Благополучна сім’я

Джеймс Д. Мак-Артур, доктор філософії

Директор Центру з надання консультацій у сфері сім’ї та розвитку кар’єри Університету Бригама Янга

Що таке благополучна сім’я? Це така сім’я, члени якої спільно працюють над покращенням стосунків, коли виникають труднощі.

Пам’ятаю, як іще молодим батьком читав Учення і Завіти 93:40, де Господь каже: “Я заповідав вам виховувати своїх дітей у світлі та праведності”. Я подумав: “А як же мені це робити?” Я чув, як багато людей розповідали про неблагополучні сім’ї, але я хотів мати благополучну сім’ю. То якою ж є благополучна сім’я?

Як правило, люди думають, що в благополучній сім’ї всі легко знаходять спільну мову й легко разом вирішують проблеми. Насправді, коли сім’ю називають “благополучною”, це не означає, що вона ідеальна. Усім сім’ям нелегко пристосовуватися до унікальних особливостей кожного члена сім’ї. Однак члени благополучної сім’ї розуміють, що у них є слабкості, і вони працюють над покращенням своїх стосунків, незважаючи на свої слабкості. Сім’я дійсно буде щасливішою, якщо всі в ній намагаються застосовувати в житті євангельські принципи для покращення особистих і сімейних стосунків.

Працюючи сімейним консультантом упродовж багатьох років і даючи поради подружнім парам і сім’ям, я засвоїв деякі принципи, які, на мою думку, допомагають налагодити сімейні стосунки. У цій статті обговорюються лише кілька з них. А ви можете запропонувати свої. Ознайомившись із цими принципами, приділіть час, щоб подумати, як їх можна застосувати у вашій сім’ї.

У благополучній сім’ї батьки зосереджують свою енергію на тому, щоб навчати дітей правильних принципів і дозволяють їм застосовувати свободу волі. Як батько і дідусь я вдумливо робив усе можливе, щоб приділяти якомога більше любові, повчань, часу, турботи, допомоги, спрямування і уваги, навчаючи дітей і онуків правильних принципів. Це означає навчати їх тому, що вибір має наслідки—як хороші, так і погані.

Іноді ми, як батьки, беремо на себе роль менеджера, прагнучи контролювати дітей, оскільки хочемо отримати бажаний результат. Недолік такого підходу полягає в тому, що діти опираються тиску чи примусу, особливо коли підростають. Ми досягнемо тим більшого успіху, чим менше будемо схожими на менеджерів, а більше на порадників, консультантів і наставників. Це означає, що ми навчаємо своїх дітей правильних принципів, і, у міру їхньої зрілості й досвіду, поступово даємо їм більшу свободу робити вибір і пожинати наслідки.

У благополучній сім’ї батьки свідомо зміцнюють свої сім’ї. Це означає, що ви регулярно і приватно розмірковуєте над потребами кожної дитини і порівнюєте їх із загальними потребами сім’ї. Багатьом з нас доводиться постійно долати виклики життя. Через напружений графік і життєві потреби важко прийняти рішення, як жити таким чином, щоб задовольняти потреби й вимоги своєї сім’ї. Це означає, що не ви, а обставини, інші люди чи звички можуть диктувати, як вам діяти у певній ситуації. Немає необхідності казати, що така поведінка часто призводить до небажаних ситуацій, які не дають повністю реалізувати свій кращий потенціал.

Одним з найкращих способів того, як батьки можуть сприяти зміцненню сім’ї—кожного тижня призначати конкретний час для обговорення сімейних справ. Я називаю це “час сімейних обговорень”. Призначивши час сімейних обговорень, ви разом із подружжям берете зобов’язання регулярно обдумувати сімейні потреби. У цей самий час ви можете говорити про зміни, яких потребуєте ви чи ваша сім’я. Якщо ви самотня мати чи самотній батько, то кожного тижня можете призначати час, щоб поміркувати й помолитися за свою сім’ю.

Свідомо зосереджуючись на сім’ї, ви думаєте про вплив того, що ви сказали або не сказали своїм дітям. Як батьки ви починаєте посилати інформацію про свої почуття до дітей з моменту їхнього народження. Ці послання, свідомо чи несвідомо ви їх посилаєте, бувають у вигляді слів, вчинків і ставлення. Усі вони формують самооцінку дітей.

