Фундамент для нашої віри
Ця стаття є витягом з виступу перед викладачами і студентами юридичного факультету Гарвардського університету 26 лютого 2010 р.
Моє покликання апостола полягає в тому, щоб свідчити всьому світу про вчення, роботу і повноваження Христа. І як апостол, я свідчу про істинність цих основоположних засад нашої віри.
Ми, святі останніх днів, знаємо, що наші вчення і цінності не дуже сприймаються поза Церквою. Це продемонстрували дослідження, проведені Гарі С. Лоуренсом на національному рівні й опубліковані в його новій книзі How Americans View Mormonism (Як американці сприймають мормонізм). Для трьох чвертей опитуваних Церква асоціюється з високими моральними нормами, але половина з них вважає, що ми таємничі, загадкові, а наші вірування є “дивними”1. Коли людей просили підібрати різні слова, які, на їхню думку, можуть загалом описати святих останніх днів, то 87 відсотків позначили “сильні сімейні цінності”, 78 відсотків позначили “чесність” і 45 відсотків позначили “сліпі послідовники”2.
Коли опитуваних Лоуренса попросили відповісти на запитання: “Як ви можете коротко пояснити суть мормонізму?”, то лише 14 відсотків змогли сказати щось наближене до ідеї про відновлення або відбудову первинної християнської віри. Подібним же чином, коли під час іншого національного опитування респондентів попросили назвати одне з найяскравіших вражень про мормонську релігію, то жодна людина не назвала жодного слова, жодної ідеї, пов’язаних з первинним чи відновленим християнством3.
Моє прикре враження від подібних відкриттів трохи пом’якшилося іншими результатами й спостереженнями Лоуренса, які полягали в тому, що в питаннях релігії американці, як правило, є “глибоко релігійними”, однак “цілковито неосвіченими”. Наприклад, 68 відсотків сказали, що моляться принаймні кілька разів на тиждень, а 44 відсотки відповіли, що відвідують релігійну службу майже щотижня. У той же час лише половина змогли назвати хоча б одну з чотирьох Євангелій, більшість не могли назвати першої книги Біблії, а 10 відсотків вважали, що Жанна д’Арк була Ноєвою дружиною (англійською мовою “arc” означає ковчег)4.
Є багато факторів, які пояснюють загальнопоширену неосвіченість у питаннях релігії, однак, безперечно, одним з них є загальнопоширене вороже або байдуже ставлення вищих навчальних закладів до релігії. За незначним винятком, коледжі та університети стали місцями, вільними від оціночних суджень, де ставлення до релігії у кращому випадку є нейтральним. Студентам та іншим релігійним людям, які вірять у живу реальність Бога та абсолютні моральні цінності, дають відчути їхню меншовартісність.
Марно сподіватися, що система вищої освіти буде виконувати головну роль у навчанні моральним цінностям. Це питання залишатиметься сферою відповідальності сім’ї, церкви, церковних коледжів та університетів. Усі мають сподіватися на успіх у виконанні цієї важливої задачі. Навчальні заклади можуть претендувати на нейтральну позицію в питаннях вибору між правильним і хибним, але суспільство не втримається, якщо також триматиметься нейтралітету.
Я обрав три істини, за допомогою яких розповім про основні засади вірувань святих останніх днів:
-
Природа Бога, у тому числі роль трьох членів Божества, і незаперечна істина того, що є моральні абсолюти.
-
Мета життя.
-
Три джерела істини про людину і Всесвіт: наука, Писання і неперервне одкровення, а також те, як ми можемо їх пізнавати.
1. Природа Бога
Перша фундаментальна підвалина нашої віри полягає в тому, що Бог є реальним, і такими ж реальними є вічні істини та цінності, які неможливо довести сучасними науковими методами. Ці ідеї нерозривно пов’язані. Як і інші віруючі, ми проголошуємо, що існує Верховний Законодавець, Бог, наш Вічний Батько, і що існують моральні абсолюти. Ми заперечуємо моральний релятивізм, який зараз переважає в сучасній культурі та стає неофіційним віровченням.
