“Якби у Христа були мої можливості…”
Наш Спаситель, Ісус Христос, вчить нас важливості шукати заблукалих.
Багато років тому, коли нашим старшим дітям було шість, чотири та два роки, ми з дружиною здивували їх вікториною з Книги Мормона, яку ми щодня читали всією сім’єю.
“Як звали ту людину,—запитала моя дружина,—яка ходила полювати у лісах, але, замість цього, молилася цілий день і вночі?”
Після нетривалої тиші вона натякнула. “Його ім’я починається з Е… е… е… е”.
З кутка наш дворічний малюк вигукнув “Нош!”
Саме той, що грався в кутку,… саме той, про якого ми думали, що він замалий розуміти. Енош! То був саме Енош, хто ходив в ліси на полювання, але жадав спасіння своєї власної душі. Хоча його записи не повідомляють про те, що він заблукав у тих лісах, історія Еноша вчить нас, що він знайшов себе, ставши іншою людиною, а потім відчув бажання дбати про своїх братів.
У Новому Завіті наш Спаситель, Ісус Христос, вчить нас важливості шукати заблукалих:
“Котрий з вас чоловік, мавши сотню овець, і загубивши одну з них, не покине в пустині тих дев’ятидесяти й дев’яти, та й не піде шукати загинулої, аж поки не знайде її?
А знайшовши, кладе на рамена свої та радіє” (Лука 15:4–5).
З Падіння Адама все людство знаходиться у загубленому і занепалому стані. Як більшість з вас, я почав відчувати себе “знайденим” завдяки зусиллям двох вірних місіонерів. У 1913 році в Копенгагені, Данія, старійшини С. Ерл Андер та Роберт Х. Соренсен навчали моїх дідуся та бабусю євангелії Ісуса Христа і охристили їх. Мої батьки навчали мене важливості сумлінної праці, чесності та цілісності. Однак протягом одного покоління ми втратили активність у Церкві і знання євангелії. Оглядаючись назад, я згадую, як в дуже ранньому віці мої друзі запрошували мене до Початкового товариства. Мій перший церковний досвід пов’язаний з дружбою, що створювалася саме там.
Пам’ятаю, як однієї суботи, за декілька місяців до того дня, як мені мало виповнитися 12 років, я відчинив двері на чийсь стук. Декілька моїх друзів—дияконів, у білих сорочках та краватках, запросили мене прийти на мої перші збори священства. Наш провідник ішов поруч зі мною, коли ми прямували вниз по схилу до Скинії на Храмовій площі. То була сесія священства квітневої Генеральної конференції.
Ллойд Беннетт був у нас керівником скаутів. По суботах він часто привозив мене до скаутського офісу купувати необхідні значки та приналежності. По дорозі ми розмовляли. Він став моїм близьким другом. Ллойд Беннетт, як багато інших, знаходив час шукати заблукалих овець.
Ті чудові друзі та провідники розуміли пораду старійшини Рассела М. Балларда “знайти ще одну” (“Ще один”, Ліягона, тр. 2005, с. 69), і вони усвідомлювали, що для цього потрібно. Іноді у кутку знаходиться саме той, на якого ми не звертали уваги.
Свій власний досвід Еноша я отримав у 18 років, коли ставав на коліна в армійських бараках форту Орд в Каліфорнії. Після вимкнення світла, стоячи на колінах на твердій підлозі, я, як Енош, знайшов свій шлях. Я відчув необхідність служити на місії повного дня. Моє серце сповнено вдячності багатьом, хто допомагав мені зрозуміти, хто я є і дізнатися про Христа та Його євангелію. Я зрозумів, що повернутися додому я можу через нашого Спасителя, Ісуса Христа.
“І він прийде у світ, щоб спокутувати свій народ; і він візьме на себе провини тих, хто вірить у його ім’я; і це ті, хто матиме вічне життя, і спасіння ні до кого більше не прийде”. (Алма 11:40).