Прикладом несвідомого, але часто негативного послання є нехтування дитиною або прояв нетерпіння. Якщо ви надто завантажені й не можете приділити час сину або дочці, то, найвірогідніше, шлете таке послання: “Ти для мене не дуже багато значиш”. Звичайно, бувають часи, коли ви дійсно дуже завантажені, проте не потрібно через це посипати голову попелом. Просто пам’ятайте, що треба свідомо посилати позитивну інформацію, щоб підбадьорити дітей і вже зараз усвідомити, яке послання ви шлете, щоб, при необхідності, видозмінити його.

Яке послання ви свідомо хотіли б послати своїм дітям? Чи хочете ви, щоб вони знали, що ви їх любите і думаєте про них? Якщо ви будете планувати заздалегідь, то зможете надсилати дітям позитивні послання навіть тоді, коли це здаватиметься важким завданням. Наприклад, уявімо, що вам доводиться кожного дня йти на роботу ще до того, як діти прокидаються. А тепер подумайте, яке здивування і щастя відчуватиме дитина, якщо ви зробите маленький напис на кольоровому папері й прикріпите на її ліжку так, щоб, прокинувшись, дитина відразу побачила його. Ви можете написати приблизно таке: “Привіт! Тато любить тебе! Зустрінемося під час вечері. Коли я повернуся, ми разом пограємося!” Таке позитивне послання може мати тривалий і сильний позитивний вплив.

У благополучній сім’ї стосункам відводиться дуже важливе значення. Велику користь приносить регулярне обговорення стану стосунків кожного члена сім’ї. Ви ніколи не знаєте, коли виникне якась проблема, що про неї з певної причини діти не захочуть вам розповідати. Уважно слухаючи й реагуючи на спонукання Духа, ви, найвірогідніше, зрозумієте, що відбувається з вашими дітьми і які у них потреби.

Звичайно, звідси виникає запитання: якщо ви побачите, що хтось у вашій сім’ї потребує допомоги у налагодженні стосунків з вами чи з кимось іншим, то як допомогти у вирішенні цієї ситуації? Я зрозумів одне: стосунки не покращаться самі по собі; натомість вони покращаться, якщо ми поставимо за мету покращити їх.

Спробуйте присвятити час розвитку стосунків звичайними методами. Я пропоную те, що допомогло мені і, сподіваюся, допоможе вам: розмовляйте разом; грайтеся разом; проводьте час віч-на-віч; надсилайте листи, поштові листівки або записки, щоб показати свої почуття; кажіть компліменти; робіть щось веселе і несподіване; кажіть “Я тебе люблю”; вислуховуйте іншу людину; просіть її допомогти вам виконати певне завдання; діліться своїми почуттями. Усе це вимагатиме вашої безпосередньої участі в тому, що робитиме інша людина. Після того поговоріть про наслідки докладених зусиль зі своїм подружжям під час сімейного обговорення. Вас здивує те, яким далекосяжним може бути ваш позитивний вплив.

У благополучній сім’ї батьки активно навчають. Адам і Єва показали чудовий взірець того, як батьки можуть бути чудовими учителями. Наприклад, “Адам і Єва… відкрили все це своїм синам та дочкам” (Moйсей 5:12). Вони навчали дітей євангельських принципів, а саме: про план спасіння і важливість дотримання заповідей та як це їх благословить. Ми маємо таку ж відповідальність навчати дітей не лише навичкам, необхідним у житті, але і євангелії. Якщо ми пустимо духовне навчання своїх дітей на самовплив або доручимо комусь іншому, то дуже ризикуємо, що діти не засвоять того, що принесе їм справжню радість.

Це означає, що нам потрібно зважувати, чого ми навчаємо і як навчаємо. Наприклад, під час сімейного обговорення ви можете запитати: “Чого ми хочемо навчати в нашій сім’ї упродовж наступних кількох місяців? Як, коли і де ми хочемо цього навчати?” Ви можете записати відповіді й у вигляді сімейних цілей помістити на видному місці, щоб пам’ятати про них. Потім досягайте своїх цілей.

