Знаряддя в Божих руках
Ваш праведний вплив є незліченним і незмальовним.
Президент Хінклі уповноважив мене від імені Першого Президентства висловити нашу подяку всім, хто так чи інакше допомагав рятувати життя і майно, після нещодавніх стихійних лих, які вже сталися і досі продовжують відбуватися в нашій країні.
Мої дорогі сестрі, я відчуваю смирення, маючи цей великий обов’язок і привілей—звертатися до вас, дочки Божі, в багатьох країнах. Нас наставило і надихнуло коротке відео- послання Президента Хінклі. Ми вдячні, що Президент Хінклі і Президент Монсон тут цього вечора з нами. Ми зміцнені їхнєю підтримкою і впливом. Сестра Паркін, сестра Х’юз і сестра Пінгрі надихали нас. Хор зворушив наші серця. Я дивлюся на ваші обличчя, і я можу відчувати вашу доброчесність. Я хвалю кожну з вас за ваші щоденні труди праведності. Хоч ваші труди можуть бути відомі небагатьом людям, вони записані в Агнцевій книзі життя1, яку одного дня відкриють, щоб засвідчити ваше вірне служіння, відданість і те, як ви трудилися, будучи “знаряддям в руках Божих у здійсненні цієї великої роботи”2.
Старійшина Ніл А. Максвелл казав: “Ми так мало знаємо… про причини розділення обов’ язків між жінками і чоловіками, а також між материнством і священством. Вони були визначені Богом в інший час і в іншому місці. Ми звикли звертати увагу на мужів Божих через лінію їхнього священства і провідництва. Але паралельно з цією лінією повноваження є потік праведного впливу, в якому можна побачити видатних жінок Божих, які жили в усі віки і розподіли, включаючи наш розподіл. Велич не вимірюється довжиною текста у шпальті—чи то в газеті, чи то в Писаннях. Отже, історія жінок Божих, є невимовною драмою в межах драми [життя]”3.
Дехто з вас, сестри, може відчувати свою невідповідність через те, що вам, здається, не вдається робити все, що вам хотілося б робити. Материнство і виховання дітей—це найскладніші ролі. У вас також є церковні покликання, які ви виконуєте настільки розумно і свідомо. Крім того, багато хто з вас, крім усього вище згаданого, мають і працювати, і піклуватися про свої сім’ї. Моє серце лине до вдів і тих сестер, що є матерями-одиначками, які несуть на собі стільки обов’язків з виховання дітей. Взагалі, ви, шляхетні сестри, набагато краще тримаєте все під контролем, так щоб усе працювало, ніж ви можете собі усвідомити. Дозвольте мені порадити вам сьогодні брати на себе лише завдання сьогоднішні. Робіть усе, на що здатні. Дивіться на все крізь призму вічності. Якщо ви будете так чинити, у житті можна буде побачити іншу перспективу.
Я вірю, що всі ви, сестри, бажаєте бути щасливими і знайти той мир, що його обіцяв Спаситель. Я думаю, що багато хто з вас докладає великих зусиль, щоб поратися з вашими обов’язками. Я не хочу нікого ображати. Мені не дуже хочеться про це згадувати, але я відчуваю, що про це слід сказати. Іноді ми носимо в собі спогади про біль минулого надто довго. Ми витрачаємо надто багато енергії, зосереджуючись на тому, що минуло і що неможливо змінити. Ми намагаємося зачинити ці двері і звільнитися від болю. Якщо наступного разу нам вдасться простити тих, що завдали нам болю, ми знайдемо “життєдайне джерело втіхи”, відкрите через Спокуту, і ніжний мир прощення буде нашим4. Іноді рани бувають настільки болісними і глибокими, що зцілення приходить тільки з допомогою вищої сили і з надією на досконале правосуддя і відплату в наступному житті. Сестри ви можете знайти доступ до цієї вищої сили і отримати дорогоцінну втіху і ніжний мир.
