“Обіцяний Месія”, Ліягона,, груд. 2022.
Обіцяний Meсія
З часів Адама Бог покликав Своїх служителів свідчити про пришестя Месії, Який принесе любов, надію і радість.
Дивіться: Агнець Божий, художник Уолтер Рейн
Не дивно, що при народжені Ісуса у Віфлеємі з’явилися ангели і проголосили: “Слава Богу на висоті” (Лука 2:14). Вони раділи, знаючи, що це крихітне немовля відкриє двері до безсмертя і вічного життя. І дуже доречно, що з’явилася зірка, яка засяяла на небі, аби відзначити прихід у земне життя Єдинонародженого Сина Всемогутнього Бога.
Упродовж тисячоліть пророки свідчили про народження обіцяного Месії, Того, хто “викупит[ь] всіх тих, хто віритиме в Його ім’я” (Геламан 14:2).
Ісая пророкував: “Тому Господь Сам дасть вам знака: Ось Діва в утробі зачне, і Сина породить, і назвеш ім’я Йому: Еммануїл” (Ісая 7:14).
Михей проголосив: “А ти, Віфлеєме-Єфрате, хоч малий ти у тисячах Юди, із тебе Мені вийде Той, що буде Владика в Ізраїлі, і віддавна постання Його, від днів віковічних” (Mихей 5:1).
Нефій бачив діву, яка “тримала на руках дитину”, і ангел сказав йому, що то був “Агн[ець] Бож[ий], так, Син Батька Вічного!” (1 Нефій 11:20, 21).
Коли я читаю пророчі обіцяння про Його народження—особливо в Різдвяну пору,—я відчуваю, як Святий Дух знову свідчить, що Ісус Христос є Месією. Коли я вивчаю Спасителеві слова і Його життя, то краще пізнаю Його і сповнююся більшою любов’ю до Нього за те, що Він зробив для кожного з нас. Бо дух любові є духом Різдва.
“Так бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне” (Іван 3:16).
Дар Сина Божого є безцінним. Він є тим даром, який освічує наш шлях і надихає нас. Він є тим даром, який підтримує нас у важкі дні нашої земної подорожі. Він є тим даром, який несе божественну любов, тривалу надію і справжню радість.
Божественна любов
Коли ми думаємо про нескінченність творіння, здійсненого Єговою під керівництвом Його Батька, у нас виникає природне бажання дивуватися Його силі та поклонятися Йому. Він підноситься над нами. Однак події, які супроводжують Його скромне земне народження, викликають у нас почуття неймовірної любові.
Батько міг обрати будь-які обставини для народження Ісуса. Відповідно до пророцтва Михея (див. Михей 5:1), Ісус народився у маленькому селі в гористій частині Юдеї. Його вітали смиренні пастухи. Мудреці йшли за зіркою, щоб поклонитися Йому. Політичні лідери боялися Його. Його батькам довелося втікати в іншу країну, щоб спасти Його.
Коли було безпечно повернутися, Марія та Йосип були скеровані до непоказного села на пагорбах Галілеї. Ісус жив там 30 років, перш ніж почав Своє сповнене любові служіння серед людей.
Ісус Христос за власним вибором спустився зі Свого престолу по правицю від Батька, щоб прийти у земне життя. Він зробив це, як вияв любові до кожного духовного сина і кожної духовної дочки Свого Батька, які прийдуть у цей світ, зокрема вас і мене.
Під час священнослужіння Ісус однаково служив багатим і бідним, чоловікам і жінкам, молодим і літнім, здоровим і хворим. Він не тримався осторонь тих, хто належав до іншої релігії чи походив з іншої культури. Він любив усіх людей. Він любить усіх людей.
“Ми любимо Його, бо Він перше нас полюбив” (1 Івана 4:19). Він дав заповідь: “Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви!” (Іван 15:12).
Надія для світу
У відомій Різдвяній пісні звучить благання: “O прийди, Еммануїле, і викупи полонений Ізраїль”1.
