Покликані та обрані
Ті, кого було покликано, підтримано і висвячено, мають право на нашу підтримку.
Мої дорогі брати у священстві, будь ласка, прийміть нашу подяку за все, що ви робите, виконуючи Господню роботу по всьому світу. Я хочу говорити про священні обов’язки провідників священства, яких було “покликано і обрано”1 вести Церкву в наш час. Цей рік особливий принаймні з двох причин: по-перше, ми відзначатимемо 200-у річницю народження пророка Джозефа Сміта у грудні, а по-друге, Президент Гордон Б. Хінклі відсвяткував свій 95-й день народження у червні. Я свідчу, що пророк Джозеф Сміт був покликаний і обраний як перший пророк цього розподілу і, що Президент Гордон Б. Хінклі є нинішнім пророком, провидцем і одкровителем цієї Церкви.
Кілька років тому, в інтерв’ю з Президентом Хінклі для телепрограми 60 хвилин, Майк Уоллес зауважив: “[Люди казатимуть], що цією Церквою керують старі люди”. На це Президент Хінклі відповів: “Хіба це не чудово—мати зрілу людину на чолі—людину судження, що не хитається від усякого вітру науки”2. Отже, якщо хтось думає, що нинішнє керівництво є надто старим, щоб керувати Церквою, Президенту Хінклі, можливо, доведеться дати вам деякі подальші поради щодо мудрості, яка приходить з віком!
Зі 102-х апостолів, покликаних в цьому розподілі, лише 13 служили довше за Президента Хінклі. Він служив довше, ніж Бригам Янг, Президент Хантер, Президент Лі, Президент Кімбол і багато інших. Як чудово—мати його натхненне керівництво. Будь ласка, вибачте мені, але іноді я відчуваю, що стою на межі вічності. У віці 85 років я третій у черзі найстаріших живих генеральних авторитетів. Я не шукав цієї честі. Я просто дожив до неї.
Я вірю, що ніколи раніше в історії Церкви не було більшої єдності, ніж та, що існує зараз між моїми Братами з Першого Президентства, Кворуму Дванадцятьох та іншими генеральними авторитетами, яких покликано й обрано, і які зараз керують Церквою. Думаю є багато підтверджень цьому. Нинішні провідники царства Божого на землі працюють під керівним натхненням Спасителя довше, ніж будь-коли. Ми є найстаршою групою, що будь-коли керувала Церквою.
Моє півстолітнє спілкування з деякими з цих людей дозволяє мені стверджувати, що мої брати, без винятку, є добрими, шанованими та гідними довіри людьми. Я знаю їхні серця. Вони—слуги Господні. Єдине їхнє бажання—працювати у їхніх великих покликаннях і розбудовувати царство Боже на землі. Наші Брати, які служать сьогодні, перевірені, випробувані і вірні. Дехто не такі фізично сильні, як були колись, але їхні серця такі чисті, досвід дуже значний, розум дуже гострий, а духовна мудрість настільки глибока, що втішно навіть просто бути в їхній присутності.
Я відчув смирення і був приголомшений, коли 33 роки тому мене покликали помічником Дванадцятьох Апостолів. Пізніше Президент Х’ю Б. Браун порадив мені: “Найважливіше—це завжди бути в гармонії з Братами”. Президент Браун не пояснював це в деталях. Він просто сказав: “Тримайся Братів”. Я зрозумів, що маю слідувати порадам і вказівкам Президента Церкви, Першого Президентства і Кворуму Дванадцятьох. Цього я прагнув усім своїм серцем.
Хтось не погодиться з цією порадою, але вона слушна. Я зрозумів, що духовний провід значною мірою залежить від перебування в гармонії з Президентом Церкви, Першим Президентством та Кворумом Дванадцятьох—усіма тими, кого підтримано, як сьогодні, як пророків, провидців та одкровителів. Я не знаю, як ми можемо очікувати на повну гармонію з Духом Господа, якщо не перебуваємо в гармонії з Президентом Церкви та апостолами.
