Найголовніше те, що триває найдовше

Старійшина М. Рассел Баллард

З Кворуму Дванадцятьох Апостолів

Як ваші провідники, ми закликаємо членів Церкви усюди поставити сім’ю на перше місце і визначити конкретні шляхи зміцнення своїх особистих сімей.

Нещодавно ми з деякими Братами відвідали кілька центрів для біженців у штатах Луїзіана, Міссісіпі й Техас, де розташувалися позбавлені майна і домівки жертви урагану “Катріна” і де вони намагаються почати новий відлік життя. Їхні історії й ситуації трагічні й багато в чому хвилюючі; але з усього почутого найбільше мене зворушила туга за сім’єю: “Де моя мама?” “Я не можу знайти свого сина”. “Я загубив сестру”. Це були голодні, налякані люди, які втратили все і потребували провізії, медичної уваги і допомоги усілякого роду; але чого вони шукали і потребували найбільше—це своїх сімей.

Криза чи будь-які зміни нагадують нам про те, що для нас найважливіше. У процесі життя ми часто сприймаємо свої сім’ї—батьків, дітей і сестер з братами—як належне. Але в часи небезпеки, нужди і змін найбільше про що ми тривожимось—це наші сім’ї! І ця тривога стане навіть ще більшою, коли ми покинемо це життя і потрапимо в духовний світ. Напевно, першими людьми, яких ми шукатимемо там, будуть батько, мати, чоловік чи дружина і сестри з братами.

Я вважаю, що головну місію смертного життя можна озвучити так: “побудувати вічну сім’ю”. Тут, на цій землі, ми стараємося стати частиною більших сімей зі здатністю створювати і будувати власні сім’ї. Це одна з причин, чому Небесний Батько послав нас сюди. Не кожен знайде собі супутника і матиме сім’ю у смертному житті, але кожен незалежно від особистих обставин є цінним членом сім’ї Бога.

Брати і сестри, цього року відмічається 10-та річниця звернення “Сім’я: Проголошення світові”, що було видано у 1995 році Першим Президентством і Кворумом Дванадцятьох Апостолів (див. “Сім’я: Проголошення світові”, Ліягона, жов. 2004, с. 49; Ensign, Nov. 1995, 102). Це звернення було тоді і залишається зараз закликом захистити і зміцнити сім’ї і суворим попередженням світові, де занепад цінностей і хибні пріоритети загрожують руйнацією суспільства шляхом розмивання його основного підрозділу.

Проголошення є пророчим документом не тільки тому, що було видане пророками, але й тому, що випереджало свій час. Воно попереджає проти усього, що загрожувало сім’ям і руйнувало їх упродовж останнього десятиліття, і закликає зробити сім’ї пріоритетом і приділити їм найбільшу увагу, якщо ми хочемо їх зберегти у світі, що все більш руйнує традиційний шлюб і стосунки між батьками і дітьми.

Ясна і проста мова проголошення знаходиться у різкому контрасті з переплутаними і важкими поняттями суспільства, яке не може навіть узгодити визначення сім’ї, встановлюючи тільки джерело допомоги і підтримки батькам і потребам сім’ї. Вам знайомі такі слова Проголошення, як:

“Шлюб між чоловіком і жінкою встановлено Богом”.

“Стать є невід’ємною властивістю доземної, смертної й вічної особистості та її призначення”.

“Чоловік і дружина мають урочисту відповідальність любити один одного і своїх дітей і піклуватися один про одного, а також про своїх дітей”.

“Діти мають право народжуватися в лоні шлюбу і виховуватися батьком і матір’ю, які з цілковитою вірністю шанують шлюбні обітниці”.

“Руйнування сім’ї принесе людям, суспільствам і народам біди, які провіщали давні і сучасні пророки”.

І останні слова Проголошення висловлюють просту істину, що сім’я є “фундаментальн[ою] сполук[ою] суспільства”.

Сьогодні я закликаю членів Церкви і відданих батьків, дідусів з бабусями і членів родини усюди міцно тримати це Проголошення, зробити його на зразок “гасла волі” полководця Моронія, і зобов’язатися жити за його правилами. Оскільки ми всі є членами сім’ї, Проголошення стосується кожного.

