Як допомогти дітям та молоді розвинути мислення зростання

Дженніфер Доті, доктор філософії, дипломована сімейна консультантка, і Джессіка Петерсон, магістр з соціальної роботи, дипломована незалежна клінічна соціальна працівниця

Як ми можемо допомогти своїм дітям навчатися, зростати та ставати більше схожими на Христа, у той же час будучи достатньо гнучкими, аби навчатися з невдач?

Учасників програми “Діти і молодь” заохочують до отримання особистого одкровення під час складання планів духовного, соціального, фізичного та інтелектуального розвитку і в їхньому бажанні бути більше схожими на Ісуса Христа. Батьки надають основну підтримку своїм діям у цих зусиллях.

Досягнення цілей приносить нам радість, і ми хочемо, щоб діти також відчули її, але коли справ надто багато, коли ми або наші діти втрачають мотивацію або щось у житті йде всупереч поставленим цілям, у нас виникає думка: “Навіщо взагалі ставити цілі, якщо ми все рівно їх не досягнемо?”

Головна навичка, якої ми можемо навчати дітей під час постановки цілей,—це розвинути у них мислення зростання¹, допомагаючи їм зрозуміти, що ми навчаємося з докладених зусиль, з подолання труднощів і навіть з помилок.

Що робити, коли діти стикаються з перепонами на шляху досягнення цілей?

Перепони—це невід’ємна частина життя (див. 2 Нефій 2:11). Крім того, щоб розмовляти з дітьми про найяскравіші моменти на шляху досягнення цілей, ми можемо поговорити про “похмурі етапи” цього шляху. Іноді, коли діти і молодь розповідають про успіх, вони забувають, що подорож включає періоди, коли буває важко просуватися вперед.

Нещодавно Джессіка розмовляла з дорослим юнаком, який занепав духом через певні невдачі й труднощі у виборі напрямку. Він порівнював себе з людиною, яка викликала у нього захоплення. Джессіка нагадала йому, що всі люди переживають підйоми і спуски на шляху, навіть ті, від яких ми у захваті. Потім вона висловила свою впевненість у тому, що він подолає випробування і досягне своїх цілей.

Як ми допомагаємо дітям долати нездорове почуття перфекціонізму?

Аби не згасло бажання до вічного розвитку, необхідно мати мислення зростання. Надто часто люди втрачають бачення перспективи і перебувають під тиском очікувань з боку інших людей та власного бажання вдавати, ніби все у них гаразд. Така форма перфекціонізму заважає постановці цілей і наступному їхньому досягненню, впливаючи як на батьків, так і на дітей.

Старійшина Джеффрі Р. Холланд, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, погоджувався, що коли ми розглядаємо заповідь бути досконалими (див. Матвій 5:48) з точки зору недосконалої людини, нам хочеться “пірнути в ліжко й залізти з головою під ковдру”. Він заохочував мати довготермінову перспективу і покладатися на шляху на Небесного Батька та Ісуса Христа. “Цей земний шлях, яким ми йдемо, бездоганно не пройшла жодна людина, крім Ісуса,—нагадував він,—тож, поки ми живемо земним життям, давайте прагнути до постійного вдосконалення, не будучи одержимі тим, що вчені, які вивчають проблеми поведінки, називають “токсичним перфекціонізмом”². План Небесного Батька включає для нас можливості навчатися з помилок і долати гріх завдяки Ісусу Христу, аби зростати і ставати такими, як Він (див. Алма 42:4, 13–15).

Якщо діти і молодь навчаються покладатися на Небесного Батька і Спасителя в усіх сферах свого життя, то, найвірогідніше, вони розвинуть свої Богом дані таланти. Встановлення цілей допомагає нам виходити за межі зони комфорту. Таке зростання є складовою плану Небесного Батька для нас.

Як навчав президент М. Рассел Баллард, діючий президент Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “За планом нашого улюбленого Небесного Батька ми отримуємо смертне життя з можливостями розвиватися, зростати і навчатися, завдяки чому ми можемо стати більше схожими на Нього”³. У процесі такого зростання слід пам’ятати, що іноді ми не будемо досягати того, чого хотіли, або доведеться зробити кілька спроб, перш ніж мети буде досягнуто. За планом ми маємо зростати “рядок за рядком” (Учення і Завіти 98:12). Але нам не потрібно досягати цього зростання наодинці.

Завдяки Спасителю—Який встановив нам взірець для наслідування,—і Його Спокуті, ми можемо здобути уможливлюючу силу, і тоді ми спроможні досягнути більшого, ніж спромоглися б, спираючись лише на власні сили. Завдяки благодаті—“божественн[им] засоб[ам] допомоги або сил[ам], що надаються через щедру милість і любов Ісуса Христа” ми можемо “здобути силу, щоб чинити добрі справи, які ми не могли б зробити, якщо покладалися б на наші власні засоби”⁴.

