Послання Першого Президентства
Господу потрібні місіонери
На минулій генеральній конференції в жовтні я сказав, що нам потрібно більше місіонерів. Кожний гідний, дієздатний молодий чоловік повинен підготуватися служити на місії. Таке служіння є обов’язком священства, виконання якого Господь чекає від нас, кому було так багато дано. Молоді чоловіки, я закликаю вас готуватися до місіонерського служіння. Будьте чистими, непорочними і гідними того, щоб представляти Господа. Піклуйтеся про своє здоров’я і фізичну силу. Вивчайте Писання. Там, де це можливо, відвідуйте семінарію та інститут релігії. Вивчайте місіонерський посібник Проповідуйте Мою євангелію.
Сестри, хоча у вас немає такого зобов’язання у священстві, яке мають молоді чоловіки—служити на місії повного дня,—втім ви також робите цінний вклад як місіонерки і ми радо вітаємо ваше бажання служити.
Зрілі брати і сестри в Церкві! Я нагадую вам, що Господь хоче, аби набагато, набагато більше з вас служило місіонерами повного дня. Якщо ви ще не досягли того періоду свого життя, щоб служити на місії як подружня пара, я закликаю вас уже зараз готуватися до того дня, коли ви зможете служити зі своїм подружжям, як тільки вам дозволять обставини. Мало що у житті принесе вам таку ж радість і задоволення, як спільне виконання роботи Господаря під час служіння на місії повного дня.
Дехто з вас, можливо, сором’язливий за характером або вважає себе непідготовленим, щоб відповісти ствердно, коли його покликають. Пам’ятайте, що це—Господня робота, і якщо ми маємо від Господа доручення, то маємо й право на Господню допомогу. Господь зміцнить спину, щоб вона витримала покладений на неї тягар.
Є й такі, які гідні служити, але можуть відчувати, що є важливіші пріоритети. Дозвольте нагадати Господнє обіцяння: “Бо Я шаную тих, хто шанує Мене” (1 Самуїлова 2:30). Найбільшу шану ми віддаємо Небесному Батьку і Спасителю тоді, коли віддано і співчутливо служимо на місії.
Прикладом такого служіння є місіонерський досвід Джуліуса і Дороті Фуссек, яких покликали служити на місії в Польщу. Брат Фуссек народився в Польщі. Він знав мову. Він любив цей народ. Сестра Фуссек народилася в Англії і дуже мало знала про Польщу й майже нічого про її народ. Покладаючись на Господа, вони прийняли це доручення. Вони були самі, а завдання було величезним. У той час в Польщі не було місії. Фуссекам було доручено підготувати шлях для відкриття місії.
Чи впали брат і сестра Фуссек у відчай від того, що завдання було приголомшуючим? Ні на мить. Вони знали, що отримали покликання від Бога. Вони молилися, щоб мати Його божественну допомогу. І вони присвятили цій роботі все своє серце.
У той час старійшина Рассел М. Нельсон, з Кворуму Дванадцятьох Апостолів, старійшина Ганс Б. Рінггер, у той час сімдесятник, і я у супроводі старійшини Фуссека, зустрілися з представником польського уряду—міністром у справах релігії Адамом Вопаткою. Ми чули, як він сказав: “Ми раді вітати в нашій країні вашу церкву. Ви можете будувати свої будівлі, ви можете присилати місіонерів. Цей чоловік,—він вказав на Джуліуса Фуссека,—служив вашій церкві дуже добре. Ви можете бути вдячні за його приклад і його роботу”.
Як і Фуссеки, робімо те, що ми повинні робити у справі Господа. А тоді, разом з Джуліусом і Дороті Фуссеками, ми можемо вторити псалму:
“Мені допомога від Господа, що вчинив небо й землю!
“…Не задрімає твій Сторож:
оце не дрімає й не спить Сторож Ізраїлів! ” (Псалми 120 (121):2–4).
Фотоілюстрації Гюн Гюй Лі, Метью Рійєра і Крейга Дімонда
Фотографії Річарда М. Ромні та Девіда Ньюмена