Дослідження суспільної думки свідчать, що в усьому світі люди вважають сім’ю найвищим пріоритетом, хоча здається, що протягом останніх років суспільство ігнорує чи дає хибне визначення сім’ї. Розглянемо деякі зміни, що сталися за останні десятиліття:

Багато великих державних і міжнародних установ, що традиційно підтримували і зміцнювали сім’ї, зараз намагаються витіснити і навіть нашкодити тим самим сім’ям, для служіння яким їх було створено.
В ім’я “толерантності” визначення сім’ї було розширене до визнання, що “сім’ю” можуть складати будь-які особи будь-якої статі, які мешкають разом і мають чи не мають зобов’язання або дітей, або усвідомлення наслідків.
Загальнопоширений матеріалізм і егоїзм вводять багатьох в оману начебто сім’я, і особливо діти, є ярмом і фінансовим тягарем, який тягнутиме їх назад, а не священним привілеєм, що навчатиме їх ставати більше схожими на Бога.

Однак більшість батьків у всьому світі продовжує визнавати важливість і радість, пов’язані з природною сім’єю. Мої друзі, які щойно повернулися після спілкування з сім’ями і батьками на деяких континентах, повідомили мені, що сподівання і турботи батьків дуже схожі по всій землі.

В Індії стурбована індуська мати сказала: “Усе, чого я бажаю, це мати на своїх дітей більший вплив, ніж медіа й однолітки”.

А мати, що сповідує буддизм з Малайзії сказала: “Я хотіла б, аби мої хлопці могли діяти в світі, але не хотіла б, аби вони були від світу”. Батьки різноманітних культур і віросповідань кажуть і відчувають те саме, що й ми як батьки у Церкві.

Світ має знати чого навчає Проголошення, бо сім’я є основним підрозділом суспільства, економіки, нашої культури і нашого уряду. І як знають святі останніх днів, сім’я буде також основним підрозділом у Целестіальному царстві.

У Церкві наша віра в найвище значення сімей коріниться у відновленому вченні. Ми знаємо про священність сімей в обох напрямках нашого вічного існування. Ми знаємо, що до цього життя ми жили з нашим Небесним Батьком як частина Його сім’ї, і ми знаємо, що сімейні стосунки можуть тривати після смерті.

Якщо ми будемо жити і діяти згідно з цим знанням, то притягатимемо до себе світ. Батьки, що надають високого пріоритету своїм сім’ям, тяжітимуть до Церкви, бо вона навчає про устрій сім’ї, цінності, доктрину і вічну перспективу, яких вони шукають і не можуть більше ніде знайти.

Наша орієнтована на сім’ю перспектива повинна примушувати святих останніх днів старатися бути найкращими у світі батьками. Вона повинна давати нам величезну повагу до наших дітей, які насправді є нашими духовними братами і сестрами, і вона повинна спонукати нас приділяти якийсь необхідний час для зміцнення своїх сімей. Насправді, ніщо більш цілісно не пов’язано зі щастям—і нашим власним, і щастям наших дітей—ніж те, як добре ми любимо і підтримуємо одне одного в сім’ї.

Президент Гарольд Б. Лі казав про Церкву, як про ключову “підтримку”, що допомагає нам будувати особистість і сім’ю (див. Conference Report Oct. 1967, 107). Церква є Царством Бога на землі, але в Небесному Царстві сім’ї будуть і джерелом нашого вічного прогресу і радості, і порядку нашого Небесного Батька. Як нам часто нагадують—ми одного дня будемо звільнені від своїх церковних покликань; але якщо будемо гідні, нас ніколи не звільнять від наших сімейних стосунків.

Джозеф Ф. Сміт сказав: “Не може бути істинного щастя поза стінами рідного дому, і кожне зусилля, спрямоване на те, щоб освятити і зберегти його вплив, підносить тих, хто старанно працює, обладнуючи його і жертвуючи заради цього. Люди часто прагнуть замінити сімейне життя якимось іншим; вони примушують себе повірити в те, що сім’я веде до обмеження, що найвища свобода полягає в необмеженій можливості йти куди завгодно за власним бажанням. Немає щастя без служіння, і немає служіння величнішого, ніж те, що перетворює дім на божественну установу, що сприяє щасливому сімейному життю і зберігає його”. (Учення президентів Церкви: Джозеф Ф. Сміт, с. 380).

Зараз хтось може запитати: “Яким чином ми захищаємо й оберігаємо, і зміцнюємо свої домівки і сім’ї у світі, який так уперто рухається в протилежному напрямку?” Дозвольте мені дати три прості поради:

