Чи вірите ви в Христа, як діти?

Шира С. Е. Олафссон

Мене багатьма способами надихала віра моїх дітей.

матір наближає своє обличчя до дитини, яка посміхається

Відвідуючи Америку, найперше, що Ісус Христос запросив зробити Своїх учнів—це “стати маленькими дітьми” (3 Нефій 11:38).

Чому саме це? Діти не знають всього. Моя чотирирічна донька просто засипає мене запитаннями—за день я чую не менше сотні! Але її допитливість і тяга до знань—це деякі з природних дитячих інстинктів, які ми за бажанням Спасителя повинні наслідувати.

Коли я спостерігала за зростанням своїх дітей, то навчилася від них трьом простим урокам про їхню дитячу віру:

Вони цілковито довіряють своїм батькам.

Коли мої дівчатка стикаються з якоюсь проблемою, травмуються або чогось бояться, вони одразу звертаються до мене або мого чоловіка. Вони не замислюються, чи варті вони нашої допомоги. Вони не запитують себе, чи були вони достатньо слухняними. Вони просто знають, що ми любимо їх і завжди готові допомогти.

Так само ми можемо довіряти нашому Небесному Батьку.

Я люблю своїх доньок. Але мою любов до доньок не порівняти з любов’ю Небесного Батька до нас. У той момент, коли ми звернемося до нашого Небесного Батька, Він буде поруч (див. Ісус Навин 1:9). Ми одразу можемо відчути Його втіху та спокій, а завдяки терпінню і вірі можемо отримати відповіді на свої запитання.

Наприклад кілька років тому мені запропонували цікаву роботу. Але мене хвилювало те, що мені, можливо, доведеться працювати в неділю. Вагаючись з рішенням, я молилася і постилася. І мене сповнив спокій, я навіть відчула спонукання попросити свого менеджера зробити неділі вихідними. Якби я, ніби дитина, не довірилася Небесному Батькові, я б ніколи не набралася сміливості поставити таку умову. Проте керівник погодився на неї, і в моєму житті розпочався новий захоплюючий період.

Вони не сумніваються в тому, чого їх навчають.

У малому віці моя донька запитала, чому до холодильника магніти пристають, а до стіни ні. Я пояснила їй принцип дії магнітів, і вона одразу прийняла це нове знання і розпочала тестувати магніти з різними поверхнями.

Моя донька беззастережно довіряє моїм відповідям, і Небесний Батько очікує від нас такої ж довіри.

Почавши працювати, я зіткнулася з труднощами. Новий графік негативно позначився на моїй родині, а мій керівник усе більше розчаровувався в мені. Я почала сумніватися у отриманій мною відповіді щодо згоди на цю роботи.

Небесний Батько “є Бог істини й не може брехати” (Етер 3:12), і я припустила, що не зрозуміла Його настанови і це змусило мене замислитися, скільки ще спонукань я трактувала неправильно. І тоді я згадала слова Алми молодшого: “Зробити дослід над моїми словами, і скористуєтеся принаймні частинкою віри, так, навіть якщо ви не можете нічого, окрім того, щоб мати бажання повірити, нехай це бажання працює у вас” (Алма 32:27).

Я хотіла зберегти свою віру в Небесного Батька, тож вирішила виявити її та зробити дослід над Його спонуканням піти на цю роботу і продовжила працювати.

Їхня віра непохитна.

Під час вагітності моєю найменшою дитиною я дуже погано почувалася. Проте одного дня моя донька захотіла піти в похід. Чоловік сказав їй, що я нездужаю і не зможу піти. Донька звернулася з молитвою до Небесного Батька, попросивши його покращити моє самопочуття, і швидко зібралася в дорогу. Через кілька хвилин чоловік із здивуванням побачив, що я прокинулася. Він розповів мені про молитву доньки, і її щира віра надихнула мене на спробу пройтися. Незрозумілим чином я змогла дійти до верхівки гори.

Аби завершити мій робочий контракт, від мене вимагалася така ж віра, як у і моєї доньки. Я не знала, що чекає на мене попереду. Але продовжувала рухатися вперед, вірячи, що Небесний Батько привів мене на цю роботу не без причини. І ця причина зрештою мені відкрилася.

Одного спокійного дня на роботі колега розповіла мені про те, що, дізнавшись про те, що я є членом Церкви, вона припустила, що я схожа на деяких причепливих релігійних людей, з якими вона зустрічалася в минулому. Вона сказала, що її зворушила моя повага й добре ставлення до неї та інших наших колег. Наступні кілька годин ми розмовляли про віру та Ісуса Христа.

Вона сказала, що хоче вірити в Нього, і Дух переповнював мої груди, коли я розповідала їй про євангелію.

Я зрозуміла, що саме вона було причиною, чому Небесний Батько привів мене на цю роботу. Це було чудо.

Як навчав Президент Рассел М. Нельсон: “Дива відбуваються відповідно до вашої віри в Господа. Серцевиною тієї віри є довіра до Його волі й розкладу—того, як і коли Він благословить вас дивовижною допомогою, якої ви очікуєте. Лише ваша недовіра заважатиме Богові благословити вас дивами, щоб зрушувати гори у вашому житті”.¹ Коли я виявила віру, як у дитини, в Його спонукання погодитися на цю роботу й завершити її, Небесний Батько показав мені Свою здатність творити чудеса.

Віра, як у дитини, не дасть нам збитися зі шляху

У житті може бути важко підтримувати таку просту, але сильну віру, як у дитини. Нашому Спасителю це відомо. Ось чому Він просить нас розмірковувати над непохитною вірою дітей. Якщо ми відкриємо серце і довіримося нашому Небесному Батькові та Його пророкам як маленькі діти, то досягнемо неймовірного духовного розвитку й краще зрозуміємо Його любов і план для кожного з нас.