Усвідомлення того, що світло є в мені, допомогло мені побачити світло навколо мене.
Минулого року у мене посилилися почуття тривожності і депресії. Хоча у мене завжди були проблеми з психічним здоров’ям, цього разу все було набагато гірше. Зрештою я звернулася до лікаря, але також суттєва частина мого зцілення була зосереджена на зверненні до мого Спасителя.
Коли я молилася про одужання, я відчула спонукання шукати світло у оточуючому мене світі. Я робила все, що було в моїх силах. Часом здавалося, що знайдене мною світло було лише іскрами, які швидко згасали. Багато разів я уявляла, як стою в темряві в очікуванні наступного сходу сонця, розуміючи, що вночі воно знову згасне. Світло здавалося швидкоплинним і тимчасовим.
Через кілька місяців таких поневірянь я усвідомила глибоку істину: “Світло живе в мені”. В Ученні і Завітах 88:13 сказано, що світло Христа живе “в усьому” (див. також вірш 7). Мені не потрібно щодня ловити зникаючі промені світла. Я можу повсякчас носити світло в собі.
Я почала бачити в собі частинку божественного світла мого Небесного Батька та Ісуса Христа і зрозуміла, що у мене є доступ до світла, яке ніколи не згасне. Звернувшись до свого Спасителя, я дізналася, що “оскільки Всесвіт наповнений Світлом Христа, ми можемо духовно навчатися, розвиватися і зростати”.1
Коли я думаю про Світло Христа мене приваблює ідея, що кожен із нас здатен посилити світло, яке вже у нас є, та надихнути інших робити те саме.