Успішний розвиток новонаверненого
Коли ми по-дружньому ставимося до інших людей, служимо і бенкетуємо Писаннями, наша впевненість міцніє.
Той зимовий ранок, коли я вперше прийшла до Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, був надзвичайно яскравим і морозним. Коли я підходила до дому зборів, то навіть не уявляла, як Церква змінить моє життя. На щастя, навернені, такі, як і я, можуть робити певні речі, аби зміцнитися у євангелії. Нам потрібно знаходити друзів, служити у Церкві й “бенкету[вати] словами Христа” (2 Нефій 32:3).
Знаходити друзів
Усі члени Церкви, особливо новонавернені, потребують друзів, на яких вони зможуть опиратися. Ось кілька прикладів того, який вплив має дружба.
Члени Церкви можуть підтримувати навернених. Ще до хрищення одна добра сестра підходила до мене з протилежного кінця зали лише тому, що хотіла зі мною привітатися. Я була зворушена, що вона залишала все, щоб дати мені відчути, як цінує мене. Багато інших людей робили так само. Коли навернені починають розуміти, як сильно їх люблять члени Церкви, їхні серця також сповнюються любов’ю.
Учителі під час занять у Церкві також дбають про нас. Мій учитель у класі “Основи євангелії” був для мене великим джерелом натхнення. Часто мені здавалося, що під час уроку безпосередньо до мене звертається Спаситель, підбадьорюючи і заохочуючи йти вперед.
Так само домашні й візитні вчителі піклуються й благословляють членів Церкви. Запрошуйте їх до себе додому і дякуйте їм та Господу за їхнє служіння. Як навчав старійшина Девід Б. Хейт (1906–2004), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Вдячність… здатна благословити наше серце, розум і душу так, що зміцниться бажання продовжувати йти вперед і робити те, що нас просять”.1
Навернені матимуть благословення, якщо і вони звертатимуть увагу на інших людей. Якось я купила поштову листівку з величезним зображенням ока. Всередині було написано: “Дякую, що не випускаєш мене з поля зору!” Я послала листівку сестрі з приходу, яка по-дружньому ставилася до мене. Завдяки цьому вчинку я відчула до неї тепле почуття християнської любові.
Зрештою, нам потрібно зміцнювати стосунки з Небесним Батьком та Ісусом Христом. Це станеться, якщо ми будемо служити іншим, виявляти вдячність і молитися. Дух підтвердить, що ми гідні великої жертви, принесеної Спасителем заради нас.
Служити в Церкві.
Як правило, невдовзі після хрищення нових членів Церкви попросять активніше служити у їхніх приходах і філіях. Єпископ або президент філії запропонує покликання. Для декого це може здаватися важким.
Коли я прийняла перше покликання—секретар Товариства допомоги,—то гадала: “Як мені могли доручити таку відповідальну роботу?” Президент Генрі Б. Айрінг, Перший радник у Першому Президентстві, пояснив: “Іноді ви будете відчувати пригнічення. Супротивник докладатиме зусиль, щоб вами оволоділо відчуття невідповідності. …Але у вас є доступ до неземних здібностей, і ви не самі в цій роботі”.2
Трохи згодом президент Товариства допомоги сказала, що мої пропозиції, внесені на зборах президентства, є доказом того, що я відчуваю натхнення. Я відчула збентеження й запитала: “Дійсно?” Вона лагідно запевнила мене, що я реагую на спонукання Духа. Спочатку нелегко побачити руку Бога в тому, що ми робимо, але неухильне дотримання заповідей і старанність у роботі допоможуть нам побачити, що Він звеличує тих, кого покликає.
Бенкетувати словами Христа.
Мабуть, найкращий спосіб зрозуміти, що Господь любить нас і буде підтримувати,—це вивчати Писання. Писання вчать, що Господь запрошує “усіх прийти до Нього і скуштувати від Його доброти; і Він ні від кого не відмовиться, хто прийде до Нього” (2 Нефій 26:33).
Деякі нові члени Церкви можуть захоплюватися знаннями і свідченнями інших людей. Але пам’ятайте про Господній спосіб навчати “рядок за рядком, приписання за приписанням” (2 Нефій 28:30). Кожен з нас має постійно навчатися. Навіть Ісус “не отримав від повноти спочатку, але продовжував від благодаті до благодаті, доки не отримав повноту; і таким чином Його було названо Сином Бога, тому що Він не отримав від повноти спочатку” (УЗ 93:13–14).
Завдяки цьому знанню, я почала ставитися до Нього зі ще більшим благоговінням і повагою. Він дійсно знає біль, спокусу, випробування і самотність, які відчувала я (див. Aлма 7:11). Я можу повністю довіритися Йому. Писання навчають, що Спасителева любов, розуміння і співчуття до нас, де б ми не жили, є досконалими й безмежними.
Якщо ми виявляємо дружбу, служимо і бенкетуємо Писаннями, наша впевненість зміцніє і ми станемо вірними Святими останніх днів, якими і хочемо бути.
Фотоілюстрації Метью Рійєра, Джона Люка і Френка Гелмріха