Ставати кращими після життєвих знегод
Частково цей болісний випробувальний процес, який ми називаємо життям, полягає в тому, щоб побачити, чи ми дійсно будемо рухатися вперед.
Ілюстрації Девіда Гріна
Падіння Адама і Єви започаткувало випробувальний стан, під час якого Божі діти мали б нагоду пройти перевірку, “щоб подивитися, чи робитимуть вони все, що Господь Бог їхній накаже їм” (Aвраам 3:25). Під час цього випробувального періоду ми відчуваємо щастя і радість, але також маємо труднощі й страждання, такі як спокуси, хвороби, недієздатність і смуток.
Чому деякі люди втрачають мужність перед лицем знегод, у той час як інші стають кращими, переживши важкі часи? Слова пророків, а також наука про витривалість допомагають надати відповіді на це запитання.
Дехто визначає витривалість як здатність відновитися після негараздів, труднощів або змін чи пристосуватися до них1. Падіння Адама спричинило зміни, завдяки яким відкрилися можливості розвивати витривалість—рухатися не лише вперед, але і вгору. Завдяки цій частині плану Небесного Батька перед нами відкрилися двері у смертне життя, де на нас чекають як радість, так і горе—і водночас зростання (див. 2 Нефій 2:23).
Ось чотири принципи витривалості, які допоможуть, коли на вашому земному шляху виникатиме багато випробувань.
Шукати в собі
Переживаючи темні й важкі часи, ми можемо звертатися до внутрішніх резервів, щоб відшукати дари, якими нагородив нас Небесний Батько.
Запитайте себе: “Якими дарами, сильними сторонами й талантами Бог благословив мене, щоб я міг/могла пережити ці нелегкі часи?” Вивчайте своє патріарше благословення і шукайте зачіпки у своєму життєвому досвіді, які вказують на дані вам Богом дари. (Див. Учення і Завіти 46:11).
Труднощі й випробування сьогодення можуть здаватися нечуваними й нестерпними. Якщо стреси і тривоги не врівноважувати вірою, вони можуть звузити наше бачення настільки, що ми зосередимося лише на собі,—що призведе до егоїзму, страху, відчаю і посилить відчуття збентеження, тривоги і депресії.
Може також виникати спокуса порівнювати свої обставини з обставинами інших людей, у яких, як нам здається, немає проблем. Але таке порівняння позбавляє нас радості, в той час як вдячність посилює її.
Ми можемо покращити своє бачення за допомогою усвідомлення того, які дари Небесний Батько нам дав. Як радив Президент Рассел М. Нельсон: “Краще рахувати благословення, ніж перераховувати проблеми”2. Позитивне, сповнене вдячності налаштування розуму підвищує рівень нашої енергії та креативності, і ми можемо на все дивитися у вигіднішому світлі, зокрема більше зосереджуватися на тому, що справді має значення і що ми можемо контролювати.
У період напруженості ви можете запитувати себе:
-
Як я можу краще піклуватися про своє тіло і розум за допомогою правильного харчування, фізичних вправ і сну? (Див. Учення і Завіти 88:124).
-
Чи звертаюся я до Небесного Батька та Ісуса Христа по силу і скерування, усвідомлюючи, як Вони благословляли мене у житті?
-
Чи довіряю я тому, що Небесний Батько та Ісус Христос благословлятимуть і навчатимуть мене, якщо я йтиму за Ними—якими б не були мої випробування?
Ми повинні помічати і пам’ятати все хороше, що є у нашому житті. Безліч досліджень показують вплив сили вдячності на наші серце й розум: покращується настрій і збільшується оптимізм, а тривожність і болі зменшуються. Вдячність допомагає радіти сьогоденню, блокує неприємні емоції та зміцнює стосунки з іншими людьми3.
Якщо у неспокійні часи ми зосереджені на тому, щоб поглиблювати віру й довіру до Бога, то зможемо бачити ширшу картину життя і відчувати підтримку посеред випробувань, негараздів і скорбот (див. Алма 36:3).
Дивитися навколо себе
Другий принцип витривалості—подивитися навколо: як на людей навколо вас, так і на засоби, надані Богом.
Багато людей, які успішно подолали труднощі у своєму житті, кажуть, що один з ключових моментів полягає в здатності зміцнюватися за допомогою можливостей і ресурсів, які є під рукою. Це може бути хобі, ведення щоденника, фізичні вправи, читання Писань та інших надихаючих книг, розмова із членами сім’ї, друзями чи психологом або навіть час, проведений з домашнім улюбленцем. Доведено, що все це зменшує тривожність і стрес4.