Коли я був дияконом, батько взяв мене і мого старшого брата на генеральні збори священства у Скинії. Наскільки піднесено я почувався, вперше опинившись у присутності пророка Божого, Президента Гебера Дж. Гранта, та інших пророків та апостолів. Я уважно слухав їхні послання і брав близько до серця те, що вони казали. З роками теми їхніх виступів повторювались багато разів. Деякі з них буде повторено і на цій конференції. Вони необхідні для нашого спасіння, і ми потребуємо цього.
Від початку світу історія містить багато прикладів тих, хто не був у гармонії з пророками. У перші дні нашого розподілу дехто з числа Дванадцятьох, на жаль, не залишилися вірними пророкові Джозефу Сміту. Одним з них був Лайман Е. Джонсон, член першого Кворуму Дванадцятьох, якого було відлучено за неправедну поведінку. Пізніше він оплакував своє духовне падіння. Він казав: “Я віддав би на відрубання свою правицю, якби знову міг навернутись до євангелії. Тоді я був сповнений радістю. Мої сни були приємними. Коли я прокидався вранці, мій дух був бадьорим. Я був щасливий вдень і вночі, сповнений спокоєм, радістю і вдячністю. Але тепер я в темряві, в болях, сумі, нещасті у найгіршому ступені. Ніколи з тих пір я не був щасливим”3. Він помер під час нещасного випадку з санями у 1856-му, у віці 45 років.
Люк С. Джонсон також був покликаний до першого Кворуму Дванадцятьох у 1835 р. Його духовна рішучість послабшала через фінансові спекуляції у 1837 р. Згадуючи минуле, він пізніше казав: “Мій розум затьмарився, і я був залишений, щоб іти власним курсом. Я втратив Духа Божого і знехтував своїм обов’язком; внаслідок цього на конференції в Кертленді 3 вересня 1837 р. … мене було відсічено від Церкви”. Ближче до грудня 1837 р. він приєднався до відступників у публічному засудженні Церкви і був відлучений за відступництво у 1838 р. Протягом восьми років він працював лікарем у Кертленді. Тоді у 1846 р. він та його сім’я повернулися до святих. Він казав: “Я зупинився на узбіччі і стояв відсторонено від роботи Господа. Але моє сердце з цими людьми. Я хочу бути серед святих; іти з ними в пустиню і жити з ними до кінця”. Повторно охрищений у березні 1846-го., він пішов на захід з першою групою піонерів у 1847-му. Він помер у Солт-Лейк-Сіті у 1861 р. у повному товаристві у віці 54 р.4.
Я раджу членам Церкви підтримувати Президента Церкви, Перше Президентство, Кворум Дванадцятьох та інших генеральних авторитетів від усього серця й душі. Роблячи це, ми будемо в безпечній гавані.
Президент Бригам Янг часто згадував, як пророк Джозеф Сміт казав, що він “мав молитися весь час, докладати віру, жити згідно зі своєю релігією та звеличувати своє покликання, щоб отримати прояв від Господа та залишатися твердим у вірі”5. Усі ми можемо чекати певних випробувань своєї віри. Вони приходитимуть у різний спосіб. Вам не завжди може сподобатися порада церковних провідників. Вони не прагнуть популярності. Вони намагаються допомогти нам уникнути лиха і розчарувань, що приходять через непослушність Божим законам.
Нам також слід підтримувати місцевих провідників, бо їх також було “покликано і обрано”. Кожен член Церкви може отримати пораду від єпископа або президента філії, президента колу або місії, Президента Церкви і апостолів. Жоден з цих братів не просив про своє покликання. Жоден не є досконалим. Однак вони є слугами Господа, покликані Їм через тих, хто має право на натхнення. Ті, кого було покликано, підтримано і висвячено, мають право на нашу підтримку.
