Вічний шлюб
Якщо ви хочете, щоб щось служило вам навіки, ви маєте ставитись до цього по-іншому… Воно стає особливим, тому що ви зробили його таким.
Якось декілька років тому ми з дружиною відвідували весільну церемонію прийому гостей. Раніше, того ж дня, ми були в храмі, де двоє молодят, яких ми знали, взяли шлюб на час і всю вічність. Вони були закохані до безтями. Обставини, за яких вони познайомилися, були майже дивовижними. Чимало сліз радості було пролито. Ми стояли в черзі для гостей, щоб поздоровити наприкінці такого чудового дня. Попереду нас стояв близький друг сім’ї. Як тільки він наблизився до молодих—він зупинився і прекрасним, чистим тенором заспівав для них зворушливі слова з книги Рут: «Бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій—мій Бог. Де помреш ти, там помру й я» (Рут 1:16–17).
Ми були глибоко схвильовані і впевнені в їхньому майбутньому щасті. І частково, на мою думку, ми відчували це, тому що з дружиною мали ті ж самі слова на стіні нашої оселі впродовж багатьох років.
Сумно, що значимість цих прекрасних слів втрачається. Надто багато шлюбів сьогодні закінчуються розлученням. Егоїзм, гріх та власні інтереси мають перевагу над завітами та зобов’язаннями.
Вічний шлюб є принципом, який був визначений ще до заснування світу і був встановлений на землі до того, як смерть увійшла в нього. Адам і Єва були призначені одне для одного Богом в саду Еденському ще до падіння. В Писанні говориться: «Того дня, як створив Бог людину, Він її вчинив на подобу Божу. Чоловіком і жінкою Він їх створив, і поблагословив їх» (Буття 5:1–2; курсив додано).
Пророки постійно навчали, що вінцевим і кульмінаційним елементом Божого великого плану на благословення Його дітей є вічний шлюб.
Президент Езра Тафт Бенсон зазначив: «Вірність шлюбному завіту приносить найповнішу радість тут і славетну нагороду в житті прийдешньому» (The Teachings of Ezra Taft Benson, 533–34 [1988]). Президент Говард В. Хантер описував целестіальний шлюб як «коронуючий євангельський обряд» і пояснював, що, можливо, станеться «не так швидко [для декого], а можливо, навіть, і поза цим смертним життям», та все ж таки не обійде нікого з достойних людей (Teachings of Howard W. Hunter, ed. Clyde J. Williams [1997], 132, 140). Президент Гордон Б. Хінклі назвав вічний шлюб «прекрасною річчю» (див. “What God Hath Joined Together,” Ensign, May 1991, 71) і «даром, дорогоціннішим за всі інші» (“The Marriage That Endures,” Ensign, May 1974, 23).
Проте, незважаючи на величність і славетність цього дару, він не є безкоштовним. Насправді, він умовний, і як надано його, так і може бути забрано, якщо ми не дотримуємося умов завіту, які супроводжують його. В 131 розділі книги Учення і Завіти говориться: «У целестіальній славі є три неба, або ступені; і для того, щоб здобути найвищий, людина (мається на увазі жінка також) має ввійти в цей чин священства [що означає новий і вічний завіт шлюбу]» (див. УЗ 131:1–2).
Завіт—це священна обітниця. Ми обіцяємо виконувати певні речі, а Бог зв’язаний обіцянням виконувати своє. Тим, хто дотримується шлюбного завіту, Бог обіцяє повноту Його слави, вічне життя, вічне продовження, піднесення до Целестіального царства та повноту радості. Ми всі знаємо про це, але інколи недостатньо багато уваги приділяємо тому, що ми повинні робити, щоб отримати ці благословення. В Писаннях досить ясно говориться, що принаймні три зобов’язання є невід’ємними частинами цього завіту.
По-перше, вічний шлюб є вічним. Вічний—мається на увазі постійне зростання і удосконалення. Це означає, що чоловік і дружина будуть щиро намагатися удосконалити себе. Це означає, що шлюбні стосунки не повинні легковажно нехтуватися при першому прояві незгоди або у важку годину. Це означає, що любов зміцнюватиметься з часом і перебуватиме після смерті. Це означатиме, що кожний партнер буде благословен оточенням іншого навіки, і проблеми та несхожості також мають бути вирішені, бо вони не зникнуть самі по собі. Вічний символізує покаяння, прощення, довготерпіння, смирення, надію, милосердя, любов і покірність. Всі ці речі стосуються всього того, що є вічне, і, звичайно, нам потрібно навчатися і практикувати їх, якщо ми прагнемо досягти вічного шлюбу.
По-друге, вічний шлюб призначено від Бога. Це означає, що учасники шлюбного завіту погоджуються запросити Бога у свій шлюб, молитися разом, дотримуватися заповідей, стримувати бажання і пристрасті в певних межах, визначених пророками. Це означає бути рівними напарниками, і бути справедливими, і чесними, і чистими поза межами домівки так само, як і вдома. Це є частиною визначення фрази «призначено від Бога».
По-третє, вічний шлюб—щось подібне до партнерства з Богом. Він обіцяє продовження життя тим, хто були запечатані разом у храмі. У заповіді розмножуватися і наповнювати землю, яка була дана Адаму і Єві, вбачається союз з Творцем. Є зобов’язання навчати дітей євангелії, бо вони також Його діти. Ось чому ми маємо домашні сімейні вечори та вивчення Священних Писань, євангельські обговорення та служіння іншим. І в цьому вбачається також зобов’язання допомагати і підтримувати одне одного в покликаннях і дорученнях, які надаються кожному. Як ми можемо заявляти, що єдині з Богом, якщо не можемо підтримати одне одного, коли дружина покликана служити в Початковому товаристві або чоловік в єпископаті?
