Жититак, “наче” Божі обіцяннявже здійснилися
Проста фраза допомогла мені побачити, як Бог дотримується Своїх обіцянь, зокрема тих, що містяться в моєму патріаршому благословенні, навіть якщо я не відчуваю їх на собі прямо зараз.
Фотоілюстрації від Getty Images
Іноді наявність вічної перспективи може здаватися і благословенням, і в той же час лихом. Хоча мене втішає знання того, що все зрештою владнається, однак чекати вічність—це досить довго. Старійшина Ніл А. Максвелл (1926–2004),з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, навчав, що “Бог живе у “вічному зараз”, де минуле, теперішнє й майбутнє постійно перед Ним”1. Це вчення наводить на думку, що Бог бачить не лише як я очікую на обіцяння зараз, але і наслідки виконання тих обіцянь у вічності. Хоча зараз у мене немає ні чоловіка, ні дітей на цій землі, Він бачить мене як дружину і матір. Хоча я кожного дня виявляю людські слабкості і кволість, Він бачить мене прославленою, досконалою істотою. І оскільки Він бачить мене у цих вічних іпостасях, я можу дивитися вперед і жити “наче”(Яром 1:11) усе те вже здійснилося.
Щоб жити “наче”, необхідно вірити в те, що Бог є Тим, Хто виконує обіцяння. У той час як “Той, Хто виконує обіцяння”, не є визначенням, взятим з Писань, воно стало одним з моїх найулюбленіших, що описують Його. Писання є книгою обіцянь. Його святий храм—це дім обіцянь. Мої завіти з Ним є обіцяннями особисто для мене. Його робота є роботою, що містить обіцяння. І Він є Тим, хто дотримується обіцянь і бажає пролити благословення на Свій народ (див. Учення і Завіти 109:21). Він пам’ятав про Рахіль, визволяв Давида, нагодував жінку в Сарепті, вів дітей Ізраїля до обіцяної землі і започаткував давно обіцяне Відновлення Своєї євангелії. І, що найважливіше, Він послав Свого Єдинонародженого Сина “здійснювати безсмертя і вічне життя людини”(Moйсей 1:39). Дійсно, у книгах Писань “Господь виявив Себе і Свій досконалий характер,… аби люди свідомо могли беззастережно йому довіряти” (Bible Dictionary, “Faith”).
З огляду на те, що Бог є Богом обіцянь, іноді мені буває важко зрозуміти, чому певні обіцяння досі не виповнилися у моєму житті. Я знаю багатьох інших людей, які мають подібні почуття, коли переглядають своє патріарше благословення або розмірковують над іншими благословеннями священства і спонуканнями від Святого Духа. То як же нам жити, “наче” ті обіцяння вже виповнилися? Я б хотіла поділитися трьома ідеями.
1. Поміркуйте про розмаїття обіцянь
Ключовим у нашій вірі в те, що Небесний Батько є Тим, хто дотримується обіцянь,є усвідомлення розмаїття обіцянь, які Він нам дав. Деякі обіцяння здаються більш привабливими або важливими за інші, і часто це як раз ті з них, на яких ми зациклюємося. Хоча ми розуміємо, що багато з тих обіцянь не здійсняться в цьому житті, ми сподіваємося отримати певну частину їх у земному житті й віддано живемо, аби одного дня вони виповнилися до кінця. Наприклад, ми сподіваємося, що “воскресіння … прий[де] до всіх людей” (2 Нефій 9:22), що ми відчуємо радість від того, що приведемо “одну душу до [Hього]” (Учення і Завіти 18:15), що нас буде звільнено від колючки в тілі (див. 2 Коринтянам 12:7), що ми будемо мати вічний шлюб і сім’ю, а зрештою і піднесення та станемо, як наші небесні батьки2.
Інші обіцяння можуть бути маленькими й простими, і часом ми ставимося до них, як до чогось належного. Завдяки цим обіцянням ми можемо знаходити радість у земному житті, наприклад: завжди мати з собою Дух Христа (див. Учення і Завіти 20:77), знати, що Його благодаті достатньо (див. 2 Коринтянам 12:9), відчувати “мир у цьому світі” (Учення і Завіти 59:23) і бути “щасливими за будь-яких обставин”3. Христос пообіцяв:“Я не кину вас сиротами,—Я прибуду до вас!” (Іван 14:18).
Його обіцяння є такими ж безмежними, як і Його сила та Його любов. Якщо ми приділяємо час, аби повніше зрозуміти, що саме Він пообіцяв, то можемо збільшити ймовірність того, що Його обіцяння здійсняться, а отже,і довіряти більше Йому, як Тому, хто дотримується обіцянь.