Я боюся, що ви, сестри, не розумієте в найменшій мірі ступінь вашого праведного впливу в сім’ї, в Церкві та в суспільстві. Ваш праведний вплив є незліченним і незмальовним. Президент Бригам Янг казав: “Сестри в нашому жіночому Товаристві допомоги творять багато добра. Чи можете ви оцінити, скільки добра можуть зробити матері та дочки в Ізраїлі? Ні, це неможливо. І те добро, що вони творять, буде супроводжувати їх у вічності”5. Я справді вірю, що ви є знаряддям в руках Божих у ваших численних ролях, особливо в материнстві.
У роботі царства чоловіки й жінки є однаково важливими. Бог довіряє жінкам народжувати і виховувати Його дітей. Жодна інша робота не є важливішою. Материнство—яка це важлива роль для жінок! Священні благословення і праведний вплив прийшли в моє власне життя і в життя членів моєї сім’ї завдяки моїй любій дружині, їхній матері, завдяки моїй власній матері, бабусям, моїм дорогоцінним дочкам і внучкам. Дорогоцінні стосунки з кожною жінкою в моєму житті є невимовними. Це особливо стосується моєї вічної супутниці Рут.
Ми хочемо, щоб ви, незаміжні сестри, знали про нашу велику любов до вас. Ви можете бути могутнім знаряддям в руках Божих, щоб допомагати здійснювати цю велику роботу. Вас цінують, і ви потрібні. Інші жінки, хоч і заміжні, не можуть стати матерями. І ті, й ті жінки! Будь ласка не сумнівайтеся, що Господь любить вас і не забув про вас. Ви можете зробити для іншої людини те, що жодний з народжених на землі не зміг би зробити. Ви можете зробити щось для дитини іншої жінки—те, що сама та жінка не може зробити. Я вірю, що певні компенсаційні благословення прийдуть у цьому житті і в майбутньому для сестер у таких обставинах. Ці благословення і втішний мир прийдуть до вас, якщо ви можете любити Бога “всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією силою, і всім розумом; і ближнього свого, як самого себе”6. Ви можете і тепер досягати надзвичайного успіху в будь-чому, що ви робите, будучи знаряддям в руках Божих, виконуючи цю велику роботу.
Жінки впливають на стільки всього, що відбувається у світі—і цей вплив або на добре, або на зле. Певною мірою, дружини і матері контролюють потік благословень, що приходить в їхні домівки. Підтримуючи покликання у священстві ваших чоловіків та заохочуючи ваших синів у їхніх заходах священства, ви робите так, що ваші домівки будуть щедро благословлені. Ви також повинні закликати своїх дітей допомагати іншим, хто має в цьому потребу. Мій дім був благословенним завдяки участі моєї дружини в Товаристві допомоги протягом усього нашого подружнього життя. Протягом кількох років вона була президентом Товариства допомоги в приході, а пізніше—в колі. Коли вона ходила, виконуючи свої обов’язки і відвідуючи свої збори, наш дім мав благословення ніжного духу служіння, який вона приносила з собою.
Ви є членами найбільшого, як ми вже чули цього вечора, жіночого товариства у світі. І як тільки що сказав нам на відео Президент Хінклі, пророк Джозеф Сміт проголосив: “Це Товариство має отримувати настанови через порядок, який встановив Бог—через посередництво тих, кого призначено здійснювати провід—і я зараз передаю цей ключ вам в ім’я Боже, і це Товариство буде радіти, і знання та розум потечуть віднині—це початок кращих днів для цього Товариства”7. Більше можливостей відкрилося жінкам відтоді, як пророк Джозеф Сміт передав цей ключ для них, ніж це було від початку історії людства на землі8.
