«Турбуйтеся… про життя душі»
По-справжньому навернений, нехай не досконалий учень, прагнутиме «життя душі» кожен день, кожен тиждень, при будь-якому занепаді й знищеннях.
Саме у вирі глобальних подій—подій, від наслідків яких ніхто не застрахований, перед людством постає справжня й одвічна дилема—чи зволимо ми у метушні світу вибрати, як казав Господь, «турботу про життя душі», чи ні (див. УЗ 101:37). Якими б не були життєві захоплення або що б не робили, ця внутрішня боротьба існує і в часи миру, і в добу неспокою. Природно зрозуміла чи усвідомлена, вона є неминущим питанням у порядку денному земного життя—від покоління до покоління.
Коли ми намагаємося виконувати Божі заповіді, «день-у-день відновляється [наш] внутрішній [чоловік]» (2 Коринтянам 4:16). Тоді навіть у похмурі дні ми «душу свою стереже[мо]», що б не відбувалося навколо (див. Приповісті 19:16). Очевидно, часто рішення «турбуватися» про душу і «стерегти» її людина приймає у часи негараздів, як в історії з блудним сином. Він день за днем годував свиней, і зрештою настав особливий день, коли він «спам’ятався» (Лука 15:17). Що б ще не відбувалося в цей день у «далекім краї» (Лука 15:13), блудний син «розважив дороги свої» (Псалми 119:59) і твердо вирішив: «Устану, і піду я до батька свого» (Лука 15:18). За внутрішнім аналізом прийшла переміна свідомості. І при всьому цьому якийсь свинопас, що прямує додому, навряд чи був би чимось примітним для перехожих, хоча з ним сталися зміни вічної значущості.
Однак у іншій історії вплив зовнішніх факторів на внутрішні є більш очевидним. Пилату треба було владнати локальне заворушення, що стосувалося якогось Ісуса з Назарета. Нова угода з Іродом, з яким у Пилата була «ворожнеча» (Лука 23:12), безумовно була політичною новиною серед обізнаних. Попри альтернативний погляд, він все ж піддався підмовленому натовпу і звільнив Варавву, а не Ісуса. З помитими, але брудними руками Пилат, скоріш за все, повернувся до Кесарії. А Христос пройшов Гефсиманію та Голгофу, здійснюючи неймовірно болісну, але глобальну спокуту, що звільнює і силою якої воскреснуть мільярди і мільярди людей.
У наш час дощ із хмар війни тут і там падає і на праведних, і на неправедних, але славетний Христовий дар воскресіння буде пролито на всіх без виключення! Як буруни не відображають руху в морській безодні, так і зі Спокутою—глобальні й вічні за суттю речі відбулися у саду та на похмурому пагорбі.
Божа робота часто розгортається непомітно. Наприклад, якими б там не були у сім’ї Джозефа Сміта старшого фінансові підстави для переїзду з Нової Англії до штату Нью-Йорк, сім’я була ведена, непомітно, до священних пластин, похованих у пагорбі Кумора, що мали стати «ще одним свідченням про Христа», «доки земля стоятиме» (2 Нефій 25:22).
Отже, хоча ми живемо у часи воєн, смиренна турбота про «життя душі» залишається найважливішою справою. Життєві події диктують умови, що можуть спонукати нас до праведності, але мирські заворушення не виправдовують порушень внутрішніх зобов’язань, хоч дехто легко здається. Якщо то тут, то там порушується мир, нам не треба порушувати свої завіти! Наприклад, перелюб не може бути виправданий тим, що йде війна і деякі чоловіки відділені від дружин. До сьомої заповіді немає ніяких приміток на кшталт: «Не чини перелюб, окрім як за часів війни!» (Див. Вихід 12:14)
За часів іншої війни Президент Девід О. Маккей радив членам Церкви-військовим «бути морально чистими» в облозі «бруду війни» (in Conference Report, April 1969, 153).
І хоча народи постануть на народи, такі заворушення не дають право одним партнерам у бізнесі поставати проти інших або акціонерів, крадучи чи свідкуючи неправдиво і цим порушуючи восьму і дев’яту заповіді, для яких також приміток, що виправдовують, не написано (див. Вихід 20:15–16).
Нестабільність світових умов не виправдає моральної нестабільності, і сильний струс ані приховає наші гріхи, ані притупить гострий зір всевидючого Божого ока. Більше того, військові перемоги не замінять наших перемог у війні за самоконтроль. І несамовита людська ненависть не зменшить досконалої і викупительної Божої любові до всіх Його дітей. І минуща імла темряви не змінить істинності того, що Христос є Світлом для світу!