Можливо ми й не перебуваємо в єгипетському чи вавилонському полоні, як це було в давнину з ізраїльтянами, але все ж ми в полоні—в полоні гріха і смерті. І, подібно до стародавніх ізраїльтян, ми сподіваємося на визволення. Народження “Спасител[я], Який є Христос Господь” (Лука 2:11) стало виповненням тієї надії. Ось чому ми співаємо про те, що сталося у Віфлеємі: “Здійснилися пророцтва, і вічне Світло вже засяяло у темряві і радість нам несе”2.
Народження, життя, Розп’яття і Воскресіння Ісуса Христа є складовими “рад[ості] велик[ої]” (Лука 2:10) зцілення, свободи і визволення.
Кажучи про Месію, Ісая написав: “Дух Господа Бога на мені, бо Господь помазав Мене благовістити сумирним, послав Мене перев’язати зламаних серцем, полоненим звіщати свободу, а в’язням відчинити в’язницю ” (Iсая 61:1; курсив додано).
Ви пам’ятаєте, що коли Ісус Христос почав Своє земне служіння, Він прочитав ці слова в синагозі в Назареті. Потім Він проголосив: “Сьогодні збулося Писання, яке ви почули” (Лука 4:21).
Оскільки Христос-дитина став Месією, Який звеличував своє служіння і місію тим, що виконав волю Батька, Він визволяє нас від духовної та фізичної смерті.
“Він—великий Цар Еммануїл, Який сьогодні стоїть праворуч Свого Батька. Він є світлом, життям і надією світу. Його шляхом є шлях, що веде до щастя в цьому житті і вічного життя у світі прийдешньому”3.
Христос у Гефсиманії”, художник Гаррі Андерсон
Радість у Господі
Дитина в яслах була Сином Божим, посланим Батьком, щоб стати нашим Спасителем. Завдяки радості, яку ми відчуваємо завдяки Його пришестю, наші тягарі можуть полегшуватися (див. Алма 33:23). Це тому, що віфлеємське немовля, яке визволило нас від гріха і смерті, може також визволити нас від смутку, сумнівів, страху і болю.
Ви пригадуєте слова, яких навчав Яків про пришестя Святого Ізраїлевого:
“О яка велика святість нашого Бога! Бо Він знає все, і немає нічого, чого б Він не знав.
І Він приходить у світ, щоб спасти всіх людей, якщо вони прислухаються до Його голосу; бо знайте, Він терпить біль усіх людей, так, біль кожної живої істоти, і чоловіків, і жінок, і дітей, які належать до сім’ї Адама.
А терпить Він усе це, щоб воскресіння могло прийти до всіх людей, щоб усі могли стати перед Ним у день великого суду” (2 Нефій 9:20–22).
Щоб мати дух Різдва, ми не лише читаємо його слова і вивчаємо Його життя, але ми також діємо відповідно до того, про що дізналися. Це означає годувати Спасителевих овець, збираючи їх разом у Його кошару. Ми збираємо, ділячись радістю, яку відчуваємо завдяки Його народженню і завдяки Відновленню його євангелії. Якщо ми на шляху, який Господь підготував для нас, ми будемо мати Його світло, яке вказуватиме іншим дорогу до Нього.
Життя може бути важким, і важкі часи можуть загрожувати нашій вірі. Коли ми постаємо перед випробуванням і трагедією, ми можемо замислюватися, чи наша віра в Сина Божого не є марною надією. Але випробування мають на меті наближати нас до Спасителя, аби Він міг покращити нашу спроможність спрямовувати до Нього інших людей. Коли ми розповідаємо про радість Його пришестя, (див. 3 Нефій 1:13), то допомагаємо іншим і пом’якшуємо серця. Я обіцяю, що прийде день, якщо він уже не прийшов, коли ви ствердитеся у вашій вірі в Його пришестя. То буде радісний день.
Різдво—це час любові, надії та радості. Це також час подяки та роздумів. Під час Різдва ми створюємо нові спогади і занурюємося у старі. Ми сумуємо за родичами і друзями, які пішли з життя. Ми не можемо зрозуміти, чому так швидко пролетіли роки і що принесе новий рік. І, розмірковуючи, ми складаємо подяку Богові за славетний дар, а “ім’я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру” (Ісая 9:5).
Нехай дух Різдва наповнює ваше серце в цю пору і впродовж усього наступного року.