Для нас істина про природу Бога і наші з Ним стосунки є ключем до всього іншого. По суті, саме наше вірування в природу Бога відрізняє нас від офіційних віровчень більшості християнських деномінацій. Наше Уложення віри починається так: “Ми віримо в Бога, Вічного Батька, і в Його Сина Ісуса Христа, і в Святого Духа” (вірш 1).
Це вірування в Божество об’єднує нас з іншими християнами, але для нас це означає щось інше, ніж для більшості. Ми наполягаємо на тому, що ці три члени Божества є різними і окремими істотами і що Бог Батько не є духом. Він—уславлена Істота, Яка має відчутне на дотик тіло, так само, як і Його Син Ісус Христос. Хоча Вони є різними істотами, однак єдиними у Своїй меті. Ми стведжуємо, що Ісус Христос мав на увазі саме такі стосунки, коли молився Батькові, щоб Його учні були “єдин[ими]”, як єдиними є Ісус і Його Батько (Іван 17:11), в меті, а не в фізичних особливостях. Притаманне лише нам вірування в те, що “Батько має тіло з плоті й кісток, яке так само відчутне на дотик, як і людське; також Син; але Святий Дух не має тіла з плоті й кісток, але є особою з Духа” (УЗ 130:22), є для нас дуже важливим. Проте, як показує опитування Гаррі Лоуренса, ми не дуже успішно донесли це вірування до інших5.
Наше вірування в природу Бога основується на Першому видінні, з якого почалося Відновлення повноти євангелії Ісуса Христа. Джозеф Сміт, неосвічений 14-річний хлопчик хотів знати, до якої ж церкви приєднатися. Йому було дано видіння, в якому він побачив “двох Осіб,… блиск і славу Яких неможливо описати”. Одна з Них, вказуючи на іншу, сказала: “Це мій Улюблений Син. Слухай Його!” ( Джозеф Сміт—Історія 1:17). Бог Син сказав молодому пророкові, що всі “віровчення” церков у ті часи були “мерзотні на Його погляд” (Джозеф Сміт—Історія 1:19). Це божественне проголошення засуджувало віровчення, а не вірних послідовників, які сповідували їх.
Перше видіння Джозефа Сміта показало, що поширені ідеї про природу Бога та Божества були невірними і не могли привести своїх прихильників до тієї долі, якої бажав для них Бог. Подальша поява сучасних Писань відкрила важливість цієї фундаментальної істини і дала нам Книгу Мормона. Ця нова книга Писань є другим свідченням про Ісуса Христа. Вона є підтвердженням біблійних пророцтв і вчень про природу і місію Христа. Вона поглиблює наше розуміння Його євангелії і Його повчань під час земного служіння. Вона також містить багато вчень та прикладів, завдяки яким ми можемо пізнати істинність цього.
Ці вчення пояснюють наше свідчення про Христа. Ми не основуємося на мудрості світу чи на філософіях людських, якими б поширеними чи шанованими вони не були. Наше свідчення про Ісуса Христа основується на одкровеннях, даних Богом Його пророкам і кожному з нас.
Що спонукає нас стверджувати свідчення про Ісуса Христа? Ісус Христос—Єдинонароджений Син Бога, Вічного Батька. Він є Творцем. Завдяки Своєму незрівнянному земному служінню, Він є нашим Учителем. Завдяки Воскресінню, всі люди, які будь-коли жили на землі, воскреснуть з мертвих. Він—Спаситель, Чия спокутувальна жертва відчиняє двері для нас, щоб нам отримати прощенння за наші особисті гріхи, аби ми могли очиститися і повернутися в присутність Бога, нашого Вічного Батька. Це основне послання пророків усіх віків. Джозеф Сміт проголосив цю величну істину в нашому третьому уложенні віри: “Ми віримо, що завдяки спокуті Ісуса Христа все людство може бути спасенним через послушність законам і обрядам євангелії”.
Ми, члени Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, разом з пророком з Книги Мормона, царем Веніямином, свідчимо, “що не буде дано ніяке інше ім’я або іншу путь чи засіб, якими спасіння може прийти до дітей людських, тільки в імені Христа, Господа Вседержителя” (Мосія 3:17).
