Звідки я знаю
Та книга викликала у мене цікавість
Я дивився на Книгу Мормона й роздумував над посланням, якого навчали місіонери.
Одного разу ми з друзями зібралися разом щось відсвяткувати. У домі одного з нас ми розмовляли, випивали й курили. Але один з моїх друзів, Патрик, не брав у цьому участі. Я потім подумав, що Патрик ніколи не намагався робити того, що робили всі ми, і згадав, що він мормон.
Стало вечоріти. Всі пішли. Залишилися лише ми з Патриком. Ми поїхали разом на автобусі. Я все ще не міг зрозуміти, чому Патрик не робив того, що робили всі ми. Мені пригадався день чотирирічної давності, коли нам було по 16 років. Я згадав, як ми розмовляли з ним на вулиці біля школи, і я сказав, що хотів би стати священиком.
“У нашій церкві ти вже міг би стати священиком,—відповів Патрик.—Тебе треба лише висвятити. Тоді, коли тобі виповниться 19 років, ти зможеш проповідувати євангелію як місіонер”.
“Це безглуздя,—сказав я, думаючи, що він нічого не знає про євангелію.—Як 19-річна людина може проповідувати євангелію? Священики довго навчаються, перш ніж проповідувати”.
Патрик доводив, що 19-річні люди у його церкві можуть проповідувати. Він сказав мені, що в його церкві є ще одна книга Писань і він дав мені її. Я проглянув книгу вдома й відчув, що є в ній щось загадкове. Але я не звернув на це увагу. Я просто поклав її у коробку, де вона пролежала чотири роки.
Зараз, їдучи в автобусі після вечірки, я запитав у Патрика, куди він їде. “Я зустрічаюся з друзями. Вони—старійшини, місіонери”. Я пригадав, що бачив їх. Я запитав у Патрика, чи він може мене повести до старійшин, бо у мене є запитання стосовно їхньої церкви.
Ми зустрілися зі старійшинами у магазині біля приходу, і вони привітали нас потиском руки. Це виглядало дуже офіційно. Але після того як вони назвали свої імена, я побачив, що вони нічим не відрізняються від решти хлопців. Вони хотіли призначити зустріч, щоб відповісти на мої запитання.
“Гаразд. Я візьму ваш номер, і коли в мене буде час, я пошлю вам повідомлення”,—відповів я. Насправді, я й не збирався їм нічого слати.
Діставшись додому, я взяв книгу, яку Патрик мені дав чотири роки тому. Щось у ній мене зацікавило. Наступного ранку я надіслав місіонерам послання з проханням навчати мене. Вони почали з Відновлення євангелії. Все це звучало настільки незвично. Я казав собі: “Навіщо людям відновлювати щось, коли вони знають, що попередні покоління відрізнялися від сучасного?”
Після двох бесід я вирішив, що більше не буду їх слухати. Коли мене запитали чому, я відповів: “Мене це більше не цікавить”. Минув тиждень. Я сидів і дивився на Книгу Мормона, роздумуючи над посланням, якого мене навчили. Я почав читати те, що місіонери сказали мені прочитати в книзі 3 Нефій 11. Я прочитав, що Ісус прийшов до іншого народу, щоб показати, що Він є Спасителем і Месією. У 3 Нефій 15 я впізнав уривок, який раніше читав у Біблії в Євангелії від Івана 10:16. То було щось, чого місіонери мене ще не навчали.
По обличчю покотилися сльози. Я сидів у кімнаті й плакав. Я усвідомив любов Ісуса Христа до нас. Він так сильно любить нас, що віддав Своє життя, аби спасти нас від гріхів. Не роздумуючи, я почав молитися, щоб дізнатися, чи Книга Мормона, яку я тримаю, істинна. Я молився у своїй кімнаті на самоті і раптом відчув, що хтось мене слухає.
Отримане відчуття пом’якшило моє серце. Я встав і сказав: “Це істинна Церква. Я знаю, що це—відновлена Церква Ісуса Христа”.
За день до хрищення я знову почав молитися. І знову все, що я почув і відчув, глибоко проникло у моє серце. Я знав, що Святий Дух відкрив мені істину. Я знав істину: Ісус є Христос. Я відчував серцем і розумом, що хочу христитися. Я мав віру, що завдяки Спокуті Ісуса Христа я можу очиститися.
Ісус Христос спокутував наші гріхи, і саме тому я навернувся. Я знаю, що лише Він має силу й повноваження відновити Свою Церкву в нашому розподілі. Зараз я служу місіонером у Філіппінській місії Кагаян-де-Оро і роблю все можливе, щоб допомогти людям відчути велике щастя, яке маю я.
Ілюстрація Пола Менна
Ми зустрілися з місіонерами, й вони захотіли призначити зустріч, щоб відповісти на мої запитання.