Будьте стійкі у проведенні щоденних сімейних молитов і щотижневих домашніх сімейних вечорів. Одне й друге запрошує Дух Господа, що надає допомогу і силу, яких ми потребуємо як батьки і провідники сім’ї. Церковні навчальні матеріали і журнали містять багато хороших ідей для домашніх сімейних вечорів. Обдумайте також проведення сімейних зборів свідчень, де батьки і діти можуть висловити одне одному свою віру й почуття у приватному і особистому оточенні.
Навчайте у своєму домі євангелії й основних цінностей. Установіть любов до Писань, читаючи їх разом. Надто багато з наших батьків передають цю відповідальність Церкві. Якщо семінарія, допоміжні товариства і кворуми священства важливі як додаток до батьківських євангельських настанов, то основна відповідальність лежить на домі. Ви можете вибрати якусь євангельську тему або сімейну цінність і шукати нагоди навчати їх. Будьте мудрими і не залучайте дітей, і не залучайтесь самі до інтенсивної діяльності поза домівкою, бо будете настільки зайнятими, що не зможете розпізнати чи відчути Духа Господа при отриманні обіцяного провідництва для себе і своєї сім’ї.
Створюйте значущі сімейні зв’язки, які роблять ваших дітей сильнішими особистостями, ніж вони можуть стати у групі своїх однолітків, у школі або в іншому місці. Цього можна досягти за допомогою сімейних традицій щодо днів народження, свят, обідів і неділь. Це може також бути зроблено з допомогою сімейних звичаїв і правил, які мають природні і добре зрозумілі наслідки. Запровадьте просту “сімейну економіку”, де діти отримували б похвалу чи іншу винагороду відповідно до роботи чи обов’язків, виконаних у домі. Навчайте їх, як важливо уникати боргів, а також заробляти, економити й мудро витрачати гроші. Допоможіть їм навчитися відповідальності за їхнє власне мирське і духовне самозабезпечення.

У сьогоднішньому світі, де агресія Сатани проти сім’ї відбувається повсюди, батьки мають робити все можливе, аби зміцнити і захистити свої сім’ї. Але їхніх зусиль може бути недостатньо. Найголовніший з інститутів—сім’я—вкрай потребує допомоги від родини і громадських установ навколо нас. Брати і сестри, тітоньки і дядечки, дідусі й бабусі, двоюрідні брати й сестри можуть зробити разючі зміни в житті дітей. Пам’ятайте, що вияв любові й заохочення від членів родини часто створюватимуть правильний вплив і надаватимуть допомогу дитині в критичні моменти.

Церква сама лишатиметься першою й передовою установою—“підтримкою”, як сказано—з допомоги розбудови міцних сімей. Можу запевнити вас, що ті, хто керує Церквою, дуже турбуються про благополуччя ваших сімей, тож ви бачитимете зростаючі зусилля щодо першочергової уваги і зосередження на потребах сім’ї. Але, як ваші провідники, ми закликаємо членів Церкви усюди поставити сім’ю на перше місце і визначити конкретні шляхи зміцнення своїх особистих сімей.

Крім того, ми закликаємо всі громадські установи перевірити себе і робити менше такого, що могло б шкодити сім’ям, і більше такого, що допомагало б їм.

Ми закликаємо медіа надавати більше такого, що підтримує традиційні сімейні цінності й надихає і підтримує сім’ї, і менше такого, що популяризує аморальність і бездуховність.

Ми закликаємо уряд і політичних лідерів поставити потреби дітей і батьків на перше місце і, приймаючи всі законодавчі й політичні рішення, думати про вплив на сім’ю.

Ми закликаємо провайдерів Інтернету і розробників веб-сайтів стати більш відповідальними, беручи до уваги потенціал їхнього впливу, і поставити свідому мету захистити дітей від насилля, порнографії, розбещення й аморальності.

Ми закликаємо освітні організації викладати універсальні цінності, навчати про сім’ю та батьківство, підтримувати батьків у їхніх обов’язках з виховання дітей як провідників сімей для наступних поколінь.

Ми закликаємо наших членів Церкви виявляти любов до ближніх і друзів з інших конфесій і залучати їх до використання багатьох ресурсів, якими Церква може допомогти сім’ям. Наші суспільства і громади будуть безпечнішими і міцнішими, якщо люди усіх конфесій працюватимуть разом над зміцненням сімей.

Важливо пам’ятати, що всі більш великі підрозділи суспільства залежать від найменшого і найфундаментальнішого підрозділу—сім’ї. Не має значення ким або чим ми є, допомагаючи сім’ї, ми допомагаємо собі.

Брати і сестри, якщо ми триматимемо як прапор звернення “Сім’я: Проголошення світові” і якщо ми житимемо за євангелією Ісуса Христа і навчатимемо їй, ми виповнимо міру свого створіння на цій землі. Ми знайдемо мир і щастя тут і у світі прийдешньому. Не потрібно чекати урагану чи іншої кризи, аби нагадати нам, що є найголовнішим. Нам повинні нагадувати про це євангелія й Господній план спасіння. Найголовніше те, що триває найдовше, а наші сім’ї—на вічність. Про це я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.