Утворення гір
Притчі про гіда в горах і про гору
Чен Ю Чуану (Річарду)—гіду, який проводить екскурсійні тури по Національному парку Юшань на Тайвані, часто доручають супроводжувати по парку важливих гостей. Як правило, коли він запитує своїх гостей, що вони хотіли б побачити, їхнє єдине бажання— зійти на вершину гори Юшань (гору Джейд)—найвищу гору в північно-східній Азії, яка сягає 3952 м.
Річард має особливу любов до природи, і йому подобається краса та велич Юшаню. Але з часом він дізнався про щось важливе, чим хотів би ділитися з відвідувачами: захоплюючий краєвид з вершини можна по-справжньому оцінити лише після того, як пройдеш через усе, що знаходиться внизу.
Якщо ви підете на вершину спеціально прокладеними стежками, спостерігаючи прекрасні краєвиди,—це стане для вас незабутньою подією. Але Річард намагається пояснити, що є багато всього цікавого, небачено красивого в більш важкодоступних ущелинах вздовж річки і каньйонах, які знаходяться внизу.
“Щоб оцінити висоту, необхідно спочатку пізнати низину,—каже він.—Ви не можете оцінити завершення процесу, не зрозумівши весь процес”.
Декого йому вдається переконати, однак більшість просто хоче потрапити на вершину—і до того ж найлегшим шляхом.
Річард вбачає певний духовний символізм у такому ставленні. За його словами, вершиною життєвого шляху є здатність повернутися в присутність Бога (див. Aлма 12:24). Однак, хоча багато людей погоджуються з тим, як важливо мати таку мету, не всі розуміють, що бути з Ним ми можемо лише тоді, коли станемо такими, як Він (див. 1 Івана 3:2; 3 Нефій 27:27; Moроній 7:48). А на ту гору немає швидкого і легкого шляху.
Справжній Гід
Річард хоче, щоб екскурсія була для відвідувачів не лише прогулянкою. Він хоче, щоб вони здобули досвід. Але його здатність навчити їх обмежується їхнім бажанням навчатися.
“Я можу повести тих, хто хоче пізнати природу, в такі місця, які майже ніхто не бачив,—каже він.—Їм може бути важче, ніж іншим, але цей досвід їх збагатить”.
Річард впевнений, що так само відбувається й у житті, і події його життя є відображенням цього принципу. Ще під час навчання в університеті Річард почав шукати справжній сенс життя. Він побував у багатьох церквах, але не знаходив того, чого шукав, поки не зустрів місіонерів.
Однак його батьки чинили сильний спротив, коли він захотів приєднатися до Церкви. Їх непокоїло, що єдиний син залишає їхню віру. Вони також хвилювалися через те, що буде з ними. Багато людей у цій країні вірять, що їхній стан після смерті великою мірою визначається тим, наскільки їх поважають їхні живі нащадки.
Хоча було нелегко долати спротив батьків, Річард усе ж здобув свідчення про Спасителя і відчував, що має іти за Ним.
“Ісус Христос—це шлях,—каже Річард.—Він Справжній Гід, Який проведе назад до Батька” (див. Іван 14:6).
Річард вирішив іти за Спасителем і охриститися, вірячи, що Господь поведе його правильним шляхом, навіть якщо шлях буде здаватися важчим.
За тиждень після хрищення Господь благословив Річарда хорошою роботою репортера новин на радіо в найбільшій радіокорпорації на Тайвані. Батькам сподобалося, що син отримав нову роботу. Крім того, вони помічали в ньому зміни на краще. Це допомогло Річарду не лише залагодити суперечності в стосунках, але зміцнити віру і засвоїти важливий урок.
“Якщо ми не йдемо за Ісусом Христом,—каже Річард,—то не здобудемо важливого досвіду, необхідного для нас”. Цей досвід може бути нелегким, але він необхідний для нашого добра (див. 2 Нефій 2:2; УЗ 122:7).