І Нефій, і брат Яреда покладалися на ресурси, які “приготував Господь” (1 Нефій 17:5). Бог забезпечив Свій народ не лише фруктами, насінням, деревами та диким медом, але і рудою та 16 камінцями, які допомагали їм долати важкі моменти подорожі. А які ресурси Бог надав вам, аби полегшити тягар вашої подорожі?
Дивитися навколо—це помічати страждання інших людей навіть тоді, коли ви маєте власні труднощі, і реагувати на них. Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, запропонував нам “помічати випробування інших і намагатися допомагати їм. Це особливо складно робити, коли ми самі проходимо через важкі випробування. Однак ми дізнаємося, що коли ми несемо чийсь тягар, навіть невеликий, наші спини зміцнюються і ми бачимо світло у темряві”5.
Старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, наголошував на тому, як важливо розвивати подібний до Христового характер, помічаючи, що відбувається навколо нас, коли ми самі переживаємо труднощі: “Характер виявляється … в силі помічати страждання інших людей, коли ми самі страждаємо; у здатності бачити голодування інших, коли ми голодні, та у силі простягнути руку і виявити співчуття тим, хто потерпає від духовних мук, коли ми самі переживаємо духовне пригнічення. Тож характер виявляється, коли ми дивимося на людей навколо нас, звертаємо на них увагу й надаємо допомогу, у той час, як інстинктивна реакція тілесної людини кожного з нас полягає в тому, щоб дивитися в себе й бути егоїстичними та займатися лише собою”6.
Дивитися вгору
Шукаючи в собі і дивлячись навколо себе на дорозі до витривалості, ми ніколи не повинні забувати дивитися вгору і просити про мир і божественне скерування. Небесний Батько пообіцяв, що якщо під час своїх випробувань ми не закам’яніємо серцями проти Нього, то будемо не лише навернені, але і зцілені (див. Учення і Завіти 112:13).
Перебуваючи в глибинах розпачу, виживаючи на огидній їжі та забуваючись сном на холодній підлозі у в’язниці Ліберті, пророк Джожеф Сміт вирішив дивитися вгору і благати небеса про допомогу.
Він отримав запевнення від Господа: “Мій сину, мир душі твоїй; твоя скрута і твої страждання будуть лише на короткий час” (Учення і Завіти 121:7). Потім Господь пообіцяв йому: “Якщо ти витерпиш це достойно, Бог піднесе тебе на висоту; ти святкуватимеш перемогу над усіма своїми ворогами” (Учення і Завіти 121:8).
Дивитися вгору означає довіряти Господньому розкладу, маючи терпіння і бачення перспективи у наших пошуках миру серед життєвих бур. Чи бачите ви, як Бог благословляє вас у ваших випробуваннях?
Просуватися вперед
У Книзі Мормона Нефій нагадує нам, що ми повинні “просуватися вперед з непохитною вірою в Христа, маючи справжню яскравість надії, і любов до Бога і до всіх людей” (2 Нефій 31:20).
Коли ми почуваємося переобтяженими, коли у нас погані дні, коли наша надія не є справді яскравою і нам не вистачає любові до всіх людей, ми все ще можемо просуватися вперед. Хіба нам не подобається читати історії про вірних святих, які засвоїли принципи витривалості й жили за ними? Такий вияв віри і відваги показує, що ми можемо йти вперед з непохитною вірою в Христа.
Так, будуть часи, коли нам здаватиметься, що на молитви не надходять відповідь у той спосіб, як ми сподівалися. Попри наші молитви і надії на кращі дні все ще існуватимуть розлучення, смерть, хвороби і розчарування. Частково цей болісний і тренувальний процес існує для того, “щоб подивитися, чи робитимемо [ми] все, що Господь Бог наш накаже [нам]” (див. Авраам 3:25). Коли світ навколо похмурий, чи будемо ми невпинно шукати Світло?
Кажучи про наші випробування, старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, запитував: “Скільки ще нам чекати на звільнення від труднощів, які спіткали нас? А як щодо подолання особистих випробувань, коли ми чекаємо й чекаємо на допомогу, а вона, здається, не приходить і не приходить? Чому є затримка, коли тягарі здаються нам важчими, ніж ми спроможні нести?” Потім він нас завіряє: “Висновок полягає в тому, що вірити—це довіряти Богові у хороші та погані часи, навіть якщо це означає зазнавати деяких страждань, доки ми не побачимо, як Його руку буде явлено ради нас”7.
Наш люблячий всезнаючий Батько не лише створив план щастя для всіх Його дітей, але також проклав земний шлях, пристосований до наших потреб і потенціалу зростання й радості. Я свідчу, що ми можемо стати кращими після того, як переживемо важкі часи, навчаючись шукати в собі, дивитися навколо себе, дивитися вгору і просуватися вперед.