Я був в захопленні і поважав кожного свого єпископа. Я намагався не піддавати сумніву їхній провід і відчував, що, підтримуючи і наслідуючи їхні поради, я мав захист від “людської омани та лукавства до хитрого блуду”6. Кожен з цих покликаних і обраних провідників мав право на божественне одкровення, що приходить разом з покликанням. Неповага до церковних провідників змусила багатьох зазнати духовного послаблення і падіння. Ми маємо прощати недосконалості людей, покликаних головувати над нами і служити в чині, який вони обіймають.
Багато років тому ми проводили в наших приходах заходи для збирання коштів, щоб сплачувати комунальні послуги та інші витрати, які тепер оплачуються з генеральних фондів Церкви та бюджетів місцевих приходів. Ми проводили базари, ярмарки, обіди та інші заходи. У той час у нашому приході був чудовий, відданий, сумлінний єпископ.
Один член Церкви з сусіднього приходу помітив, що баскетбольна машина є добрим засобом для збирання грошей. Учасники мали платити, щоб кидати м’ячі в позначений механічний важіль. Влучання в “яблучко” вмикало механізм, що занурював людину, яка сиділа на сидінні цієї машини, у великий резервуар з холодною водою. Наш прихід вирішив використати цю машину і хтось сказав, що більше людей платитиме за м’ячі, якщо на сидіння “купальника” сяде єпископ. Наш єпископ був вправним спортсменом, і маючи відповідальність за збирання грошей, він з готовністю погодився сісти на місце “купальника”. Скоро люди почали купляти м’ячі і кидати їх у ціль. Кілька з них влучило, і єпископ промокнув. За півгодини він почав труситися від холоду.
Хоча дехто з людей вважало це розвагою, мій батько був дуже ображений, що чин єпископа був так принижений, що з нього шуткують і навіть висміюють. І хоч гроші збиралися з доброю метою, я досі можу згадати, як мені було соромно, що дехто з наших людей не показав більше поваги і до самого чину, і до того чоловіка, який, будучи добрим пастирем, день і ніч служив їм так добре . Як носії священства Божого, ми повинні бути прикладом у підтримці провідництва Церкви для наших сімей, наших друзів і тих, з ким ми спілкуємося.
Святі Писання і місцеві та генеральні авторитети Церкви забезпечують “сітку безпеки” у вигляді поради та проводу для народу Церкви. Наприклад, протягом усього мого життя Брати з цієї та інших кафедр застерігали людей жити в межах своїх доходів, уникати боргів і збирати трохи на “чорний день”, бо “чорні” дні завжди настають. Я жив у часи великих економічних труднощів, такі як Велика Депресія і Друга світова війна. Те, що я пережив, змушує мене робити все, щоб захистити себе і свою сім’ю від наслідків таких катастроф. Я вдячний Братам за їхні мудрі поради.
Президент Церкви не поведе народ Церкви на манівці. Цього ніколи не трапиться. Радники Президента Хінклі підтримують його повністю, як це робить і Кворум Дванадцятьох, кворуми сімдесятників та Верховний єпископат. Результатом цього, як я вже казав, є те, що в верховних кворумах Церкви існує особлива любов і гармонія до нашого Президента і між нами.
Священство Боже—це щит. Це щит проти зла цього світу. Цей щит треба утримувати в чистоті; інакше наше бачення мети і небезпек, що оточують нас, буде обмежено. Очищувальний засіб—це особиста праведність, але не всі будуть платити ціну, щоб утримувати свої щити чистими. Господь сказав: “Бо багато покликаних, але небагато обраних”7. Нас покликають, коли руки покладено нам на голову і нам даровано священство, але нас не обрано, поки ми не продемонструємо Богові нашу праведність, нашу вірність і нашу відданість.
Брати, ця робота—істинна. Джозеф Сміт бачив Батька і Сина, він чув Їхні настанови і слідував їм. То був початок цієї великої роботи, відповідальність за яку зараз лежить на нас. Я складаю урочисте свідчення про її божественність, в ім’я Ісуса Христа, амінь.