Подзвони своїм домашнім учителям
Діана Лоскі, Пенсільванія, США
Багато років тому, коли наші четверо дітей були малими, мій чоловік знайшов роботу в іншому штаті, а я залишалася на старому місці, поки двоє наших дітей не закінчать навчальний рік. Тоді нам тільки-но призначили нових домашніх учителів, які змогли відвідати нас лише двічі до від’їзду мого чоловіка.
Одного вечора, поклавши дітей спати, я почула, що у своїй кімнаті плаче моя донечка, яка була ще немовлям. Взявши її на руки, я відчула, що вона вся горить від жару. Я хотіла відвезти її до лікарні, але, швидко прочитавши медичну страховку, побачила, що вона поширюється лише на мешканців штату Айдахо—штату, де працював мій чоловік. Ми ж мешкали в штаті Вашингтон.
Моє занепокоєння зросло, коли я зміряла дочці температуру—41 градус за Цельсієм. Я негайно стала на коліна і гаряче помолилася про допомогу. Відповідь була дуже несподіваною для мене: “Подзвони домашнім учителям”.
Година була пізньою, і я знала, що двоє чоловіків—брати Халверсон і Берд—безсумнівно вже відпочивають. Однак я взяла слухавку і все ж таки подзвонила брату Берду, швидко розповівши, що сталося. За п’ять хвилин, об 11 вечора, мої домашні учителі стояли біля вхідних дверей у костюмах і краватках.
На цей час у моєї дитини щоки і очі були червоні, а волосся злиплося від поту. Вона скімлила від болю, однак брати Берд і Халверсон були спокійні, коли взяли її на руки. Потім, поклавши руки їй на голову, вони дали благословення і наказали в ім’я Господа зцілитися.
Коли після надання благословення я розплющила очі, то ледве змогла повірити своїм очам. Моя дочка радісно агукала і випручувалася, щоб їй дали погратися. Жару вже не було!
“Я відчув, як спадає температура, коли ми благословляли її”,—сказав брат Берд, коли ми з подивом дивилися на мою дитину. Невдовзі вони пішли, а я ще кілька годин провела з дитиною, яка не хотіла спати, а гралася. І я була зовсім не проти.
З того вечора, коли двоє ангелів служили у вигляді домашніх учителів і благословили мою дитину, минуло багато років. Невдовзі після того ми переїхали до Айдахо, і я втратила зв’язок з ними, але завжди буду вдячна тим двом добрим домашнім учителям, які прийшли об одинадцятій годині, щоб виконати Господнє доручення.