Чому Христос—це єдиний шлях? Як Він зміг розірвати пута смерті? Як це було для Нього можливим, що Він узяв на Себе гріхи всього людства? Як наше брудне і грішне єство може очиститися, а наші тіла воскреснути завдяки Його Спокуті? Є таємниці, які я до кінця не розумію. Для мене диво Спокути Ісуса Христа є неосяжним, однак Святий Дух свідчить про її істинність, і я маю радість від того, що присвячую своє життя проголошенню цієї істини.
2. Мета земного життя
На мій погляд, другою фундаментальною підвалиною є мета земного життя. Вона основується на нашому розумінні цілей Бога, вічного Батька, і стосується нашої долі—долі Його дітей. Наше теологічне вчення починається із запевнення, що як духи ми жили до того, як прийшли на цю землю. Згідно з цим ученням, земне життя має мету. Воно вчить нас, що наше найбільше сподівання—стати такими, як небесні батьки, що дасть нам можливість продовжувати сімейні стосунки у вічності. Ми прийшли на землю, щоб отримати фізичне тіло і, завдяки Спокуті Ісуса Христа та послушності законам і обрядам Його євангелії, стати гідними прославленого целестіального стану і стосунків, які називаються піднесенням, або вічним життям.
Нас добре знають як Церкву, орієнтовану на сім’ю. Однак залишається поза увагою те, що наша орієнтованість на сім’ю має на увазі не лише земний період життя, але є основоположним питанням нашого віровчення. Згідно з великим планом люблячого Творця, місія Його Церкви полягає в тому, щоб допомогти нам досягнути піднесення в целестіальному царстві, а цього можна досягнути лише шляхом вічного шлюбу між чоловіком і жінкою (див. УЗ 131:1–3).
Моя сповнена віри овдовіла мати не сумнівалася у вічній природі сімейних стосунків. Вона завжди шанувала роль нашого сповненого віри батька, який пішов з життя. Вона зробила так, що його присутність відчувалася в домі. Вона казала, що їхній храмовий шлюб буде тривати вічно і що ми, як сім’я, будемо разом у наступному житті. Вона часто нагадувала нам про те, яких вчинків очікував від нас наш батько, щоб ми могли бути гідними Спасителевого обіцяння і стати вічною сім’єю. Вона ніколи не вважала себе вдовою. І мені ніколи не спадало на думку, що вона нею була. Для мене в дитинстві, поки я підростав, вона не була вдовою. У неї був чоловік, а у нас був батько. Просто якийсь час він був не з нами.
Ми заявляємо, що шлюб є необхідним для здійснення Божого плану. Він створює належні умови для земного народження й готує членів сім’до вічного життя. Знання Божого плану дає святим останніх днів унікальне бачення шлюбу й дітей. Для нас народження й виховання дітей є частиною Божого плану і священним обов’язком для тих, хто наділений цією здатністю реалізовувати її. Ми віримо в те, що найбільшим скарбом на землі й на небесах є наші діти та нащадки. І ми також віримо, що маємо боротися за такі земні сім’ї, які створять найкращі умови для розвитку і щастя дітей—всіх дітей.
Сила створювати смертне життя—це найбільш піднесена сила, яку Бог дав Своїм дітям. Наказ про застосування цієї творчої сили міститься в першій заповіді: “плодіться й розмножуйтеся” (Буття 1:28). Інша важлива заповідь застерігає від неправильного застосування цієї сили: “Не чини перелюбу!” (Вихід 20:14) і “щоб ви береглись від розпусти” (1 Солунянам 4:3). Увага, яку ми приділяємо закону цнотливості, пояснюється нашим розумінням мети дітонародження у виконанні Божого плану.
Відчувається політичний, юридичний і соціальний тиск з метою запровадження змін, що призводять до плутанини в розумінні ролі чоловічої та жіночої статі, применшення важливості шлюбу, нівелювання різниці між чоловіком і жінкою, що є важливим для здійснення величного Божого плану щастя. Наша вічна перспектива спонукає нас протистояти таким змінам.
І, нарешті, наше розуміння мети земного життя включає унікальні вчення про те, що буде після смерті. Як і інші християни, ми віримо, що коли підемо з цього життя, то потрапимо на небеса (до раю) або в пекло. Але для нас цей поділ на дві частини—на праведних і злочестивих—лише тимчасовий, оскільки духи померлих очікують на воскресіння й Останній суд (див. Алма 49:11–14). Місць, куди люди потраплять після Останнього суду, набагато більше, і це є доказом величі Божої любові до Своїх дітей—усіх дітей.
