Компас Господень
Пророки й апостоли у всі віки є компасом Господнім. Його настанови через них—зрозумілі.
Брати і сестри, знаходячись тут, я відчуваю щире бажання висловити свою любов до вас і запевнити всіх, хто чує мій голос, що Небесний Батько любить вас. Від імені Братів, я дякую вам за те, що ви прийшли сюди сьогодні, аби бути підживленими добрим словом Бога.
Мені подобається подорожувати в горах і, йдучи вдалині, я часто користуюся компасом, картою та дорожніми знаками, що ведуть мене до пункту призначення. Серед безмежжя невідомих доріг і стежин ці речі є дуже корисними, навіть безцінними для мене.
Життя сповнене багатьма цікавими дорогами й стежинами. Вабить стільки доріг, скільки голосів кличуть “йди сюди” чи “йди туди”1. Інформація з різних засобів масової інформації лине потоком в наше життя, здебільш закликаючи на широку й об’їжджену путь.
Замислюючись, до якого з цих голосів прислухатись, чи який шлях з багатьох є вірним, чи запитували ви себе, як Джозеф Сміт: “Що ж робити? Які з цих [голосів чи доріг] вірні; чи, може, вони всі помиляються? Чи, може, лише одна з них істинна, і яка саме? Як я можу знати про це?”2 Я свідчу вам, що Ісус Христос невпинно позначає дорогу, веде нас, і визначає кожний пункт нашої подорожі. Його путь є тісною і вузькою, і вона веде до “світла й життя, і до вічності”3. Дозвольте навести вам приклад з Писань.
Отримавши наказ Господа, Легій з сім’єю покинув Єрусалим і розпочав епічну подорож до землі обіцяної. Відпочивши певний час у долині біля ріки, Легій вночі отримав слово Господа, що настав час продовжити подорож у пустиню. Наступного ранку він у роздумах вийшов з намету і дуже здивувався, побачивши на землі предмет, помістити який туди могла лише рука Господа. Це був компас, Ліягона їхньою мовою, і дороговкази його призначалися, щоб вказувати їм шлях, дозволяючи вибирати путь, де вони могли б процвітати й бути в безпеці, йдучи більш родючими місцями свого маршруту. Але більш того. На цьому компасі з’являлось писання, зрозуміле і легке для читання, яке навіть змінювалось час від часу і збільшувало їх розуміння шляхів Господа4.
Протягом подорожі ця Ліягона, або компас, була безцінною, допомагаючи сім’ї Легія процвітати і зрештою дістатися пункту призначення. Зверніть увагу на спостереження Нефія, що дороговкази діяли лише згідно з вірою, і старанністю, і обережністю, які прикладалися до них. Нефій так сказав про цей дивовижний помічник, що вів їх крізь пустиню: “І таким чином ми побачили, що малими засобами Господь може вершити великі справи”5.
Минуло 500 років, і Алма, нагадуючи своєму сину про важливість Ліягони, навів цей висновок Нефія. Він роз’яснив Геламану, що Господь приготував цей компас, щоб показати їхнім батькам путь, якою вони повинні були мандрувати в пустині, але оскільки цей дивовижний пристрій працював завдяки незначним засобам, їхні батьки були ледачими і забували докладати свою віру і старанність. Внаслідок цього дивовижний пристрій зупинявся, і вони залишалися в пустині, тобто не йшли прямим шляхом, але бідували від голоду і спраги через свої провини6.
“О сину мій,—продовжував Алма,— не дозволяймо собі бути ледачими, через легкість шляху; бо так було з нашими батьками; бо так було уготовано їм, що якби вони подивилися, вони б вижили; так само і з нами. Шлях уготований, і якщо ми подивимося, ми зможемо жити вічно. А тепер, сину мій, гляди, пильнуй ці священні справи, так, гляди, щоб ти сподівався на Бога і жив”7.
Господь дає настанови і направляє людей і сім’ї у наш час так само, як це було з Легієм. Ця Генеральна конференція є сучасною Ліягоною, часом і місцем отримання натхненних настанов і напрямку, які принесуть нам процвітання і допоможуть слідувати Божим шляхом крізь більш родючі терени цього життя. Замисліться, ми зібралися слухати пораду пророків і апостолів, які палко молились і старанно готувались, щоб знати, що хоче передати через них Господь. Ми молилися за них і за себе, щоб Утішитель навчив нас думці і волі Божій. Воістину ця конференція—найкращий час і місце де Господь скеровує Свій народ.
Учення цієї конференції є компасом Господнім. У найближчий час ви зможете, вийшовши надвір, немов Легій, знайти у поштовій скриньці Ліягону, Ensign або інше церковне видання з матеріалами цієї конференції. Як на Ліягоні давнини, це нове писання буде зрозумілим і легким для читання, і збільшить для вас і ваших родин розуміння шляхів і путей Господніх.
Нефій і Алма нагадують нам, що Господь вказує курс нашої подорожі згідно з вірою, старанністю та послушністю Його порадам. Він не відкриє нових шляхів, якщо ми з вірою не слідували за Ним визначеними Ним шляхами. Процвітання Боже в дорозі приходить до тих, хто старанно слідує натхненній пораді, роблячи її своїм провідником, аж доки не з’явиться нове писання і допоможе продовжити подорож до землі обіцяної.
Мої брати і сестри, пророки й апостоли у всі віки є компасом Господнім. Його настанови через них—зрозумілі, а шлях, накреслений ними—вірний. Його шлях, як і його ярмо, є легким. Однак не спокушайтеся легкістю Його шляху, вважаючи це незначними засобами або чимось марним, але пильнуйте ці священні справи і глядіть на Нього, щоб ви могли бути подібні до Нього і жити з Ним—вічно.
Сьогодні я свідчу, що всі обіцяння нашого Батька здійсняться; що Він послав Свого Єдинонародженого на цю землю позначити шлях і повести в путь; що Батько й Син явились до Джозефа Сміта вранці чудового, ясного дня, ранньої весни 1820 року, згодом відновивши все необхідне для успішного здійснення земної подорожі; що сучасний пророк—Президент Гордон Б. Хінклі, вказує шлях для тих, хто глядітиме і житиме вічно. Зміцнимо ж віру і старанно слідуватимемо настановам і дороговказам Ліягон останніх днів, про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.