Спаситель—Взірцевий Учитель
Ми повинні бенкетувати словом Христа—Писаннями—і, як і Він, використовувати їх, щоб навчати і зміцнювати інших.
Під керівництвом Свого Батька Ісус Христос створив світи без числа. Він був великим Єговою, Богом Старого Завіту. Він народився від смертної матері Марії і Бога, Вічного Батька. Він був найвеличнішою істотою, яка жила на Землі. За Його словами, Він прийшов “чинити волю Того, Хто послав Мене, і справу Його довершити” (Іван 4:34).
Його послання і служіння однозначно свідчили про те, що Він є Ісусом Христом, Сином Божим, обіцяним Месією.
Навчаючи, Він часто цитував Старий Завіт. Він звертався до Писань, щоб готуватися до Свого служіння, щоб протистояти злу й спокусам, щоб шанувати й підтверджувати дієвість пророків давнини й зміцнювати інших. З Його прикладу ми можемо навчатися, як ефективніше користуватися Писаннями у виконанні своїх обов’язків батьків, провідників та вчителів. Він був досконалим прикладом в усьому, у тому числі й Взірцевим Учителем.
Підготовка до служіння
Коли Господь прийшов на Землю, завіса забуття була покладена на Його розум, як і на наш, однак Він, як і ми, продовжував отримувати благодать за благодаттю (див. УЗ 93:11–17). Його навчав Небесний Батько (див. Іван 8:28; 12:49) і земні вчителі. Як зазначав старійшина Джеймс Е. Талмейдж (1962–1933), з Кворуму Дванадцятьох Апостолів: “Наше знання про життя юдеїв у той період часу підтверджує думку про те, що Хлопчика добре навчали законові й Писанням, бо таким було правило. Він накопичував знання навчанням, а мудрість здобував через молитви, розмірковування, напружену роботу”1.
З раннього дитинства й до того часу, коли Ісус почав Своє служіння людям, єдина відома нам історія розповідає про те, що Він навчав у храмі у віці 12 років і виявляв надзвичайні мудрість та знання: “І сталось, що третього дня [Йосип та Марія] відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх” (Лука 2:46). Переклад Джозефа Сміта роз’яснює цей вірш і вказує на те, що вчителі слухали Ісуса і ставили Йому запитання.
Те, як Він зростав у знанні перш ніж почати служіння, ілюструє пораду, дану Ним Гайруму Сміту в 1829 році: “Не прагни проголошувати Моє слово, але спочатку прагни отримати Моє слово, а тоді буде твого язика розв’язано; тоді, якщо ти захочеш, ти будеш мати Мій Дух і Моє слово, так, силу Бога для переконання людей” (УЗ 11:21).
Ми також можемо досліджувати Писання, щоб отримати навчання й натхнення, коли починаємо своє служіння. Це може бути служіння у новому покликанні, виконання певних обов’язків (наприклад, у священстві), або просто проведення уроку на домашньому сімейному вечорі.
Протистояння злу й спокусам
Коли Ісус розпочав Своє служіння, Його спокушав диявол. Дві з трьох спокус починалися з висловлювання сумніву: “Коли Ти Син Божий” (Матвій 4:3, 6). Щоб протистояти Сатані, Спаситель процитував три уривки зі Старого Завіту, які розпочиналися словами: “Написано…” (вірші 4, 7, 10).
За допомогою прикладів з Писань Ісус також навчав Своїх послідовників, як долати зло. Навчаючи людей опиратися злу або боротися зі страшними наслідками, Взірцевий Учитель цитував Старий Завіт: “Легше буде країні содомській й гоморській дня судного, аніж місту тому [, яке відкинуло Його євангелію]” (Матвій 10:15).
Якщо ми дотримуємося Слова Божого, тоді воно має захисну силу: “Той, хто прислухається до слова Бога, і буде міцно триматися за нього, той ніколи не загине; і ніякі спокуси і вогненні стріли супротивника не зможуть узяти верх над ним і засліпити, щоб привести їх до знищення” (1 Нефій 15:24).
Одним з моїх улюблених уривків, який допомагає протистояти Сатані в наш час, є ось цей вірш: “Мої очі на вас. Я є серед вас” (УЗ 38:7). Це назавжди розвіює брехню про те, що “ніхто не дізнається”.
Вшанування пророків давнини
Спаситель визнавав древніх пророків і цитував їхні слова. У цьому розподілі Він заповідав Сідні Рігдону “звертатися до святих пророків, щоб довести …слова [Джозефа Сміта]” (УЗ 35:23).
Щоб свідчити про старозавітних пророків і виявити Своє благоговійне ставлення до них, Спаситель звертався до слів Ноя (див. Maтвій 24:37–38); Aвраама (див. Лука 16:22–31; Іван 8:56–58); Aвраама, Ісака і Якова (див. Maтвій 8:11); Moйсея (див. Іван 5:46); Давида (див. Лука 6:3); Іллі (див. Лука 4:25–26) та Ісаї (див. Лука 4:16–21; Іван 1:23). Він також шанував і підтримував Свого сучасника, Івана Христителя (див. Maтвій 11:7–11).
Важливо, що у Проповіді на Горі Спаситель посилався на пророків Старого Завіту та їхні вчення про Нього. Це можна бачити з того, як тісно співвідносяться твердження Заповідей блаженства (див. Maтвій 5:3–11) та Iсая 61:1–32.