Тому завіт шлюбу включає в себе щонайменше ці речі й, можливо, інші. Я не думаю, що поцілив далеко від яблучка, коли скажу, що ті, хто фізично або словесно завдають образи своїм жінкам або чоловікам, або ті, хто руйнують, принижують або вдаються до неправедного владарювання у шлюбі, не дотримуються завіту. Так само, як і ті, хто не зважають на заповіді, або хто не підтримує своїх провідників. Навіть ті, які просто не приймають покликання, ігнорують ближнього або помірно вподобають мирські шляхи, знаходяться у ризику. Якщо ми не виконуємо нашу частину завіту, ми не маємо обіцяння.
Я думаю, головним чином, не можна досягти вічного шлюбу без зобов’язання працювати над ним. Більшу частину своїх знань з цього приводу я отримав від своєї напарниці. Ми одружені вже 47 років. Від самого початку вона знала, якого шлюбу хотіла.
Ми розпочинали життя бідними студентами, але в її баченні наш шлюб нагадував набір столового срібла. Як це робиться і сьогодні, коли ми одружувалися, вона подала до місцевої крамниці перелік бажаних подарунків. Замість того, щоб вказати різні каструлі, сковорідки та корисні речі, в яких у нас була потреба і які ми сподівалися отримати, вона вибрала інший курс. Вона попросила про срібний столовий набір. Вона вказала тип та кількість предметів у наборі і перелік ножів, виделок та ложок на листку замовлення для молодих і нічого іншого. Жодних рушників, тостерів, телевізора—лише ножі, виделки та ложки.
Наше весілля прийшло і пішло. Наші друзі і друзі наших батьків принесли подарунки. Ми поїхали провести коротенький медовий місяць і вирішили, що відкриємо подарунки після повернення. Коли ми повернулися, то були шоковані. Серед подарунків не було жодного ножа або виделки. Ми посміялися над цим і з цим вирушили у життя.
У нас з’явилося двоє дітей ще під час навчання на юридичному факультеті. Зайвих грошей для заощадження у нас не було. Але коли моя дружина працювала неповний робочий день на посаді виборчого судді, або коли хто-небудь давав їй декілька доларів на її день народження, вона тихенько відкладала їх, і коли в неї з’являлося достатньо, вона вирушала у місто купувати виделку або ложку. Нам знадобилося декілька років, щоб назбирати необхідну кількість приборів для використання. Коли в нас нарешті назбиралося чотири набори, ми почали запрошувати деяких наших друзів на обід.
До їхнього приходу ми проводили невеличке обговорення на кухні. Які столові прибори ми хотіли використовувати: бувале та різнобійне з нержавійки, або особливі срібні. В ті далекі дні я часто вибирав з нержавійки. Так було легше. Ти міг потім просто покласти їх до посудомийної машини після їжі, і вона сама дбала про все. Срібло ж з свого боку потребувало багатьох зусиль. Дружина ховала їх під ліжком, де було б нелегко знайти злодію. Вона наполягла, щоб я купив особливої матерії для їх зберігання. Кожний предмет знаходився у окремій кишені, а їх складання було не з легких задач. Після використання срібла його треба було вимити руками і висушити, щоб не з’являлися плями, та покласти назад у кишені, щоб прибори не втратили блиск, згорнути і акуратно сховати знову, щоб ніхто не вкрав. Якщо помічалися будь-які плями, мене відсилали за лиском для срібла, і разом ми обережно видаляли всі плями.
З роками наш набір збільшувався, і я з дивуванням спостерігав, як вона піклувалася про срібло. Моя дружина не з тих, кого легко розлютити. Проте я пам’ятаю день, коли один з наших дітей якось дістав одну з срібних виделок і хотів покопати нею у задньому дворі. Та спроба була зустрінута суворим поглядом і попередженням навіть і не думати про це. Ніколи!
Я помітив, що столове срібло не було на багатьох прихідських обідах, які вона готувала, та й не подавалося з багатьма стравами, які вона робила і надсилала іншим, хто був хворий або нужденний. Ніколи не бралося на пікніки або кемпінг. Фактично, воно нікуди не виносилось, і з часом воно з’являлося на столі все рідше. Деякі з наших друзів «зважувалися на шальках» і не були визнані гідними, про що вони навіть не здогадувалися. Їм діставалися прибори з нержавійки під час обіду.
Прийшов час, коли нас покликали поїхати на місію. Одного дня, коли я повернувся додому, мені сказали, що я маю орендувати депозитарний сейф для срібла. Вона не хотіла брати його з собою. Вона не хотіла забути. І не хотіла загубити його.
Протягом років я думав, що вона була трохи ексцентричною, а потім одного дня я зрозумів, що вона знала щось вже протягом багатьох років, про що я тільки почав здогадуватися. Якщо ви хочете, щоб щось служило вам навіки, ви маєте ставитись до цього по-іншому. Ви оберігатимете і захищатимете це. Ви ніколи не зловживатимете цим. Ви зберігатимете це від непогоди. Ви не перетворите це на типове чи звичайне. Якщо воно коли-небудь потускніє, ви з любов’ю відполіруєте його, доки не засяє, як нове. Воно стає особливим, тому що ви зробили його таким, і з плином часу його краса і цінність зростатимуть.
Вічний шлюб є саме таким. Ми повинні ставитися до нього саме таким чином. Я молюся, щоб ми змогли побачити в ньому безцінний дар, в ім’я Ісуса Христа, амінь.