Слова, що направляють у житті
Успішно йдучи своїм життєвим шляхом, у той же час не випускаючи з поля зору справжні цілі життя, ми отримаємо благословення як у цьому житті, так і після нього.
У світі безліч слів. Багато з них різкі й образливі, багато також глузливих. Усі разом вони створюють шум, порожні балачки, таке собі коливання повітря, до них ми не прислухаємося і серйозно не сприймаємо. Але іноді серед цього шуму ми чуємо цінні слова, як, наприклад, на цій конференції, слова, що направляють нас у житті.
Президент Томас С. Монсон під час квітневої конференції 1988 року сказав:
«Ми високо цінуємо ось таку натхненну думку:
Бог—це Батько.
Людина—це брат.
Життя—це місія,
А не кар’єра.
(Процитовано з Stephen L Richards у “An Invitation to Exaltation,” Ensign, May 1988, 54.)
Ці слова мають направляти нас у житті.
Бог—наш Небесний Батько. Ми—Його духовно народжені діти. Знання про те, ким для нас є Бог, допомагає нам краще зрозуміти, звідки ми прийшли і якими є наші вічні можливості. Знаючи Його, нам легше навчатися тому, як наблизитися до Нього, і як ми повинні жити, щоб Він був задоволений нами. Наша земна подорож є частиною божественного плану щастя, створеного Ним. Згідно з цим планом ми повинні жити за вірою, отримати досвід земного життя і стати гідними, завдяки послуху і силі Спокути, повернутися в Його присутність і перебувати з Ним вічно.
Ми живемо у світі, який відзначається великим розмаїттям: різні країни, культури, раси та мови. Принаймні, хтось може подумати, що в якійсь мірі Бог хоче його таким бачити. Євангелія навчає нас, що, незважаючи на відмінності, ми всі є дітьми одного Небесного Батька. Усе людство—це одна сім’я, а, отже, всі ми—брати і сестри.
Як брати й сестри ми повинні зрозуміти, що Небесний Батько любить Своїх дітей однаково, як і будь-який добрий земний батько. Люб’язність, доброта, щедрість та прощення—ось що має бути в поведінці членів сім’ї. Уявіть розчарування досконалого люблячого Батька, Який бачить, що Його діти погано ставляться одне до одного.
Життя коротке. «Це пара, що на хвильку з’являється, а потім зникає!..» (Якова 4:14). Протягом дорогоцінного часу нашого земного життя ми повинні багато зробити. Деякі справи є важливішими за інші, і нам потрібно приймати мудрі рішення. Деякі явно помилкові. Деякі—хороші. Але є справи, які просто необхідні, якщо ми хочемо виправдати сподівання нашого Батька і пройти через життєві випробування.
Наш Батько очікує, що ми не лише будемо замислювалися над тим, як заробити на життя чи як втішатися красотами цієї землі та задоволеннями, які вона дає, хоча Господь завірив нас: «І Богу приємно, що Він дав усе це людині; бо для цієї мети було їх зроблено, щоб використовувати з розсудом, не надмірно і без здирництва» (див. УЗ 59:20).
Успішно йдучи своїм життєвим шляхом, у той же час не випускаючи з поля зору справжні цілі життя, ми отримаємо благословення як у цьому житті, так і після нього. Будучи слухняними заповідям, дотримую-чись священних завітів і намагаючись «завзято займатися доброю справою» (див. УЗ 58:27), ми можемо мати радість, яка і є метою нашого земного існування (див. 2 Нефій 2:25).
Бог дав нам таке додаткове запевнення: «Але знайте, що той, хто чинить діяння праведності, отримає свою винагороду, саме мир у цьому світі і вічне життя у тому світі, що прийде» (див. УЗ 59:23).
Отже, наша земна місія зовсім не співпадає з земною кар’єрою. Однак, вона повністю співпадає з підготовкою до нашої безсмертної долі.
Я свідчу, що благочестиве життя приведе нас назад до Батька, Який дав нам життя на землі і Який чекає на наше повернення у вічне життя.
Багато Божих дітей живуть так, ніби немає майбуття і не настане час підведення підсумків. Їхнє життя стає лише гонитвою за комфортом, наживою і задоволеннями. Про таких Нефій сказав: «Так, і буде багато таких, які скажуть: Їжте, пийте і звеселяйтеся, бо завтра ми помремо; і з нами все буде гаразд» (2 Нефій 28:7). Багато людей припускаються великої помилки, кажучи так: «Проте бійтеся Бога—він виправдає, коли чинитиметься маленький гріх; так, бреши трохи, май перевагу над кимось через його слова, рий яму сусідові; немає в цьому нічого поганого; і роби все це, бо завтра ми помремо; а якщо буде так, що ми винні, Бог поб’є нас кількома ударами бича, і врешті ми будемо спaсенними в царстві Бога» (2 Нефій 28:8).
Результат такого хибного мислення—наявність у світі великої кількості принад, вони приголомшливі та хтиві. Ми бачимо молодих чоловіків, які відмовляються одружуватися; молодих жінок, які бездумно розмінюють доброчесність на хтивість; подружні пари, які свідомо відмовляються мати дітей або ж вирішують мати лише одну дитину, аби «сім’я» не заважала їм подорожувати, мати вільний час або заробляти якомога більше.
Однак є мільйони вірних братів і сестер по всьому світу, які намагаються кожен день «жити кожним словом, що йде з вуст Бога» (див. УЗ 84:44). Вони планують своє життя і живуть згідно з даним через одкровення словом Небесного Батька. Вони старанно працюють, старанно навчаються і старанно моляться. Вони знають, як бути серйозними і знають, як розважатися. Вони слухають Слово і послушні Слову. Вони знають значення закону жертви і благословення, які приносить життя за цим законом. Ці вірні люди допомагають іншим і рахуються з ними. Вони люблять маленьких дітей і літніх людей та піклуються про них. Вони живуть, керуючись Його словами, тими словами, які «певні і виправдаються» (див. УЗ 64:31).
Слова направляють нас у житті. Як правило, вони прості і своєчасні. Вони допомагають нам пам’ятати. Вони утримують нас на шляху. Вони приведуть нас до Небесного Батька, до Його покою.
Пам’ятаймо:
Бог—це Батько,
Людина—це брат.
Життя—це місія,
А не кар’єра.
В ім’я Ісуса Христа, амінь.