Отже, будьмо такими, як той юнак, що стояв з Єлисеєм на горі. Він спершу злякався ворожих колісниць, що оточували, але очі юнака по милості Божій було розкрито, і він побачив «коней та огняні колесниці», що довело, що «ті, що з нами, численніші від тих, що з ними» (2 Царів 6:16, 17). Брати і сестри, духовна арифметика відтоді не змінилася!
Наші власні інтелектуальні збої та нерозуміння не змінюють того факту, що Бог має надзвичайне передбачення, зокрема Він знає ті наші рішення, за які несемо відповідальність. Ми слухаємо суєтні й обривкові дані та сенсаційні новини про різні земні конфлікти, а Бог живе у «вічному зараз», де минуле, теперішнє й майбутнє постійно перед Ним (див. УЗ 130:7). Здійснення Його божественних задумів гарантовано, адже, що б Йому не спало на серце зробити, Він певно зробить це (див. Авраам 3:17). Він знає кінець з самого початку! (Див. Авраам 2:8). Бог повністю здатен виконати Свою роботу і здійснити всі Свої цілі, що не можна сказати про найкращі людські плани, бо так часто ми невірно використовуємо свободу волі! (Див. 2 Нефій 27:20).
Бог запевнив нас:
«Я вестиму вас» (див. УЗ 78:18).
«Я буду посеред вас» (див. УЗ 49:27).
Він буде з нами, брати і сестри, під час збентеження (див. УЗ 3:8), зокрема завдяки провідництву сучасного пророка, Президента Гордона Б. Хінклі.
Тим часом визначальні моменти в «житті душі» і далі залежать від того, чи виявляємо ми самопотурання чи самопожертву у прийнятті особистих буденних рішень, наприклад, вибираючи між добротою і гнівом, милістю й несправедливістю, щедрістю і жадністю.
Війни не анулюють другу заповідь. Вона не знає кордонів. Її служителі не носять емблем країн і не мають одного визначеного кольору шкіри.
Ми можемо голодувати, наприклад, але при цьому не відвернутися, як і та вдова, яка останню їжу віддала Іллі (1 Царів 17:8–16). Така доброта в умовах нестатку і крайньої бідності завжди зворушує. Під час Депресії прекрасний єпископ моєї молодості, М. Терл Марш, неодноразово намагався найнятися працювати на шахтах. Ще надто юний тоді, але коренастої статури, він домігся свого і його взяли, а його друзів—ні. Не раз і не два після важкого робочого дня щедрий юний Терл ділився своїм заробітком з тими друзями, поки вони також не отримали роботу. Не дивно, що згодом він був дбайливим пастирем своєї отари.
Коли турбуємося про «життя душі», важливо прагнути власного повного навернення, оскільки євангельські зерна в першу чергу падають на «добру землю»—яку Ісус визначив як тих, хто «чесний і добрий серцем» (Лука 8:15). Отже, така людина «слухає слово» з «радістю», «приймає його», «приносить плід» і вистоює до кінця, зрештою пізнаючи, що означає «голод і спрага правди» (Матвій 13:20, 23; Переклад Джозефа Сміта, Матвій 13:21; Матвій 5:6). Це «сильна зміна» (Мосія 5:2). Навернення в широкому сенсі означає перетворення «тілесної людини» на «людину Христа». (Мосія 3:19; Геламан 3:29; див. також 2 Коринтянам 5:17). Це робота, яка вимагає не одного дня.
Наслідком цього тривалого процесу, серед іншого, є відсутність «бажання чинити зло, але постійно чинити добро» (Мосія 5:2). Тож не дивно, що Він дає змогу вже наверненим «зміцни[ти] браттю свою» (Лука 22:32) і духовно підносити інших, будучи «завжди готовими … на відповідь кожному, хто в вас запитає рахунку про надію, що в вас» (1 Петра 3:15). Такі праведники виконують інше важливе, але непомітне служіння перед людством: вони стають частиною того загалу, котрий може викликати так потрібні всьому людству Божі благословення.
По-справжньому навернений, нехай не досконалий учень, прагнутиме «життя душі» кожен день, кожен тиждень, при будь-якому занепаді й знищеннях. Цей процес залучає нас до того, «що належить Моєму Отцеві» (Лука 2:49; див. також Мойсей 1:39).
Оскільки це повне навернення і так повинно мати місце, страшні події і заворушення можуть навіть допомогти нам поновити нашу подорож життям або прискорити ходу.
Брати і сестри, живучи у повному насильства й турбот світі, піклуймося про «життя душі», як нас учать! Завдяки славетній Спокуті Ісуса життя цієї безсмертної душі триватиме довше за цикл існування будь-якої зірки, а тим більше за короткий період минущих земний подій, нехай жахливих!
Я свідчу про це у святе ім’я Ісуса Христа, амінь!