Що нам слід робити, коли ми не знаємо, що робити?

Старійшина Стенлі Г. Елліс

Сімдесятник

Господь сподівається, що ми будемо запитувати, навчатися і діяти, навіть якщо у нас не буде досконалого знання.

Після того як Нефій разом з братами кілька разів безуспішно намагався здобути у Лавана пластини з латуні, він вирішив здійснити останню спробу, “не зна[ючи] наперед, що [він] ма[є] робити” (1 Нефій 4:6).

Упродовж віків багато пророків поставали перед таким самим випробуванням: їм потрібно було діяти з вірою. Адаму було заповідано приносити жертви, хоча він не знав, навіщо (див. Moйсей 5:5–6). Авраам залишив батьківщину, щоб іти до нової землі успадкування, не знаючи, де вона знаходиться (див. Євреям 11:8; Aвраам 2:3, 6). Павло йшов до Єрусалима, не відаючи, що там трапитись має, коли він туди прийде (див. Дії 20:22). Джозеф Сміт став на коліна, щоб помолитися у гаю, бо не знав, до якої церкви приєднатися (див. Джозеф Сміт—Історія 1:19).

Ми також можемо потрапити у ситуацію, що вимагатиме від нас певних дій, коли ми не будемо знати, що нам робити. На щастя, вищевказані епізоди навчають нас тому, як іти вперед, незважаючи на сумніви.

Нефій закликав своїх братів бути вірними в дотриманні Господніх заповідей (див. 1 Нефій 4:1). Потім він діяв з вірою. Він “крадькома ввійшов у місто і попрямував до дому Лавана”, керований Духом (див. 1 Нефій 4:5–17). Дух не лише сказав йому, що робити, але і чому це було так важливо (див. 1 Нефій 4:12–14).

Про Адама сказано, що він був “послушний заповідям Господа” (Мойсей 5:5). Авраам діяв з вірою і завдяки цьому “перебував на землі обіцяній” (Євреям 11:9). Павло вирішив не боятися “кайданів та мук”, а закінчити служіння, яке “одержав від Господа Ісуса” (Дії 20:23–24). Джозеф Сміт розмірковував над Писаннями і прийняв пропозицію “просити від Бога” (Джозеф Сміт—Історія 1:13).

Наша відповідальність діяти

Писання застерігають нас, що незнання не є виправданням бездіяльності. Нефій “захотів знати все, що бачив [його] батько”, і коли він обдумував усе це у своєму серці, його “віднесло… Духом Господа” (1 Нефій 11:1). Тим часом Ламан і Лемуїл гаяли час і “сперечалися між собою про те, що [Легій] розповів їм” (1 Нефій 15:2).

Господь сподівається, що ми будемо запитувати, навчатися і діяти, навіть якщо про щось ми так і не дізнаємося за свого життя. Серед того, чого ми не знаємо—час Його Другого пришестя. Він сказав: “Тож пильнуйте, бо не знаєте, котрого дня прийде Господь ваш” (Maтвій 24:42). Через цю невизначеність Президент Уілфорд Вудрафф (1807–1898) радив членам Церкви готуватися, але сказав, що не перестане саджати вишні¹.

“Коли ви живете гідно, ваш вибір відповідає вченням Спасителя і вам слід діяти—дійте з вірою”,—каже старійшина Річард Г. Скотт, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Якщо ми реагуємо на спонукання Духа, тоді, згідно зі словами старійшини Скотта,—“станеться одна з двох подій: ви відчуєте або заціпеніння думки—ознаку невірного вибору, або спокій чи палання у грудях, які підтверджують його правильність [див. УЗ 9:8–9]. Якщо ви живете праведно і дієте, довіряючи Богу, Він не дозволить вам відхилитися занадто далеко, не надавши відчуття, що ваше рішення є невірним”².

Випробуйте Господа

Два випадки з мого життя, коли я не був впевнений стосовно того, що робити, ілюструють важливість послуху заповідям і виконання поради пророків. Під час навчання в коледжі я не мав грошей і знайшов підробіток. Коли я отримав першу зарплату, то не знав, чи вистачить мені грошей, щоб дожити до наступної зарплати. Однак я пам’ятав Господнє обіцяння стосовно десятини: “Випробуйте, … чи небесних отворів вам не відчиню, та не виллю вам благословення аж надмір?” (Maлахія 3:10).

Я вирішив випробувати Господа, сплатив десятину, і Він благословив мене, давши можливість дожити до наступної зарплати. Завдяки цьому я навчився довіряти Його обіцянням.

Минули роки. У нас з сестрою Елліс були малі діти, коли я перейшов на нову роботу. Мій роботодавець змінив умови медичного страхування. Попереднє страхування мало закінчитися 1 червня, а нове розпочатися 1 липня, залишивши нас буз страхування упродовж місяця. Ми не знали, що робити, але в той же час згадали виступ президента Н. Елдона Таннера (1898–1982), у якому він радив членам Церкви завжди мати медичне страхування³.

Я поговорив з керівництвом компанії, і ми переглянули контракт таким чином, щоб медичне страхування покривало весь червень. 28 червня наш найстарший син Метт упав з високого трампліну для пірнання у басейн і ударився об цементне дно. У нього був перелом черепа і струс мозку. Гелікоптером його перевезли на лікування до лікарні. Витрати були астрономічні, й вони призвели б нас до фінансового краху. На щастя, медичне страхування покрило більшість витрат на лікування.

Що я маю робити?

То що ж ми повинні робити, коли не знаємо, що робити? Нам слід звертатися за відповіддю до пророків, Писань і Спасителя. Ці дорогоцінні джерела навчають нас:

Шукати відповіді через навчання і молитву.
Дотримуватися заповідей.
Довіряти Господу і Його обіцянням.
Іти за пророком.
Іти вперед з вірою і не боятися.
Виконати нашу місію.

І в кожному з цих кроків давайте дослухатися до поради президента Бойда K. Пекера, президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Завжди, завжди прислухайтеся до спонукань Духа”⁴.

Фотоілюстрація Метью Рійєра

Авраам залишив батьківщину, щоб іти до нової землі успадкування, не знаючи, де вона знаходиться. Він діяв з вірою і завдяки цьому “перебував на землі обіцяній”.

Нам слід звертатися за відповіддю до пророків, Писань і Спасителя.

Зліва: Авраам залишає Харан, художник Г. Бернард Бентон; справа: ілюстрація Грегга Торкельсона