Від початку, жінки в Церкві були знаряддям в руках Божих. Коли будували храм у Кертленді, жінки надавали підтримку працівникам, як про це казав Президент Гібер Ч. Кімбол:
“Наші жінки займалися прядінням і в’язанням, щоб вдягнути тих, хто працював на будівництві, і тільки Господь знає ті сцени бідності, бідувань та горя, крізь які ми пройшли, щоб виконати це. Моя дружина важко працювала все літо надаючи свою допомоги заради здійснення [мети]. У неї було сто фунтів вовни, яку вона з однією дівчинкою витратила на прядіння, щоб забезпечити одягом тих, хто працював, будуючи храм, і хоч вона мала привілей залишити собі половину тієї вовни як зарплату за працю, вона не залишила собі навіть стільки, щоб це вистачило на пару панчох; але віддала все для тих, хто працював, будуючи дім Господній. Вона пряла, і в’язала, і займалася примірками, і кроїла, і шила шати, і віддавала їх тим чоловікам, що працювали на побудові храму; майже всі сестри в Кертленді працювали, займаючись в’язанням, шиттям, прядінням тощо, щоб просувати роботу Господа”9.
Поллі Енжелл, дружина Церковного архітектора, казала, що Пророк говорив їм: “Що ж, сестри, ви вже задіяні. Сестри завжди є першими в усіх добрих справах. Марія була першою біля гробниці, щоб побачити воскреслого Господа; і сестри тепер є першими, хто працює над інтер’єром храму”10.
Ви, сестри, маєте божественні якості чутливості та любові до прекрасного і надихаючого. Ці дари ви використовуєте, щоб зробити наше життя більш приємним. Часто, коли ви, сестри, готуєте і викладаєте урок, ви вдягаєте гарне вбрання, і на столі у вас квіти—і це є виразом вашої турботливої та свідомої натури. Натомість, коли брати дають уроки, вони не прикрасять стіл навіть і пожовклою кульбабкою! Однак, іноді ви надто суворі по відношенню до себе. Ви думаєте, що коли ваш внесок не є повністю досконалим, він не є прийнятним. Однак я кажу вам, що якщо ви зробили все, на що здатні, що ви звичайно й робите, ваш скромний внесок, яким би він не був, буде прийнятним і приємним для Господа.
У наші дні багато добра роблять візитні вчительки. Дванадцять років тому Сюзі було покликано бути візитною вчителькою Дори. Дора бездітна вдова, у неї важкий характер, і вона майже затворниця. Коли Сюзі почала відвідувати Дору, її завжди зустрічали на порозі, але в дім не запрошували. Через кілька місяців Сюзі принесла Дорі пригощення, але Дора сказала, що не може прийняти його. Коли Сюзі запитала, чому, вона відповіла: “Тому що ви хочете щось за це”. Сюзі запевнила її: “Усе, що я хочу, це ваша дружба”. Після цього відвідування пішли легше. Поступово Сюзі знайшла спосіб робити щось для Дори і слухати, коли слухати було необхідно. Вона також розповідала їй про чудових людей у приході, про уроки і конференції, таким чином допомагаючи їй відчувати себе частиною приходу. Коли Дорино здоров’я стало погіршуватися, Сюзі відвідувала її щодня, і вони стали добрими подругами. Коли Дора померла, Сюзі могла скласти хвалу жінці, яку інші звали “неприступною”; вона назвала її “видатною жінкою” і “дорогою подругою”11. Вона знала її так, як небагато хто інший, завдяки своєму служінню—служінню візитної вчительки.
Товариство допомоги—це сестринство й місце, де жінок навчають, як зміцнювати свою віру і робити добрі справи. Як часто каже Президент Хікнлі, нам усім потрібні друзі. Дружба сповнює нас теплом і любов’ю. Вона не є особливим привілеєм молодих або старих, багатих або бідних, невідомих і популярних. У будь-яких обставинах життя ми всі потребуємо когось, хто слухав би нас з розумінням, хто плескав би нас по спині, коли ми потребуємо підбадьорення, хто виховував би нас у нашому бажанні робити краще і бути кращими. Товариство допомоги сплановано так, щоб бути таким колом дружби, по вінця наповненим розуміючими серцями, що випромінюють любов і вдоволення, тому що, перш за все, це—сестринство.