Ми також можемо шанувати давніх і сучасних пророків, якщо будемо сприймати їхнє вчення належним чином—як слово і волю Господа (див. УЗ 68:4). Коли ми готуємося навчати з Писань, то повинні з молитвою шукати принципи, які можемо застосовувати до тих, кого навчаємо.
Зміцнення інших людей
Винятково важливим посланням, виголошеним Учителем за життя, є проповідь про “хліб життя” (див. Іван 6). Вона є і заповіддю, і настановою того, як користуватися Писаннями, та свідчить про їхню важливість для нас.
За день до того, як звернутися з цим посланням, Господь здійснив чудо—нагодував 5 тис. чоловік, зібравши таким чином більше послідовників (див. Іван 6:5–14). Якщо цього та інших чудес було недостатньо, щоб переконати людей повірити в Нього, у проповіді про хліб життя Він відкрито проголосив, Ким Він був. Цією проповіддю Він навчав Своїх апостолів, особливо Петра, чиє свідчення зміцнилося (див. вв. 63–71).
Взірцевий Учитель звернувся до подій Старого Завіту, зробивши їх вступом до проповіді про хліб життя:
“Не Мойсей хліб із неба вам дав,—Мій Отець дає вам хліб правдивий із неба.
Бо хліб Божий є Той, Хто сходить із неба й дає життя світові” (Іван 6:32–33; див. також Вихід 16).
На що вони сказали: “Давай, Господи, хліба такого нам завжди” (Іван 6:34).
Його відповідь відкрила для духовно обдарованих Його божественну сутність Сина Божого, обіцяного Месії і Спасителя: “Я—хліб життя. Хто до Мене приходить,—не голодуватиме він, а хто вірує в Мене,—ніколи не прагнутиме” (Іван 6:35).
Після цього Спаситель проголосив божественне вчення, поєднавши Спокуту і символи хліба й води у причасті: “Якщо ви споживати не будете тіла Сина Людського й пити не будете крови Його, то в собі ви не будете мати життя” (Іван 6:53).
Ми знаємо, що ця проповідь зміцнила Петра, бо він свідчив: “Ми ж увірували та пізнали, що Ти—Христос, Син Бога Живого!” (Іван 6:69). Проповідь про хліб життя є для нас важливою, бо ми також будемо вірити й мати впевненість, що Ісус є Христос, коли читаємо, вивчаємо і цитуємо, а не переказуємо своїми словами Священні Писання, щоб зміцнювати себе й інших.
Виповнення Писань: славний в’їзд
Славний в’їзд Господа в Єрусалим був безумовним підтвердженням того, що Він знав і застосовував Писання: “Благословен, хто гряде у Господнє ім’я” (Псалми 117 (118):26; див. також Марк 11:9–10). Він в’їхав у Єрусалим на віслюку, виповнюючи пророцтво: “Радій вельми, о дочко Сіону… Ось Цар твій до тебе гряде, … і їде на ослі” (Захарія 9:9; див. також Матвій 21:4–5).
З самого початку Свого земного служіння і до Гефсиманського саду, до хреста і порожньої гробниці, Ісус Христос стверджував—за допомогою стародавніх Писань і Свого служіння, чудес та проповідей,—що Він є обіцяним Месією.
У Гефсиманському саду Ісус молився: “Отче, як волієш,—пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте—не Моя, а Твоя нехай станеться воля!” (Лука 22:42). Таке проголошення Свого послуху і здійснення нескінченної спокутної жертви свідчить, що Він є Сином Божим, найвеличнішим учителем, який будь-коли жив на землі.
Писання свідчать і навчають про Ісуса. Коли ми занурюємося в них, то зможемо пізнати Його й почути Його голос: “Ці слова є не від людей і не від людини, а від Мене; отже, ви засвідчите, що вони від Мене, а не від людини” (УЗ 18:34). Я зрозумів, що коли занурююся в Писання, вивчаючи їх в першу чергу вдома разом зі своєю дружиною і сім’єю, то більш ефективно служу в Церкві.
Я люблю Писання. Я свідчу, що вони є словом Бога. Навчаймо з них, як це робив Спаситель, вдома і в покликаннях, щоб “сила слова Бога” могла мати “силь[ний] вплив” на тих, кого ми навчаємо (Алма 31:5).
“Я—хліб життя. Хто до Мене приходить,—не голодуватиме він, а хто вірує в Мене,—ніколи не прагнутиме”.
Хліб життя, художник Кріс Янг © 2004 IRI
“І сталось, що третього дня відшукали у храмі Його, як сидів серед учителів, і вислухував їх, і запитував їх”.
Зліва: В тому, що належить Моєму Отцю, художник Гаррі Андерсон, з люб’язного дозволу Адвентистської церкви; справа: фотоілюстрація Метью Рійєра © IRI; Ісус в синагозі в Назареті, художник Грег Олсен, з люб’язного дозволу Лео і Аннет Беус
“Радій вельми, о дочко Сіону… Ось Цар твій до тебе гряде, … і їде на ослі”.
ТРІУМФАЛЬНИЙ В’ЇЗД, художник Уолтер Рейн © 2009, копіювання заборонено; ілюстровано Робертом А. Мак-Кеєм; фотоілюстрація Крейга Дімонда © IRI