Філіжанка чаю
Невдовзі після того як приєдналися до Церкви, ми з чоловіком поїхали у відпустку на Бермуди. Одного дня я вирішила піти на післяобідню вечірку, що відбувалася в готелі. Роздивляючись смачні тістечка, я відчула запах чаю. Він був таким спокусливим, що у розумі відразу ж пролунав голос: “Випий філіжанку чаю”.
З дня хрищення я вірно дотримувалася Слова мудрості. Подумки я сказала: “Ні, не буду”.
“Послухай,—казав заспокійливий голос у відповідь. Ти тут нікого не знаєш, ти так далеко від дому”.
Я ще більш рішуче подумки відповіла: “Ні, не буду”.
І знову я почула той спокусливий, розсудливий голос: “Ніхто ніколи не дізнається”.
Я твердо відповіла: “Я знатиму!”
У цю ж мить поруч опинився офіціант, який розливав чай. Я рішуче пройшла далі. Шукаючи столик, я із здивуванням почула, як хтось кличе мене за іменем. На свій подив я побачила усміхнене обличчя свого колишнього начальника, якого не бачила багато років. Він підійшов до мене, і, поки ми йшли до столика, сказав: “Я чув, що ти приєдналася до Мормонської церкви. Розкажи мені про неї”.
Я була рада зробити йому приємне і розповіла про деякі принципи євангелії, про те, як рада бути членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, а потім свідчила. Колишній начальник сказав, що досліджував своє сімейне дерево і знайшов багато поколінь предків. Він щиро зацікавився тим, що я розповіла про Церкву, і я сильно відчувала Духа під час зустрічі.
Упродовж розмови у мене з’явилася думка: Я знала відповідь. Якби я піддалася спокусі, то не отримала б незабутнього духовного досвіду й можливості поділитися свідченням.