Класика євангелії
Як вирішувати емоційні проблеми в Господній спосіб
Ми пропонуємо скорочений варіант виступу, проголошеного на генеральній конференції у квітні 1978 року. Пунктуацію узгоджено з сучасним Правописом; підзаголовки додано. Повний текст можна знайти на сайті liahona.lds.org.
Нашим єпископам усе частіше доводиться давати поради членам Церкви, які мають більшу потребу у вирішенні проблем, пов’язаних із емоційною стабільністю, ніж із забезпеченням продуктами, одягом та житлом.
Отже, я буду говорити про те, як вирішувати емоційні проблеми в Господній спосіб.
На щастя, принципи матеріального благополуччя поширюються і на вирішення проблем емоційної стабільності. …
Принципи самозабезпечення
У книзі інструкцій з програми благополуччя міститься настанова: “[Ми повинні] переконливо навчати і закликати членів Церкви бути самозабезпеченими настільки, наскільки це їм під силу. Справжні святі останніх днів… не зніматимуть із себе відповідальності за самостійне забезпечення власних потреб. Вони забезпечуватимуть себе всім необхідним для життя настільки, наскільки спроможні, дослухаючись до натхненних порад Всевишнього і трудячись власноруч” ([1952], 2). …
Ми досягли хороших успіхів, навчаючи святих останніх днів, що вони мають самі піклуватися про особисті матеріальні потреби, а тоді сприяти благополуччю тих, хто не може попіклуватися про себе самостійно.
Якщо член Церкви неспроможний забезпечувати себе сам, тоді йому слід звернутися до членів своєї сім’ї, а вже потім до Церкви. Саме у такому порядку. …
Якщо люди спроможні, проте не хочуть піклуватися про себе, ми маємо відповідальність застосувати висловлювання Господа про те, що ледар не їстиме хліб трудівника. (Див. УЗ 42:42).
Правило просте—дбай про себе. Наступну приказку можна взяти за девіз: “Їжу—доїдай, одяг—зношуй, використовуй те, що є, або обходься без нього”.
Коли в 1936 році було вперше оголошено про церковну програму благополуччя, Перше Президентство заявило:
“… Мета Церкви—допомогти людям допомагати собі самим” (у Conference Report, Oct. 1936, 3; курсив додано). …
Ця система має наметі навчити людей допомагати собі. Вона не є системою швидкої роздачі милостині. Це вимагає ретельного врахування всіх особистих і сімейних ресурсів, їхнього повного використання до того, як щось буде додано ззовні.
Справа не в тому, що єпископ є недобрим або нечуйним, якщо вимагає від члена Церкви працею якомога повніше відшкодувати те, що він отримав завдяки церковній програмі благополуччя.
Жоден член Церкви не повинен відчувати ніякого збентеження, якщо йому потрібна допомога від Церкви, але є одна умова: спочатку він має зробити все, що в його силах. …
Суть того, що я хочу сказати, полягає ось у чому: той самий принцип—самозабезпеченості—поширюється і на духовну та емоційну сфери. …
Якщо ми не будемо обережні, то можемо припуститися тієї ж помилки в питаннях емоційного (і, відповідно, духовного) здоров’я, яку впродовж багатьох поколінь намагаємося виправити в питаннях надання матеріальної допомоги.
Поради
Складається враження, що розвивається епідемія такої хвороби, як “надання порад”, що виснажує духовну силу Церкви. Це дуже схоже на те, як звичайна застуда виснажує сили людини більше, ніж будь-яка інша недуга. …
Образно кажучи, у багатьох єпископів на столі лежить стос бланків, за допомогою яких він полегшує емоційні негаразди.
На жаль, коли хтось приходить з проблемою, єпископ без жодних запитань заповнює бланки, навіть не замислюючись, що він робить для цих людей. …
Духовна незалежність і самозабезпеченість—це основоположна сила Церкви. Якщо ми обкрадаємо в цьому членів Церкви, як вони зможуть отримати для себе одкровення? Як вони знатимуть, що є Божий пророк? Як вони отримають відповіді на молитви? Як вони отримають упевненість, що мають знання? …
Застосування цих принципів до сімей
…Відповідальність батька—головувати в сім’ї.
Іноді, керуючись найкращими намірами, ми вимагаємо так багато від дітей і від батька, що він не в змозі з усім впоратися.
Єпископе, якщо мій син потребує поради, це, в першу чергу, моя відповідальність, а вже потім—ваша.
Єпископе, якщо мій син потребує оновлення сил, у першу чергу я маю допомогти йому, а потім уже ви.
Якщо мого сина треба в чомусь виправити, в першу чергу це моя відповідальність, а потім уже ваша.
Якщо я не справляюся з батьківськими обов’язками, у першу чергу допоможіть мені, а вже потім моїм дітям.
Не будьте надто швидким, щоб відібрати у мене мою роботу з виховання моїх дітей.
Не будьте надто швидким, щоб радити їм і вирішувати їхні проблеми. Дайте в цьому розібратися мені. Це—моє служіння.
Ми живемо в добу, коли супротивник широко застосовує тактику миттєвого задоволення. Складається враження, що ми вимагаємо всього і миттєво, у тому числі миттєвого вирішення наших проблем. …
За планом, життя має бути випробуванням. Нам належить пройти через відчай, депресію, розчарування, навіть невдачі.
Навчайте членів Церкви, що коли випадає нещасливий день або кілька таких днів, вони мають стояти твердо і не боятися. Все налагодиться.
У подоланні життєвих негараздів є велика мета.
Принцип самозабезпеченості, або особистої незалежності,—це фундаментальний принцип, що веде до щасливого життя.