Коли діти навчаються покладатися на Спасителя як на Того, Хто допоможе їм зростати в малих і простих задачах під час встановлення цілей, вони розвинуть моделі, які допоможуть їм у важчих життєвих ситуаціях, а також коли їм потрібно буде покаятися в гріхах. Вони знатимуть, як звертатися до Небесного Батька і Спасителя по допомогу (див. Алма 37:6–7, 36–37).

Як ми допомагаємо своїм дітям узгоджувати процес навчання і зростання, в той же час залишаючись достатньо гнучкими, аби навчатися з невдач, які трапляються на шляху?

Одна із стратегій полягає в концепції, яку називають риштуванням⁵. Коли будують дім, риштування є тимчасовою конструкцією, яку будівельники можуть використовувати для того, щоб будувати верхні частини будівлі, які я завершальними в їхніх проєктах. Подібним чином ми можемо створювати риштування для дітей у процесі їхнього особистого розвитку, поки вони розвивають нові навички для досягнення того, що перевищує їхні теперішні здібності. Частково це риштування може допомагати нам “привча[ти] юнака до дороги його” (Приповісті 22:6). Ось кілька корисних принципів для створення риштування в процесі особистого розвитку дитини:

Початок певного етапу (наприклад: початок нового навчального року, дні народження або новий календарний рік)—це чудовий час, щоб встановлювати цілі, бо ми відчуваємо сильнішу мотивацію.
У той час як маленькі винагороди, наприклад, похвала або обійми, можуть допомогти нашим дітям перетворювати свої плани на хороші звички, великі винагороди, наприклад, отримання дорогих речей за хороші оцінки, підривають внутрішню цінність наполегливої праці⁶. Ми хочемо, щоб діти й молодь засвоїли уроки й відчули духовне зростання—те, як вони наближаються до Небесного Батька та Ісуса Христа і розвивають свою спроможність служити іншим так, як Вони,—замість того, щоб сподіватися на мирські винагороди.
Якщо розбити великі цілі на невеличкі етапи, тоді вони не будуть здаватися такими нездоланними і їх буде легше досягнути.
Допоможе також принцип Златовласки: цілі не повинні бути надто легкими чи надто складними. Ми хочемо, аби зростання вимагало від дітей та молоді певного напруження, але не настільки великого, щоб викликати розчарування і бажання відступитися⁷.
Діти навчаються з прикладу, тож коли ми, батьки, встановлюємо цілі й розповідаємо про те, як їх досягаємо,—це чудовий спосіб навчати встановленню цілей.
Якщо регулярно приділяти час обговоренню цілей всією сім’єю або під час розмов один на один, це допоможе залишатися зосередженими на цілях.
Нагадування одне одному, що внутрішня цінність не залежить від успіху, також розширює перспективу.

А якщо наші діти взагалі не встановлюють цілей?

Зацікавленим тоном ми можемо допомагати дітям та молоді поміркувати над тим, де вони бачать себе в майбутньому. Наприклад, батьки можуть запитати: “Чого ти хочеш досягнути в школі цього року?”, а потім допомагати дітям робити прості кроки до досягнення довготермінових цілей. Президент Баллард навчав: “Протягом років я помічав, що ті, хто досяг найбільшого у цьому світі—це ті, хто бачить перспективу свого життя, має цілі, які допомагають їм зосереджуватися на ній, і тактичні плани, як досягти цих цілей. Коли знаєш, куди йдеш, і розраховуєш, як туди дістатися, то в житті з’являється сенс, мета і досягнення”⁸.

Ще один спосіб—це допомогти дітям віднайти свої неповторні захоплення і дари, якими наділив їх Небесний Батько (див. 1 Коринтянам 12:4–31; Moроній 10:8–18; Учення і Завіти 46:8–26). Хтось любить коней, іншим подобається займатися футболом, музикою, театром чи довкіллям. Деякі діти або молодь можуть надихатися, думаючи про людину, якою вони захоплюються—члена приходу чи сім’ї,—або це може бути професія, яку вони хочуть здобути.

Корисно буде поговорити з ними про те, як ви досягнули успіху і як ви долали розчарування. Підтримуючи їхні захоплення, ми маємо нагоду навчати постановці цілей і допомагати дітям розуміти, що Небесний Батько та Ісус Христос мають бажання допомагати їм розвиватися в усіх сферах їхнього життя.