Прийдіть, прислухайтеся до голосу пророка
Допомога у зціленні
З виступу на квітневій генеральній конференції 2007 року.
Президент Монсон свідчить, що ми маємо право на Господню допомогу.
Під час Другої світової війни мене висвятили на старійшину—за один тиждень до мого від’їзду на службу у флоті. Член єпископату прийшов на вокзал, щоб провести мене. Якраз перед відправленням потягу він вклав мені в руки книгу: Посібник місіонера. Я розсміявся і сказав: “Я буду на флоті—не на місії”. Він відповів: “Все одно візьми. Вона може знадобитися”.
Вона таки знадобилася. Під час основного курсу бойової підготовки командир нашої групи навчав нас, як найкраще упаковувати одяг у великий мішок моряка. Тоді він порадив: “Якщо у вас є твердий прямокутний предмет, ви можете покласти його на дно мішка, тоді одяг буде не так м’ятися” . Я подумав: “Де ж мені знайти твердий прямокутний предмет?” Раптом я згадав про Посібник місіонера. І він прослужив мені в такий спосіб 12 тижнів, лежачи на дні моряцького мішка.
Ввечері напередодні нашої різдвяної відпустки, в бараках було тихо. Раптом я почув, як мій товариш на сусідньому ліжку—член Церкви на ім’я Леланд Меррілл—стогне від болю. Я запитав: “Що трапилося, Меррілле?”
Він відповів: “Я захворів. Я серйозно захворів”.
Години тягнулися, він стогнав усе сильніше. Тоді у відчаї він прошепотів: “Монсоне, ти ж старійшина?” Я сказав, що так, і він почав благати мене: “Дай мені благословення”.
Я усвідомлював дуже добре, що ніколи не давав благословення. Моя молитва Богові була проханням про допомогу. Надійшла відповідь: “Пошукай на дні свого мішка”. Отже, о 2-й годині ночі я висипав на підлогу все, що було в мішку. Тоді я підніс до нічника Посібник місіонера і прочитав, як благословляти хворого. І на очах приблизно 120 моряків, які з цікавістю за всім спостерігали, я дав благословення. Перш ніж я запакував речі назад у мішок, Леланд Меррілл уже спав.
Наступного ранку Меррілл з усмішкою повернувся до мене і сказав: “Монсоне, я радий, що ти маєш священство!” Більшою за його радість була лише моя вдячність—вдячність не тільки за священство, але і за те, що я був гідний отримати допомогу, якої так потребував у час надзвичайної скрути.
Якщо ми служимо Господові, то маємо право на Його допомогу. Він допомагав мені безліч разів упродовж усього життя.
Фотографія Девіда Ньюмена; ілюстрації Майкла Т. Мальма