Взірець для всіх
Відновлена євангелія Ісуса Христа є взірцем для всіх… Це добрі новини—вчення, що не піддається часовим рамкам, і спокутні сили Господа Ісуса Христа.
Нещодавно гість однієї з радіопрограм піддав сумніву привабливість Церкви у світі, мовляв, почалася вона в Нью-Йорку, має штаб-квартиру в Юті, а Книга Мормона—історія давніх американців. Я згадав про друзів у Азії, Африці, Європі та інших куточках світу, і мені стало очевидно, що учасник дискусії не розумів всеохоплюючої природи відновленої євангелії або загальної застосовності її обрядів, завітів і благословень. Всесвітня значимість першого видіння пророка Джозефа Сміта й Книги Мормона не визначається географічним розташуванням, але посланням про стосунки людини і Бога, любові Батька до Своїх дітей та божественного потенціалу в кожній людській істоті.
Крізь усі віки лунав пророчий заклик “прийти до Христа і вдосконалюватися в ньому” (див. Мороній 10:32, див. також Матвій 5:48; Іван 10:10; 14:6), що спасіння здобувається через Єдинонародженого Сина від Батька (див. Іван 1:14, 18; УЗ 29:42). Заклик цей глобальний і стосується всіх дітей Бога, чи вони в Африці, Азії, Європі чи будь-якій іншій країні. Як казав апостол Павло афінянам, всі ми є “Божим тим родом” (Дії 17:29).
Батьків план життя, побудований навколо Христової Спокути, був підготовлений до заснування світу (див. Авраам 3:22–28; Алма 13:3). Він був відкритий Адаму і Єві, і їм було сказано навчати плану своїх дітей (див. Мойсей 5:6–12). З часом потомство Адама відвернулося від євангелії, але вона була відновлена через Ноя і згодом знову через Авраама (див. Вихід 6:2–4; Галатам 3:6–9). Євангелія була дана ізраїльтянам і за часів Мойсея. Та, щоб привести їх до Христа з огляду на століття відступництва, потрібні були більш суворі заходи (див. Вихід 19:5–6; УЗ 84:19–24). Повнота євангелії врешті-решт була відновлена в Ізраїлі Самим Спасителем у середині часів.
Один з найбільш інформативних уривків у Писаннях щодо цієї послідовності відступництва і відновлення—це притча Ісуса про злочинних винарів (див. Марк 12:1–10). У притчі Ісус нагадує людям про багатьох пророків, що були у попередні віки послані, щоб виростити праведний народ. Потім він каже, як посланців знов і знов відкидали. Когось били і відправляли ні з чим. Когось убили. А потім, пророкуючи про власне служіння, Ісус каже слухачам, що Батько вирішив послати “ще одного,—сина улюбленого” (Марк 12:6), кажучи: “Посоромляться сина мого” (Матвій 21:37).
Однак Ісус, знаючи Свою долю, потім сказав:
“А ті винарі міркували собі: “Це спадкоємець; ходім, замордуймо його,—і нашою спадщина буде!
І вони схопили його та й убили і викинули його за виноградник” (Марк 12:7–8).
Після смерті Спасителя і Його апостолів учення й обряди були змінені і знов запанувало відступництво. Цей період духовної темряви тривав сотні років, аж коли промені світла знов пронизали її і досягли землі. Апостол Петро знав про це відступництво і пророкував після вознесіння Спасителя, що Господь не повернеться у Своєму Другому пришесті, доки не буде “відновлення всього” (див. Дії 3:19–21). Апостол Павло також пророкував про час, коли члени Церкви “здорової науки не будуть триматись”, і про те, що “відступлення” (2 Солунянам 2:2–3) передуватиме Другому пришестю Христа. Він також казав про “відновлення всього”, що Спаситель “для урядження виповнення часів … усе об’єдна[є] в Христі” (Ефесянам 1:10).
Господь керував відновленням євангелії через пророка Джозефа Сміта. “Відновлення всього” почалося у священному гаю, коли Батько і Син явилися Джозефу Сміту. Під час видіння Джозеф дізнався про природу особистості Бога, що Батько і Син—окремі істоти, піднесені, які мають тіла з плоті й кісток.
