“Урок 8 Підготовчий матеріал для уроку: Життя після смерті”, Вчення і доктрина Книги Мормона. Матеріал для вчителя (2021)
“Урок 8 Підготовчий матеріал для уроку”, Вчення і доктрина Книги Мормона. Матеріал для вчителя
Урок 8 Підготовчий матеріал для уроку
Життя після смерті
Президент Рассел М. Нельсон навчав: “Нам непотрібно дивитися на смерть як на ворога. При повному розумінні й підготовці віра витісняє страх. Надія займає місце відчаю” (“Doors of Death”, Ensign, May 1992, 74). Опрацьовуючи цей підготовчий матеріал, поміркуйте: чого навчає Книга Мормона про смерть і життя після смерті, що може допомогти вам “підготуватися зустріти Бога” (Алма 12:24).
Частина 1
Що відбувається після того, як ми помираємо?
Після того як Коріантон, син Алми молодшого, залишив служіння й скоїв сексуальний гріх, його батько говорив з ним про серйозність його вчинків. Алма усвідомлював, що Коріантона хвилює питання про життя після смерті й покарання, яке чекає на грішників. Алма навчав свого сина, що хоч воскреснуть усі, але тільки праведні житимуть з Богом (див. Алма 40:1, 9–10, 25–26). Він також пояснює, що відбувається з нашими духами між смертю і Воскресінням.
Президент Джозеф Філдінг Сміт навчав, що означають слова “переносяться додому до Того Бога, Який дав їм життя”:
“[Ці слова] просто означають, що їхнє земне існування закінчилося і що вони повертаються у світ духів, де призначаються до місця, яке відповідає їхнім справам, з праведними чи з неправедними, де вони мають чекати воскресіння”. (Joseph Fielding Smith, Answers to Gospel Questions, comp. Joseph Fielding Smith Jr. [1958], 2:85)
Також президент Даллін Х. Оукс, з Першого Президентства, сказав про духовний світ наступне:
“Звичайно ж, ми знаємо з Писань, що після того, як наші тіла помирають, ми продовжуємо жити як духи у духовному світі. Писання також навчають, що цей духовний світ поділено між тими, хто були “праведні”, або “справедливі”, у житті, і злочестивими. У них також описано, як деякі вірні духи навчають євангелії тих, хто були злочестиві чи бунтівні (див. 1 Петра 3:19; Учення і Завіти 138:19–20, 29, 32, 37). Що найважливіше, сучасне одкровення відкриває, що робота спасіння продовжується у духовному світі (див. Учення і Завіти 138:30–34, 58), і хоча нас заохочують не відкладати нашого покаяння у смертному житті (див. Aлма 13:27), нас навчають, що певне покаяння можливе і там (див. Учення і Завіти 138:58)”. (“Надійтесь на Господа”, Ліягона, лист. 2019, с. 26)
Частина 2
Яким чином віра у Воскресіння приносить мені надію?
Коли Алма та Амулек навчали народ Аммонійги, один законник, ім’я якого було Зизром, намагався перекрутити слова Амулека й поставити під сумнів його вчення про Ісуса Христа. У відповідь на це Амулек сміливо свідчив, що Воскресіння і спасіння від гріха можуть прийти лише завдяки Ісусу Христу.
Свідчачи про важливість Воскресіння, президент Сюзен В. Теннер, колишній генеральний президент Товариства молодих жінок, навчала:
“Ці священні тіла, за які ми так вдячні, страждають від природних обмежень. Деякі люди народжуються з фізичними вадами, і деякі страждають усе своє життя від хвороб, що викликають біль. Усі з нас знають з досвіду, що коли ми старіємо, наші тіла поступово починають слабнути. Коли це трапляється, ми палко мріємо про день, коли наші тіла стануть здоровими і повноцінними. Ми з нетерпінням очікуємо на воскресіння, яке стало можливим завдяки Ісусу Христу. … Я знаю, що через Христа ми можемо отримати повноту радості, яка досяжна тільки тоді, коли дух і тіло, нерозривно з’єднані (див. У&З 93:33)”. (“Святість тіла”, Ліягона, лист. 2005, с. 15)
Частина 3
Що я можу робити, щоб краще підготуватися до зустрічі з Богом?
Через кілька років після того, як Алма і Амулек навчали в Амонійзі, вони вирушили на іншу місію, цього разу до зорамійців, які були відступниками. Алма та Амулек почали здобувати успіх серед більш смиренної частини цих людей. Після навчання людей про те, що вони мають сподіватися на Ісуса Христа та вірити в силу Його Спокути, Амулек попросив їх, щоб вони готувалися до зустрічі з Богом.
Говорячи про те, як важливо готуватися сьогодні до зустрічі з Богом, президент Генрі Б. Айрінг, з Першого Президентства, навчав:
“У слові потім існує певна небезпека, якщо під ним розуміють “не сьогодні”. “Потім я покаюсь”. “Потім я прощу його”. …
У Писаннях ясно сказано, що зволікати—небезпечно. … “Сьогодні”—це безцінний дар від Бога. Думка: “Це зроблю потім” може стати крадієм як можливостей цього часу, так і благословень вічності”. (“Сьогодні”, Ліягона, трав. 2007, с. 89)
Алма молодший, служачи людям в землі Зарагемлі, ставив багато запитань, які спонукали до роздумів, щоб допомогти їм подумати, що вони повинні робити, аби краще підготуватися, щоб стояти у присутності Бога (див. Алма 5).