Пророк Старого Завіту Ісая, побачивши наші дні, коли євангелію буде повністю відновлено, проголосив:
“Так сказав Господь Бог: Ось Я підійму Свою руку до людів, і піднесу до народів прапора Свого—і позносять синів твоїх у пазусі, а дочок твоїх поприносять на плечах” (Ісая 49:22).
Брати і сестри, коли ми піклуємося про заблукалих, то бачимо, як виповнюється це пророцтво. Чи ви бачите, що і вас було принесено на руках і плечах до безпеки?
Щоб зробив наш Спаситель з можливостями, які в нас є, щоб вплинути на одну людину? Якщо ми застосуємо цей принцип: Якби Христос мав мої можливості, що б Він зробив? наші рішення зосереджаться на Христі.
Я особисто знаю, що наш дорогий старійшина Ніл А. Максвелл завжди шукав заблукалих. Бо, як Нефій, він трудився “старанно,… аби переконати [всіх нас] повірити в Христа, і примиритися з Богом” (2Нефій 25:23). Я знаю, що старійшина Максвелл неодноразово звертався до тих, хто заблукали, намагаючись привести їх до Христа.
Чи то ви вчитель Початкового товариства, провідник молодих чоловіків або молодих жінок, керівник скаутів, домашній учитель, візитна вчителька або друг, Господь використає вас, якщо ми будемо слухати, шукати і знаходити заблукалих.
Який я вдячний за рішення служити на місії повного дня, яке стало поворотним пунктом мого життя. Юнаки, ви маєте привілей служити і сумлінно працювати. Залишайтеся гідними, готуйтеся проповідувати євангелію; не відкладайте, йдіть і служіть! Молоді жінки, ви можете зробити так багато для розбудови Царства. Літні люди, ви потрібні нам!
Наша сім’я мала привілей служити в Канаді з чудовими, відданими старійшинами, сестрами та літніми місіонерами. Єдині серцем і духом, з силою Господа вони шукали тих, хто заблукав, і знаходили його чи її, як роблять віддані місіонери в усьому світі.
“І таким чином вони були знаряддям в руках Бога у приведенні багатьох до пізнання істини, так, до пізнання їхнього Викупителя” (Мосія 27:36).
Кожен з нас може змінити чиєсь життя, навіть його чи її вічне життя, але ми повинні діяти; ми повинні щось робити, ми повинні сумлінно працювати. Може, щось підказує вам запросити когось повернутися до церкви, або послухати послання відновленої євангелії вперше. Не зволікайте, слідуйте інтуїції. Чому б усім нам не запросити когось завтра прийти й послухати голос пророка? Чи зробите ви це? Чи зробите ви це запрошення сьогодні? З вірою і великим бажанням у серці ми повинні довіритись Духу, що дасть нам “у той самий час, так, у ту саму мить, що… [нам] слід казати” (УЗ 100:6). Я знаю, що так буде.
Який я вдячний за покликання служити ще раз, цього разу в Австралії. Я висловлюю свою вічну любов та вдячність своїй дружині та нашим дев’ятьом, думаючим про місію дітям, за їхню любов і підтримку. Я урочисто свідчу, що повноту євангелії відновлено на землі, що Джозеф Сміт—пророк Бога, і що Книга Мормона—це слово Бога. Сьогодні нас веде живий пророк, саме Президент Гордон Б. Хінклі. І я знаю, що Бог живе і знаю, що Ісус є Христос, наш Спаситель і Викупитель. Саме з допомогою Його люблячих рук Пастиря, і на Його плечах ми можемо повернутися додому. Як Енош, я хотів би смиренно сказати: “Я… повинен… проповідувати… цьому народові, і проголошувати Слово за істиною, яка у Христі. І я… втішався в цьому понад усе мирське” (Енош 1:26). Про ці істини я свідчу в ім’я Ісуса Христа, амінь.