Чого ще ви можете навчати? Будь-чого, що, як вам здається, вашій сім’ї потрібно знати. Серед тем можуть бути ввічливість, чесність, молитва, вивчення Писань, фінанси і сплата боргів, взаємна повага в сім’ї, ефективне використання часу, подолання роздратування, важливість освіти й необхідність для всіх членів сім’ї виконувати свою частину роботи в домі.

Ефективне навчання відбувається не лише упродовж спеціально відведеного часу або безпосередньо на уроці. Опосередковано ми навчаємо навіть без використання слів. В дійсності, ви можете навіть бути відсутніми, коли відбувається “навчання”! Наприклад, я розвішував малюнки, скажімо, із зображенням того, як піонери йдуть крізь сильний снігопад. Я хотів, щоб мої діти замислилися над певними рисами характеру, такими як уміння не здаватися за складних обставин. У нашій вітальні на поличці над каміном розміщено фотографії кожного з наших 29 онуків. Хоча на фотографіях не написано жодного слова, це візуальне послання містить багато інформації. І люди не можуть її не зрозуміти. Фотографії свідчать про те, що наші онуки є важливою складовою нашої сім’ї.

У благополучній сім’ї батьки скеровують прикладом. Діти завжди слідкують і спостерігають за нашою поведінкою, навіть коли ми цього не помічаємо. Як батько я регулярно оцінюю свою поведінку, ставлячи собі запитання: “Чи рекомендував би я своїм дітям наслідувати свій приклад як на людях, так і у приватному житті?” Якщо відповідь негативна, я, при необхідності, виправляюся.

Ось кілька запитань, які я собі ставлю:

Чи хочу я, щоб мої діти були терплячими? Так, тому я намагаюся бути з ними більш терплячим.
Чи хочу я, щоб мої діти вміли відпочивати, розважатися і навчилися радіти життю? Так, бо я впевнений, що ці якості є вкрай необхідними для розвитку здорових, щасливих стосунків. Я намагаюся якомога частіше розважатися з дітьми.
Чи хочу я, щоб мої діти читали Писання й хороші книги? Так, тому я роблю все можливе, щоб вони бачили мене з книгою, і я також читаю їм.
Чи хочу я, щоб діти піклувалися про сімейні стосунки? Так, тому я цілую і обіймаю їх, посміхаюся, слухаю, граюся з ними й ділюся власним досвідом.

Пам’ятайте, наші діти хочуть, щоб батьки були для них взірцем людини, яка має чітке спрямування як у особистих, так і в духовних справах. Ми, батьки, повинні жити гідно проводу Святого Духа за будь-яких часів, особливо, за скрутних обставин.

І останнє—у благополучних сім’ях батьки навчають дітей вірі в Небесного Батька і Господа Ісуса Христа. Ця віра встановить надійну й міцну основу сімейного життя, чого неможливо досягнути ніяким іншим способом. Це є також заповіддю Небесного Батька. Стосовно нашого обов’язку перед дітьми, цар Веніямин навчав, що “ви будете навчати їх іти шляхами істини і розсудливості; ви будете вчити їх любити один одного, і служити один одному” (Мосія 4:15).

Можливо, найважливішим з усього, що ми зробимо на землі в своєму житті, полягатиме в тому, щоб навчити сім’ю вірі в Ісуса Христа і Його вченням та дотриманню заповідей. В документі “Сім’я: Проголошення світові” є такі слова: “Щастя в сімейному житті найпевніше досягають, коли воно засновано на вченнях Господа Ісуса Христа”.¹ Навчайте дітей правильних принципів словом, прикладом і Духом, коли свідчите їм.

Не забувайте з терпінням ставитися до себе й до членів сім’ї. Стосунки, як правило, покращуються поступово, а не миттєво. Зміцнення стосунків вимагає часу й зусиль. Однак, якщо ви будете робити все можливе, щоб мати благополучну сім’ю, основану на вченнях Небесного Батька й Ісуса Христа та Його відновленої євангелії, ви надасте сім’ї найкращу можливість згуртуватися і опиратися випробуванням, відчуваючи при цьому сильнішу злагодженість і щастя.

Навчайте дітей правильних принципів словом, прикладом і Духом, коли свідчите їм.