Десятина—благословення, а не тягар

Старійшина Моісес Віллануева

Сімдесятник

Бог дав нам закон десятини, щоб благословляти нас як матеріально, так і духовно.

Я—навернений до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів. Коли мені було 10 років, місіонери постукали в двері мого дому й мама дозволила їм зайти. Вона охристилася більше 10 років тому, але вже багато років не ходила до Церкви. Місіонери навчали нас. Мама повернулася до активності, а я та четверо моїх братів і сестер охристилися.

У той час економічна ситуація була дуже важкою. Моя мама, яка розлучилася з батьком, працювала, щоб прогодувати нас. Хоча вона працювала на трьох роботах, вона ледь заробляла на наші найнеобхідніші потреби. Утім, як активна членкиня Церкви, мама хотіла дотримуватися своїх завітів хрищення і виконувати заповіді, які дав нам Бог, зокрема закон десятини. Тож хоча їй і всій сім’ї було важко, вона платила десятину.

Мама також любила запрошувати у наш дім місіонерів на обід. Іноді вона запрошувала більше 10 місіонерів. І в нашому домі відбувалося диво, яке можна порівняти з дивом у Новому Завіті, коли Господь нагодував 5 000 чоловік п’ятьма хлібами й двома рибками, і цього виявилося більше, ніж достатньо, щоб утамувати їхній голод. Саме це й відбувалося в моїй сім’ї, коли місіонери обідали в нашому домі. Коли ми довіряли Господу, то якимось чином усього було достатньо.

Мама навчала словом і ділом, що Бог дав нам закон десятини, аби благословляти нас як матеріально, так і духовно.

Закон десятини

Я вірю в закон десятини. Цей закон існував з давніх часів і полягає в тому, щоб жертвувати 10 відсотків свого доходу Церкві, аби благословляти дітей Небесного Батька. Серед іншого кошти десятини допомагають:

Фінансувати будівництво храмів та каплиць і доглядати за ними.
Підтримувати проповідування євангелії Ісуса Христа.
Забезпечувати друкування Писань різними мовами.
Фінансувати школи, які належать Церкві, а також релігійну освіту в семінаріях та інститутах.
Забезпечувати збирання, оцифровування і зберігання сімейно-історичних записів.

Благословення, а не тягар

Для мене закон десятини був благословенням, а не тягарем. У книзі Малахія 3:10 Господь каже: “Випробуйте, … чи небесних отворів вам не відчиню”. Мені подобається це пряме запрошення. На мій погляд, Господь ніби каже мені особисто: “Якщо ти не віриш мені, просто зроби це, і побачиш”.

Те, що Він каже після цього, сповнює упевненістю і надією: “Чи … не виллю вам благословення аж надмір?” (Малахія 3:10). Я свідчу, що Господь виконує Свої обіцяння.

“Хто Я є, каже Господь, щоб пообіцяти і не виконати?

Я наказую, а люди не виконують; Я скасовую, і вони не отримують благословення.

Тоді вони кажуть у своїх серцях: Це не є робота Господа, бо Його обіцяння не виконано” (Учення і Завіти 58:31–33).

“Чому я не отримую благословень?”

Одного разу під кінець причасних зборів одна сестра підійшла до мене і попросила дати пораду. Вона сказала, що втрачає віру в закон десятини. Вона пояснила, що певний час очікує підвищення на роботі. І хоча вона вірно сплачувала десятину і просила Бога благословити її цим підвищенням, вона так і не отримала цього довгоочікуваного благословення. Моя порада цій сестрі була такою ж, якою я ділюся зараз із вами.

Я зрозумів, що коли Господь обіцяє нам так багато благословень, що не буде й місця, аби умістити всі, іноді ми думаємо, що це означає, ніби ми відразу ж отримаємо матеріальні багатства, наприклад підвищення або нову посаду на роботі. Однак старійшина Девід А. Беднар, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що “якщо ми дотримуємося закону десятини, ми часто отримуємо великі, але непомітні благословення, на які не завжди сподіваємося, і які легко не помітити”¹.

Розпізнавання Благословень

Важливо зазначити, що ці благословення можна легше побачити завдяки Святому Духові. Особисто для мене благословенням є те, що багато років я маю стабільну роботу. Благословенням також є те, що Господь дав мені, моїй дружині й дітям хороше здоров’я. Він благословив мене тим, що я навчився керувати своїм часом і ресурсами та здобув додаткову освіту. Він допоміг мені навчитися керувати своїми матеріальними ресурсами, аби примножувати те, що Він мені дав.

Святий Дух навчав мене, що за все це я маю бути вдячним. Саме це, на мою думку, і означає бачити відкритими отвори небесні й отримувати благословення аж надмір.

Немає звільнення від випробувань

Сплата десятини не звільняє нас від випробувань, але я зрозумів, що Господь благословляє мене силою і мудрістю та підготував шлях, щоб я міг подолати важкі часи.

Коли мій найстарший син був немовлям, у моєму офісі пролунав телефонний дзвінок. Хтось обікрав мій дім. Найбільше я хвилювався за безпеку дружини і сина. Багато нашого майна було викрадено, зокрема паспорти й візи, які ми щойно отримали для навчання за кордоном. Незважаючи на втрату майна, я відчував величезне благословення, оскільки моя дружина і син не були вдома, коли прийшли злодії. Безсумнівно, то було благословення.

Господь відкрив отвори небесні й помістив на нашому шляху правильних людей, які змогли допомогти нам знову зібрати документи, необхідні для навчання. І попри внутрішній неспокій, який може викликати крадіжка, ми з сім’єю отримали духовне запевнення, що все буде добре.

Минув час, і на бізнес, у якому я працював, дуже вплинув соціально-політичний конфлікт у моєму місті. Я хвилювався, що все, чого досягнув важкою працею і жертвами, буде втрачено. Утім отвори небесні знову відкрилися. Завдяки вірі, витривалості й наполегливій праці бізнес відновився.

“Ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю:

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь”.

Maрк 12:43–44

Лепта вдови, художник Джеймс Тіссо

Із справжнім наміром

У Церкві Ісуса Христа ми високо цінуємо священну природу десятини і пожертвувань. Закон десятини є випробуванням як для багатих, так і для бідних. Бідні можуть сказати: “Мені потрібні ці десять відсотків, щоб прожити”. Або багаті можуть сказати: “Десять відсотків—це багато”. Однак незалежно від того, бідні ми чи багаті, Господь просить жертвувати від щирого серця, зі справжнім наміром. Незалежно від суми нашого пожертвування, воно має бути повною десятиною. Згадайте історію про лепту вдови:

“І сів [Ісус] навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато.

І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепти, цебто гріш.

І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: “Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю.

Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала,—свій прожиток увесь” (Марк 12:41–44).

Я свідчу, що закон десятини був благословенням для мого життя. Господь дійсно відчиняє небесні отвори і проливає благословення аж надмір. Ці благословення не завжди приходять тоді, коли нам хочеться, але нам необхідно шукати скерування Духа, аби мати здатність зрозуміти, що наш Небесний Батько дійсно дає нам надмірно. Я молюся, щоб Господь благословив вас, аби ви могли бачити в своєму житті благословення від закону десятини.