Кругла цукерка
“Я скажу тобі у твоєму розумі і у твоєму серці, через Святого Духа” (УЗ 8:2).
Рейчел прокинулася голодною. Вона зіскочила з ліжка й побігла до буфета. Відкривши дверцята, вона обдивилася верхню полицю. Так і є—банка з цукерками. Всередині банки, сяючи, немов мармурові кульки, лежали її улюблені цукерки. Вони були яскраво-помаранчевого кольору зі смачною шоколадною начинкою.
Рейчел швиденько роззирнулася, щоб побачити, чи не дивиться на неї мама або тато. Вона чула їхні голоси, але їх не було видно. Дівчинка тихенько підсунула табурет до буфету й стала на нього. Потім вона підняла руки, відкрутила кришку банки з цукерками. Вона взяла жменю цукерок, закрутила кришку і побігла коридором до своєї спальні. Але коли голоси батьків стали чутнішими, вона прослизнула у ванну кімнату й зачинила двері.
Коли зголодніла Рейчел подивилася на свої цукерки, то подумала: “А чи зможу я підкинути одну в повітря і зловити її ротом?” Недовго думаючи, вона підкинула цукерку високо в повітря. Цукерка полетіла вище голови, а потім упала прямо в широко відкритий рот і застрягла у горлі. Дівчинка не могла дихати!
Вона намагалася закричати, але не змогла видати жодного звука. “Тату, допоможи мені!—гукала вона в серці.—Небесний Батьку! Будь ласка, допоможи мені!”—молилася вона. Сльози покотилися по обличчю, коли вона безуспішно намагалася вдихнути. Їй стало погано, в голові запаморочилося.
Раптом у кімнату увірвався татусь. Він підняв Рейчел зі спини і міцно стиснув її. Шльоп! У раковину випала цукерка. Рейчел зробила глибокий вдих. Тато опустив Рейчел і притиснув до себе. “Усе гаразд, Рейчел,—тихо сказав він.—Зараз все буде добре”.
“Дякую, тату,—сказала вона.— Вибач, що я взяла цукерки без дозволу. Я люблю тебе”.
У ванну увійшла мама. “Що трапилося?”—запитала вона.
“Я почув голос,—відповів тато.— Він казав: “Твоя донька в небезпеці! Іди до неї”. Я знайшов Рейчел у ванній кімнаті, але не знав, що сталося. Потім голос мені сказав: “Підніми її!” Я так і зробив, і з її рота випала цукерка”.
Мама міцно обійняла Рейчел.
Рейчел багато розмірковувала в той день. Вона думала про цукерку і про те, щоб бути чесною. Вона думала про те, як чудово мати змогу дихати. Вона думала про те, як сильно любить Небесного Батька і маму з татом. Але понад усе вона думала про Святого Духа. Тато врятував її, бо слухав. Вона хотіла бути, як тато, і завжди прислухатися до Святого Духа.
Ілюстрація Метта Сміта