На початку більшості розподілів євангелії новопокликаному пророку давалася книга. Мойсей одержав [кам’яні] таблиці (див. Вихід 31:18). Легію було дано прочитати з книги щодо знищення Єрусалима (див. 1 Нефій 1:11–14). Єзекіїлю було дано “звій книжковий” (Езекіїль 2:9–10), що містив послання Господнє до дому Юди його часу. Іван Богослов на острові Патмос побачив книгу з сімома печатками (див. Об’явлення 5; УЗ 77:6). Хіба дивно тоді, що Господь дав книгу, що містить повноту євангелії, в процесі “відновлення всього”? Книга Мормона має силу наблизити всіх чоловіків і жінок до Христа. Посилання на Спокуту в ній є найбільш зрозумілими в історії, якщо казати про мету і силу Спокути.
Святий Дух прошепотів до моєї душі, що Джозеф бачив Батька і Сина у священному гаю і що Книга Мормона істинна. Я вдячний за глибше знання про Спокуту Спасителя, викладене в Книзі Мормона. Один з титулів, що дані Спасителю, це Єдинонароджений Син від Батька. Наприклад, апостол Іван у своїй Євангелії зазначає, що він бачив велич і славу Господа на Горі переображення і що Його слава була славою “Однонародженого від Отця” (Іван 1:14; див. також вірш 18). У Книзі Мормона також неодноразово вживається цей титул.
На відміну від смертних, які успадковують сім’я смерті від обох батьків, Ісус був народжений від смертної матері, але безсмертного Батька. Сім’я смерті, отримане від Марії, означало, що Він міг померти, але спадок від Батька давав Йому безкінечне життя, тобто смерть була актом добровільним. Отже, Ісус сказав юдеям: “Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі” (Іван 5:26).
Іншим разом Він сказав:
“Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його.
Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову,—Я цю заповідь взяв від Свого Отця” (Іван 10:17–18).
Безсмертне єство, успадковане від Батька, давало Ісусу владу здійснити Спокуту, страждати за гріхи всіх. Пророк Алма у Книзі Мормона вчить, що Ісус взяв на Себе не тільки наші гріхи, але й наш біль, муки і спокуси. Алма також пояснив, що Ісус узяв на Себе наші хвороби, смерть і немочі. (Див. Алма 7:11–13). Він зробив це, як казав Алма, щоб Його “нутро сповнилося милості, щоб Він міг знати, … як допомогти Своєму народові” (Алма 7:12).
Пророк Авінадій також стверджує, що, “коли Його душа буде принесена в жертву за гріх, Він побачить Своє сім’я” (Мосія 15:10). Далі Авінадій каже, що сім’я Спасителя це пророки і Його послідовники. Протягом багатьох років я вважав, що у Саду й на хресті на Спасителя була звалена величезна маса гріха. Однак завдяки словам Алми, Авінадія, Ісаї та інших пророків мій погляд змінився. Не безособистісна маса гріха то була, а довга черга людей, коли Ісус відчував “слабост[і] наш[і]” (Євреям 4:15), “немочі наші узяв і наші болі поніс, … за наші провини Він мучений був” (Ісая 53:4–5).
Спокута була глибокою, особистою подією, завдяки якій Ісус зрозумів, як допомогти кожному з нас.
Дорогоцінна Перлина розповідає, що Мойсею було показано всіх жителів Землі, кількість яких була “незліченною, як пісок на березі морському” (Мойсей 1:28). Якщо Мойсей бачив кожну душу, доцільно припустити, що Творець всесвіту має силу близько познайомитися з кожним з нас. Він дізнався про наші з вами слабкості. Він відчув ваш біль і страждання, а також мій. Я свідчу, що Він знає нас. Він розуміє, як ми справляємося зі спокусами. Він знає наші слабкості. Але Він не тільки знає нас, а й знає, як допомогти нам, якщо ми прийдемо до Нього з вірою. Ось чому молода латиноамериканка раптом усвідомила, що вона не просто піщинка у всесвіті, коли Святий Дух дав їй свідчення про відновлення. Вона відчула Божу любов, що вона є Його дочкою, і усвідомила, що Він знає її. Це також пояснює, чому план спасіння здавався знайомим моєму японському другові, коли його навчали місіонери і коли Святий Дух підтвердив його мету життя на Землі та його потенціал.
Я свідчу, що відновлена євангелія Ісуса Христа є взірцем для всіх. Важлива не послідовність подій, а добрі новини—вчення, що не піддається часовим рамкам, і спокутні сили Господа Ісуса Христа. Я свідчу, що Він живий, що Він є Христос. Я свідчу, що євангелія, відновлена через пророка Джозефа Сміта, є тим самим “відновленням всього”, про що говорив Петро. Я складаю свідчення, що Президент Гордон Б. Хінклі є Господнім пророком у наш час. В ім’я Ісуса Христа, амінь.