Утворення гір
Кожен, хто іде за Річардом його улюбленими ущелинами і долинами, неодмінно дізнається, що гори на Тайвані і їхній крутий східний схил було утворено внаслідок зіткнення двох плит земної кори. Велика температура і тиск, створені тією великою силою, перетворили нашарування осадів спочатку у вапняк, а потім у мармур, яким славиться східне узбережжя. Та сама небачена сила струшує, перетирає і вигинає землю, внаслідок чого з’являються гірські хребти, що сягають аж до небес.
У Національних парках Юшан або Тароко, де він працював раніше, Річард любить демонструвати докази того, як сили природи сформували Тайвань, піднявши його з глибин нагору.
“На найвищих скелях залишилися сліди від води, а також закам’янілі рештки морських тварин та інші докази того, що нинішні вершини колись були дном,—розповідає Річард.— Якщо ви хочете зрозуміти, чим є вершина, вам потрібно пізнати глибини, бо саме звідти піднімаються вершини”.
Річард впевнений, що це важливо, бо те ж саме можна сказати про мету життя. У важкі часи може здаватися, що ми не лише спостерігаємо за горами, але ми і є горами, які формуються під впливом сил та ударів і тягнуться до небес, якщо ми виявляємо терпіння і віру (див. Moсія 23:21–22; УЗ 121:7–8).
Як ми стаємо горами
З власного досвіду Річард знає, що ми не можемо піднятися зі світу й сягнути свого найвищого потенціалу, якщо не пройдемо через неприємні, часом болісні події.
Працюючи радіорепортером, Річард мав витримувати велике навантаження, бо потрібно було висвітлювати багато тем за дуже короткий час. Невдовзі він зрозумів, що вживання алкоголю на вечірках—це найбільш вживаний репортерами спосіб, що допомагає їм добути інформацію. Працювати стало надзвичайно важко, оскільки він відмовлявся пити.
Думка про пошуки нової роботи полегшила його совість, але не усунула випробування. Робота на радіо допомогла заспокоїти батьків після того, як він приєднався до Церкви. Тому, коли він залишив високооплачувану престижну роботу штатного працівника заради роботи гідом по контракту неповний робочий день, вони на якийсь час засмутилися.
Це був ще один важкий вибір, але він не шкодує, що зробив його, оскільки знав: щоб бути “піднесе[ними] на висоту” (див. УЗ 121:7–8), ми повинні спершу дослідити низини (див. УЗ 122:5–7).
“Іноді ми не даємо Богові зробити для нас усе, що Він може, бо не хочемо пройти і через погане, і через хороше”,—каже він.
Йдучи за Господом, він знайшов ту роботу, яка йому подобається, відслужив на місії, познайомився зі своєю майбутньою дружиною, з якою тепер має четверо прекрасних дітей. І хоча були випробування, проте ніколи не припинялися й благословення.
Коли дорога учнівства пролягає “стежкою в глибокій долині” (2 Нефій 4:32) і навіть “долиною смертної темряви” (Псалми 22:4) на шляху до “Того, Хто мешкає на висоті” (УЗ 1:1), Річард знаходить втіху в обіцянні, що “слова Христа, якщо ми прямуємо за їхнім курсом, ведуть нас понад цією долиною печалі до набагато кращої землі обіцяної” (Aлма 37:45). Це ще одне підтвердження того, що лише після випробувань цього життя ми будемо готові відчути радість, досягнувши вершини.
Річард Чен (зліва, в Національному парку Тароко) вважає, що по-справжньому отримати радість від перебування на вершині можна лише після того, як пройдеш долинами. Брат Чен працює гідом в Національному парку Юшань біля гори Джейд (вгорі).
Ті, хто йдуть за братом Ченом через долини, дізнаються про важливі геологічні процеси, завдяки яким формуються гори. Цей процес можна порівняти з процесом очищення, який має пройти людина, перш ніж повернутися в присутність Бога. Вгорі: Річард дивиться на притоку ріки Ліву. Справа: Нерівності мармурових обривів Загадкової долини є доказом потужних геологічних процесів.
Тайвань
Тайбей
Національний парк Юшань
Фотографії Адама С. Олсона, за винятком зазначених; справа: фотографія гори Джейд © Fotosearch