Любов Бога є настільки великою, що Він вимагає від Своїх дітей послуху Його законам через те, що лише через послух вони зможуть розвиватися і досягнути своєї вічної долі, якої Він хоче для них. Таким чином, під час Останнього суду нас буде призначено до царства слави у відповідності до послуху Його закону. У другому листі до Коринтян апостол Павло розповідав про видіння одного чоловіка, який “був узятий до третього неба” (2 Коринтянам 12:2). Кажучи про воскресіння мертвих, він описував “тіла” з різними славами, подібними до слав, що відповідають сонцю, місяцю і зіркам. Він називав тіла, відповідно до перших двох слав, “небесні тіла й тіла земні” (див. 1 Коринтянам 15:40–42). Для нас вічне життя є небесною, вищою славою, а не містичним об’єднанням з неосяжним духовним богом. Натомість вічне життя—це життя в сім’ї з люблячим Небесним Батьком, нашими предками і нашими нащадками.
Теологія відновленої євангелії Ісуса Христа є всеохоплюючою, універсальною, наповненою милосердям та істинною. Після необхідного існування в земному житті всі сини й дочки Бога воскреснуть і підуть до царства слави, яке є більш прекрасним, ніж будь-яка смертна людина може це собі уявити. Лише за невеликим винятком навіть дуже злочестиві згодом потраплять до чудового, хоча і нижчого, царства слави. Усе це відбудеться завдяки любові Бога до Своїх дітей і стане можливим завдяки Спокуті та Воскресінню Ісуса Христа, “Хто прославляє Батька і спасає всі творіння Його рук” (УЗ 76:43).
3. Джерела істини
Святі останніх днів виявляють великий інтерес до навчання. Найкраще про це сказав Бригам Янг (1801–1877): “[Наша] релігія… спонукає [нас] старанно здобувати знання. Не існує людей, які б хотіли більше бачити, чути, пізнавати і розуміти істину”6.
З іншого приводу він пояснив, що ми заохочуємо членів Церкви “збільшувати [своє] знання… у кожній сфері, бо вся мудрість, усі мистецтва і науки у світі є від Бога і вони існують для блага Його людей”7.
Ми прагнемо здобувати знання, але ми це робимо особливим чином, оскільки віримо в те, що є два виміри знань: матеріальний і духовний. Ми прагнемо знань у матеріальному вимірі шляхом наукових досліджень і у духовному вимірі шляхом одкровення. Одкровення є способом, у який Бог спілкується з людиною—пророками та кожним з нас, якщо ми того хочемо.
Ясно, що одкровення є однією з визначальних особливостей, які вирізняють нашу віру з-поміж інших. Упродовж свого життя пророк Джозеф Сміт отримував скерування і зміцнення завдяки неперервному потоку одкровень. Величезна кількість опублікованих одкровень, у тому числі Книга Мормона та Учення і Завіти, допомогли йому успішно виконувати своє унікальне покликання Пророка цього останнього розподілу часів. У цьому у пророчому одкровенні до Джозефа Сміта і його наступників, Президентів Церкви, Бог відкрив істини і заповіді Своїм пророкам-провідникам, щоб просвітити Свій народ і відкрити шляхи управління та керування Своєю Церквою.
Це такі самі одкровення, про які йдеться у Старому Заповіті: “Бо не чинить нічого Господь Бог, не виявивши таємниці Своєї Своїм рабам пророкам” (Амос 3:7). Джозеф Сміт проголосив: “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів заснована за прямим одкровенням, як і істинна Церква Бога будь-коли”8. Він запитував: “Заберіть Книгу Мормона і одкровення, і де [тоді] наша релігія?” А потім відповідав: “Її немає”9.
Джозеф Сміт також навчав, що оскільки одкровення не припинилося разом зі смертю перших апостолів, а продовжує надходити і в наш час, то кожна людина може отримувати особисте одкровення, коли йдеться про навернення, розуміння чи прийняття рішень. “Приходити до Бога й отримувати одкровення—привілей дітей Бога,—сказав він.— Бог не зважає на обличчя, у нас у всіх однакові привілеї”10.
