє, Франція. І хоча вона часто казала, що далека від досконалості, Шарлотта плекала свої завіти і залишалася на шляху завітів решту 30 років свого життя.
Уже борючись з раком, Шарлотта писала у своєму щоденнику: “Я така вдячна, така вдячна за Святого Духа і за здатність … отримувати особисте одкровення. Я не знаю, що робила б у своєму житті без цього. Я б зовсім заблукала”.
Коли я прочитав її слова, то подумав про пораду Президента Нельсона щодо шляху завітів, з якою він звернувся до всіх нас: “В майбутньому буде неможливо вижити духовно без скеровуючого, спрямовуючого, втішаючого й постійного впливу Святого Духа”2.
Конні Руш Косман була сестрою-місіонеркою у Франції, коли Шарлотта стала на шлях завітів. Вони залишалися подругами, і Конні приїхала з Аризони, щоб допомагати піклуватися про Шарлотту під час двох останніх тижнів її життя. Сестра Косман написала: “Шарлотта ніколи не сумнівалася і робила все, про що просив Господь. Вона шукала для себе відповідей і знаходила їх. Вона продовжує бути надзвичайним прикладом для мене та інших”.
Наступного дня після смерті Шарлотти її брат Морган написав мені: “Я страшенно за нею сумую; ми були дуже близькі”. Потім він розповів про духовний прояв, який стався у першу ніч після її смерті.
“[Я знаю], що вона щаслива, як ніколи,—сказав він, додавши, що цей духовний прояв “став сильним підтвердженням того, що я вже знав. І це зцілило моє розбите серце”.
Діти завіту
Коли ми обираємо повною мірою прийняти завіти, запропоновані Богом на шляху завітів, наше життя змінюється. Алма називав це “народ[итися] духовно від Бога” (Aлма 5:14). Спаситель називав цю зміну “народ[женням] згори” (Іван 3:3). І Він сказав, що ми стаємо “діт[ьми] завіту” (3 Нефій 20:26). Це той самий завіт, який Він уклав з батьком Авраамом: “І Я складу заповіта Свого поміж Мною та поміж тобою, і поміж твоїм потомством по тобі на їхні покоління на вічний заповіт, що буду Я Богом для тебе й для нащадків твоїх по тобі” (Буття 17:7).
Як діти завіту ми дивимося на своє життя крізь перспективу плану нашого Небесного Батька. Ми працюємо над тим, щоб бути слухняними та зміцнювати свою віру в Ісуса Христа. Ми молимося постійно. Ми знаємо свої слабкості, але ми маємо надію. Ми прагнемо, аби під час подолання труднощів Бог був понад усе в нашому житті, і ми постійно каємося й ніколи не здаємося, намагаючись ставати більше схожими на Спасителя.
Як Господній слуга я обіцяю, що Його благодатьі доброта викуплять нас, якщо ми зберігатимемо віру в Ньогоі робитимемо все можливе, аби дотримуватися своїх, укладенихз Ним завітів.