Відгуки

Диво в нашій сім’ї

Стаття старійшини Джозефа Б. Віртліна “Хай станеться, що станеться, і радій цьому” в листопадовому номері Ліягони (с. 16) стала духовною допомогою для нашої дочки, яка недавно пройшла через тяжкі випробування. Під час вагітності лікарі поставили їй безжальний діагноз—наш онук не виживе.

Щоденна сімейна й особиста молитва разом з цією статтею дали нам надію, і сталося диво в нашій сім’ї: онук народився. Певний час він мав ще залишатися в лікарні, але через місяць лікарі вже не підтверджували свій попередній діагноз.

Ми знаємо, що наш Небесний Батько живий, як і живий наш Спаситель і Викупитель, Ісус Христос. Воскресіння і вічне життя з Небесним Батьком є реальними.

Геннадій і Тетяна Мітченко, Росія

Не в неділю

Одного дня я виграв квиток на футбольний матч, що мав відбутися в неділю. Я подзвонив своїй дружині і спитав її, чи хоче вона піти зі мною на гру. Замість того, щоб відповісти, вона сказала: “Коли прийдеш додому, почитай Ліягону“.

Повернувшись додому, я прочитав про одну молоду жінку з Бразилії, яка не відвідала фінальний матч кубку світу, бо він проходив у неділю (див. Сюзана Альвес де Мело, “Пропустити кубок світу”, Ліягона, черв. 2007, с.37). Я відчув, наче Небесний Батько каже мені: “Я знаю, що ти любиш футбол, але неділя—це Мій день. Не йди туди”. І я не пішов. Відтоді я постійно читав слова наших пророків. Цей журнал—компас у нашому житті. Він буде зміцнювати нас у цьому важкому світі.

Андерсон Карпехане, Бразилія

Нема чого боятися

Останні вісім років я плачу над кожним номером Ліягони.

Я дізналася, що багато людей, як і я, страждає. Але завдяки нашим свідченням, які мають глибоке духовне коріння, немає нічого, що б ми не могли подолати.

Цей журнал слугує особливим провідником у моєму житті, і я знаю, чому він називається Ліягона.

Едвін Уррутіа, Іллінойс, США