У Новому Завіті описано таке особисте одкровення. Наприклад, коли Петро підтвердив свою переконаність в тому, що Ісус був Сином Божим, Спаситель сказав: “Не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець” (Матвій 16:17).
Особисте одкровення, яке інколи називають “натхненням”, приходить різними шляхами. Найчастіше—у формі слів або думок, які з’являються внаслідок раптового осяяння або появи позитивних чи неприємних відчуттів щодо запропонованого способу дій. Як правило, воно є відповіддю на найпалкіші прагнення і молитви. Ісус навчав: “Просіть—і буде вам дано, шукайте—і знайдете, стукайте—і відчинять вам” (Матвій 7:7). Одкровення приходить, коли ми дотримуємося заповідей Бога і таким чином стаємо гідними супроводу Святого Духа і спілкування з Ним.
Деяким людям дивно те, що члени Церкви керуються ученнями сучасного пророка у своєму особистому житті, що є дуже незвичним для більшості релігійних традицій. Нашою відповіддю на звинувачення в тому, що святі останніх днів у “сліпій покорі” йдуть за своїми провідниками, є те ж саме особисте одкровення. Ми поважаємо своїх провідників і знаємо, що вони керуються натхненням у своєму провідництві та вченнях. Але у всіх нас також є привілей, скористатися яким нас заохочують,—з молитвою прагнути одкровення і через нього отримати підтвердження безпосередньо від Бога.
Більшість християн вірять, що Бог закрив канонічні Писання—ухвалену підбірку священних книг, які використовують як Писання,—невдовзі після смерті Христа, і з того часу більше не було подібних за значенням одкровень. Джозеф Сміт навчав і показував, що канонічні Писання відкриті11. В дійсності, вони відкриті у двох напрямках, а ідея неперервного одкровення є основоположною в обох випадках.
По-перше, Джозеф Сміт навчав, що Бог вестиме Своїх дітей, даючи їм доповнення до канонічних Писань. Книга Мормона є таким доповненням. Те саме стосується і одкровень у книгах Учення і Завіти та Дорогоцінна Перлина. Неперервне одкровення є необхідним, щоб ми отримували те, що маємо зрозуміти за волею Господа і виконувати у свій час і за обставин.
По-друге, неперервне одкровення відкриває канон, коли читачі Писань під впливом Святого Духа розуміють нові аспекти Писань і отримують спрямування у своїх особистих обставинах. Апостол Павло писав, що “усе Писання Богом надхнене” (2 Тимофію 3:16; див. також 2 Петра 1:21) і що “не знає ніхто й речей Божих, окрім Духа Божого” (1 Коринтянам 2:11). Це означає, що для того, щоб зрозуміти Писання, нам потрібне особисте натхнення від Господнього Духа, Який просвітлить наш розум. Отже, ми заохочуємо наших членів Церкви вивчати Писання і з молитвою шукати натхнення, щоб вони могли для себе зрозуміти їхній зміст. Найвищі знання отримують шляхом особистого одкровення через Святого Духа.
Ісус навчав: “По їхніх плодах ви пізнаєте їх!” (Maтвій 7:20). Для мене, для величезної кількості інших віруючих і для багатьох спостерігачів плоди є хорошими—хорошими для членів Церкви, хорошими для їхніх сімей, хорошими для громад і країн, у яких вони живуть. І доказом цього є допомога і служіння, що обраховуються мільйонами доларів, які надаються непомітно, але ефективно Церквою Ісуса Христа Святих Останніх Днів та її членами під час трагедій, таких як землетрус на Гаїті у січні 2010 року.
Моє покликання апостола полягає в тому, щоб свідчити всьому світу про вчення, роботу і повноваження Христа. І як апостол я свідчу про істинність цих основоположних засад нашої віри.
Повний текст виступу англійською мовою можна знайти на сайті www.lds.org/fundamental-premises-of-our-faith.
Фотоілюстрація Крейга Дімонда © IRI; фрагмент картини Ісус і хлопчик, художник Карл Генріх Блох, копіювання заборонено
Перше видіння, художник Гаррі Л. Кепп, копіювання заборонено
Фотоілюстрація Лоурені Фочетто
Фотоілюстрація Рут Сайпус