Я не мала храмової рекомендації

Енн-Мет Хоуленд, шт. Юта, США

Коли мені було 17 років, у мене було сильне бажання побачити храм святих останніх днів. Моя сім’я жила в Данії, де на той час не було храму. Найближчі храми, до яких їздили святі з Данії, знаходилися у Швейцарії та в Англії. У мене не було знайомих у тих країнах, тому про подорож туди нічого було й думати.

Але оскільки у мене були родичі в Юті, я вирішила назбирати грошей на подорож і виконати хрищення за померлих у Солт-Лейкському храмі. Я написала своїй тітці й двоюрідним братам та сестрам у Юту, щоб дізнатися, чи вони не проти мого приїзду. Вони з радістю погодилися з моїми планами.

Минув рік, я назбирала достатньо грошей для своєї довгоочікуваної подорожі. За кілька днів після того як я приїхала до Юти, моя тітка привезла мене до Солт-Лейкського храму. Я була така рада побачити його на власні очі й з нетерпінням очікувала можливості христитися за померлих. Однак, коли я увійшла в храм, храмовий працівник попросив мене показати храмову рекомендацію. Ніхто не казав мені нічого про храмову рекомендацію! Працівник ласкаво пояснив, що означає храмова рекомендація і сказав, що я можу отримати її у свого єпископа.

У мене защеміло в серці. Мені доведеться обмежитися зустріччю з родичами та тим, що буду дивитися на храм ззовні.

Наступної неділі під час зборів посту і свідчень я відчула, що маю поділитися своїм свідченням. Я сказала зібранню, які вони щасливі, що живуть близько від храму. Я також сказала, що хотіла б увійти у храм, але не могла, бо не мала рекомендації, хоча мене завжди навчали жити гідно. У кінці свідчення я закликала членів Церкви ходити до храму якомога частіше.

Після церкви до мене підійшов єпископ моїх родичів і сказав, що спробує допомогти мені отримати храмову рекомендацію і призначив співбесіду. Під час співбесіди він запитав, чи розмовляє мій єпископ англійською. Я відповіла заперечно. Він сказав: “А я не розмовляю датською”. У мене в серці знову защеміло.

Однак єпископ сказав: “Ви подолали такий довгий шлях. Тож не будемо здаватися. Я знаю, що Господь допоможе нам, лише потрібно мати віру”.

Потім він попросив номер телефону мого єпископа у Данії. На щастя, у мене він був. Я була здивована, почувши голос сина мого єпископа, який відповів на дзвінок. Він сказав, що зовсім недавно повернувся з місії в Англії. Коли я розповіла про це американському єпископу, він сказав: “Дуже добре. Він зможе перекладати нам”.

Невдовзі всі ми вчотирьох зібралися біля телефону—мій єпископ проводив зі мною співбесіду для отримання храмової рекомендації, а його син перекладав для американського єпископа. Невдовзі я отримала рекомендацію і нарешті змогла увійти до храму! Я не можу виразити словами, як радісно мені було знати, що Господь відкрив для мене шлях.

Пізніше я уклала храмовий шлюб, і Бог благословив мене чотирма прекрасними дітьми. Я така вдячна Небесному Батькові за храми. Я вдячна за знання, що запечатана до своєї сім’ї і що, за умови дотримання праведного життя, ми зможемо бути разом навіки.