2. Визнавайте Його руку
Думаю, що багато разів у житті я настільки зосереджувалася на обіцяннях, які, на перший погляд, здавалися більш важливими, або на якомусь певному обіцянні, на виповнення якого дуже сподівалася, що не помічала того, що Господь робив для мене прямо в той час. Ми схильні знаходити докази того, що шукаємо. Якщо ми прагнемо мати повноту життя, то будемо бачити Господню присутність кожного дня. Ми побачимо, що Він відкрив для нас двері. Ми відчуємо “упевненість” (Aлма 58:11), яку Він нам послав.
Президент Генрі Б. Айрінг, другий радник у Першому Президентстві, допоміг мені навчитися бачити Його підтримку, коли навчав про те, що нам слід записувати щодня прояви втручання Божої руки, яка нас благословляє кожного дня4. Мабуть ці щоденні розмірковування і записи змінили мене більше, ніж будь-що інше. Завдяки їм я почала бачити, що Господь іде поруч зі мною кожного дня і виконує більше обіцянь, ніж я уявляла.
Ми живемо у світі, де багато людей зосереджені на тому, чого не досягнули в їхньому житті. Надто багато з нас починають день з думок про те, що ми недостатньо у чомусь вправні, і закінчують його відчуттям того, що ми з чимось не справилися. Нам може здаватися, що у нас недостатньо часу, грошей, сил, сміливості, надії, віри і т.д. Таке бачення дуже заважає нам помічати виповнення обіцянь.
У гімні “Приймаємо причастя ми” сказано: “Безмежна милість Господа, любов Його свята”5. Упродовж багатьох років, готуючись до причастя, я зосереджувалася на помилках, яких припустилася попереднього тижня чи тижнів, і на тому, чого не досягнула. Усе, що я бачила, це як далеко мені ще до Христа. Після того, як Дух навчав мене за допомогою слів цього гімну, я почала зосереджуватися на тому, як помічала Його “безмежну милість” і “святу любов” упродовж минулого тижня. Розміковуючи, я бачила виповнення обіцянь. Я бачила, що Він дійсно був зі мною. Він дійсно втішав, дарував спроможність і сили. Він дійсно виконував Свої обіцяння.
3. Допомагайте Йому дотримуватися Своїх обіцянь, даних іншим людям
Кілька років тому на Різдво зі мною трапилося кілька випадків, які поглибили моє розуміння Його бажання виконувати обіцяння, дані Його дітям. Замість того, щоб боятися самої думки про ще одні свята, проведені на самоті, я вирішила шукати, яким чином можу стати Його знаряддям у виконанні всього, що Йому потрібно. Тож кожного дня я запитувала Його, кому потрібно було відчути Його любов того дня і як я могла найкращим чином поділитися тією любов’ю. За допомогою Святого Духа я ставала свідком див і відчувала радість від того, що була знаряддям у Його руках у виконанні маленьких і простих обіцянь. Я продовжувала щодня молитися, щоб бути для Нього тим знаряддям.
Коли ми приймаємо рішення довіряти Богові й жити “наче” обіцяння вже було виконано, то здобуваємо силу встати з ліжка, жити вірно і чекати терпляче, навіть коли здається, що це дуже важко. Подібно до Сари ми вирішуємо “вірним вважа[ти] Того, Хто обітницю дав” (Євреям 11:11). Подібно до Авраама ми прагнемо “не ма[ти] сумніву в обітницю Божу” (Римлянам 4:20), але “проти надії увірува[ти] у надії” (Римлянам 4:18).
Життя за принципом “наче” у кожного буде своїм. Для мене це означає швидко і регулярно каятися, довіряти тому, що мої зусилля допомагають мені ставати такою, як Він. Я дотримуюся вже укладених завітів, знаючи, що мої нинішні рішення благословлять мого чоловіка і мою сім’ю. Я прошу зміцнити мене, щоб “не … відсахнутися” (Учення і Завіти 19:18) від самотності, і я шукаю можливості надихати інших. Я зараз створюю домівку, в якій би мені було добре виховувати дітей.
Довіряти Його обіцянням не завжди легко. Очікування Господніх благословень вимагає віри в Ісуса Христа, і часом може здаватися, що у нас її недостатньо. Алма свідчив: “Він виконає всі Свої обіцяння, які Він дасть [нам], бо Він виконав Свої обіцяння, які Він дав нашим батькам” (Aлма 37:17). Божі обіцяння певні, і я знаю, що Спаситель надасть будь-яку необхідну нам допомогу і підтримку, якщо ми прагнемо пізнавати Небесного Батька і довіряти Йому, Хто виконує “Своє слово … в усіх подробицях” (Aлма 25:17). Бо дійсно, “нема подібного Тобі Бога на небесах угорі та на землі долі. Ти стережеш заповіта та милість для Своїх рабів, що ходять перед Твоїм лицем усім своїм серцем” (1 Царів 8:23).