Вони свідчили нам
Звіт для дітей Церкви зі 173 щорічної Генеральної конференції 5–6 квітня 2003 року
Президент Гордон Б. Хінклі: Євангелія Ісуса Христа—це шлях миру. До тої міри, що ми дотримуємося її і впроваджуємо у своє життя, до тої ж міри ми будемо благословенні й процвітатимемо. Як це чудово бути частиною цієї славетної роботи. Давайте ж радіти цій великій можливості. Давайте ж служити з радістю.
Президент Томас С. Монсон, перший радник у Першому Президентстві: Бажання не замінять ретельної підготовки до зустрічі з випробуваннями життя. Підготовка—це важка робота, але вкрай необхідна для нашого розвитку.
Наш шлях у майбутнє—це не швидкісна траса, яка пролягає звідси у вічність. Швидше, там будуть розвилки й повороти дороги, вже не кажучи про непередбачені зіткнення. Нам слід щоденно молитися Небесному Батькові, який хоче, щоб кожен з нас досяг успіху в житті.
Президент Джеймс Е. Фауст, другий радник у Першому Президентстві: Існує так багато відтінків правильного і неправильного, що кожному з вас треба вирішити для себе, де ж проляже ця межа. Я наполегливо раджу вам: якщо у вашому розумі чи серці виникає хоч найменше питання стосовно вашої поведінки—правильно ви щось робите чи ні, то не робіть цього. Кожний з нас має моральну свободу вибору і дар Святого Духа, який дасть нам краще відчути, що є правильно, а що ні, що є правда, а що підробка.
Старійшина Рассел М. Нельсон з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: Молитвою ми можемо висловити любов до Бога. Він зробив її такою простою! Молитися Йому можна коли завгодно. Не потрібно спеціального обладнання. Не треба заряджати акумулятор або віддавати абонплату…
Промовляти молитви можна навіть подумки. Людина може помислити молитву, особливо, коли словами почуття не вимовити…
Ми завершуємо молитву словами «в ім’я Ісуса Христа, амінь». Коли чуємо, як моляться інші, то також додаємо своє «амінь», стверджуючи, що «це і моя молитва».
Старійшина Даллін Х. Оукс з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: Як і піонери, ми повинні дякувати Богові за наші страждання й молитися про допомогу в подоланні їх. З таким ставленням і завдяки вірі й слухняності ми реалізуємо обіцяння, що їх Він дав нам. Все це є у плані.
Старійшина Джозеф Б. Віртлін з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: Святий Дух є особою Духа, окремого й особливого члена Божества. Він є свідком або свідчим сили Бога, божественності Христа й істинності відновленої євангелії…
… Коли нас конфірмовано, ми отримуємо право на напарництво Святого Духа, але це право ми повинні постійно заслуговувати через послух і гідність. Ми не можемо ставитися до цього дару, як до чогось даного раз і назавжди.
Старійшина Денніс Б. Ноеншвандер, член президентства сімдесятників: Причасні збори насправді є набагато більшим, ніж просто збори. Це священні хвилини у святому місці. Під час цих щотижневих хвилин ми розмірковуємо про наймилосердніший вчинок жертви, відомий будь-коли цьому світові. Ми думаємо про любов Бога, який віддав Свого Єдинонародженого Сина, щоб ми отримали вічне життя. Приймаючи причастя, ми згадуємо Його і висловлюємо свою готовність узяти на себе Його ім’я й дотримуватися Його заповідей.