Ці Генеральні збори Товариства допомоги транслюються в різних країнах світу. Приємно думати про сестер, що зібралися в різних місцях, щоб ділитися тими самими посланнями, які ми чуємо, щоб бути разом як подруги. Одна сестра з Ефіопії відвідувала такі збори у Фредеріксбурзі, шт. Вірджинія, і зауважила: “Ми сідали як подруги, матері і дочки, але підвелися вже як сестри”12.
Одна сестра-місіонерка, що служить у Таїланді, написала про те, як вона сиділа з сестрами в Бангкоці на трансляції минулого року. Вона сказала: “Я відчувала таку силу, що йшла від цієї невеликої групи тайських жінок, які робили все, аби слідувати пораді жінок із Солт-Лейк, з якими вони ніколи не зустрічалися”13. Хіба це не чудово—відчувати узи сестринства, що перетинають океани і ріки в багатьох країнах, коли ми об’єднуємося на цих зборах! Воістину, ключ було передано через пророка Джозефа Сміта, коли він зустрівся з маленькою групою жінок в Наву, щоб організувати Товариство допомоги у 1842 р.!
І тепер, на завершення, я хотів би сказати пару слів нашим молодшим сестрам. У вас важливе місце в цьому великому сестринстві. Більшість з вас обдаровані свідченням про відновлену євангелію Ісуса Христа. З цим свідченням і з вашою молодою силою, впливом та розумом, ви можете отримати благословення, що приходять під час сповнення обов’язку бути “знаряддям у руках Божих, щоб виконувати цю велику роботу”.
Одна молода сестра нещодавно поділилася своїми почуттями щодо Товариства допомоги. Вона сказала, що зростала в приході, де сестри виявляли до неї великий інтерес, навіть коли вона ще була у Товаристві молодих жінок, так що коли настав час їй переходити до Товариства допомоги, вона дуже цьому раділа, і вони також раділи. Вона помітила “велике розмаїття особистостей, інтересів, біографій та вікових груп у тому товаристві допомоги”, і вона зауважує: “Тепер у мене… є коло подруг, вік яких варіюється десятиліттями—від тінейджерів до прапрабабусь і всіма іншими віковими групами між ними”.14
Велике майбутнє чекає на вас, молоді сестри. Воно може бути і не таким, як ви собі плануєте, але воно може бути чудовим і втішним, і воно може принести багато доброго. Для вас, молоді жінки, бути разом із зрілими, досвідченими, праведними сестрами—це і можливість, і благословення.
Люба дружина Президента Хіклі, Марджорі Пей Хінклі, так добре сформулювала це, сказавши: “Ми тут всі разом. Ми потрібні одна одній. О, як же ми потрібні одна одній! Старшим потрібні молоді. І, я сподіваюся, вам, молодим, потрібні дехто з нас, старих. Це соціологічний факт, що жінки потребують товариства жінок. Нам потрібні глибокі, задовольняючі і вірні дружби в нашому середовищі. Ці дружби є необхідним джерелом підтримки. Нам потрібно відновлювати нашу віру щодня. Нам потрібно з’єднати наші руки і допомагати будувати царство, щоб воно розгорталося і заповняло всю землю”15.
Дорогі сестри, наші любі співробітниці в царстві, чиї імена записані в Агнцевій книзі життя16, продовжуйте йти вперед! Ідіть з вірою і смиренням. Не дозволяйте Сатані або будь-якій з його спокусливих злих сил мати вплив на вас. Не давайте шансу ворогу17 і не дозволяйте йому принижувати вашу Богом дану, унікальну чутливість до Духа Господнього. Нехай той Дух завжди веде вас до священних почуттів у кожній думці і дії, коли ви будете спілкуватися з іншими з любов’ю та милістю, і про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.