Нові Довідники представлено на Всесвітньому навчанні
Президент Томас С. Монсон і члени Кворуму Дванадцятьох Апостолів представили нові Довідники Церкви та деякі істотні зміни в них під час трансляції Всесвітнього навчання провідництва 13 листопада 2010 року.
Навчання провідництва, на якому були представлені нові довідники—Довідник 1: Президенти колів і єпископи та Довідник 2: Керування Церквою—транслювалося 22 мовами для провідників священства та допоміжних організацій з 95 країн.
Трансляція доступна на LDS.org at www.lds.org/leadership-training.
Друга Всесвітня трансляція навчання провідництва священства відбудеться у лютому 2011 року і буде присвячена детальному освітленню відповідальності президентів колів та єпископів, роботи кворумів і допоміжних організацій та особливих проблем підрозділів, у яких кількість членів Церкви та провідників є недостатньою для здійснення повного обсягу програм Церкви.
Важливість Довідників
“Довідники убезпечують нас,—сказав Президент Монсон, застерігаючи проти відхилень, які можуть проникнути у програми Церкви через недостатню обізнаність провідників із правилами і процедурами Церкви.—Вони стануть благословенням для вас і для тих, кому ви служите, якщо ви будете їх читати, розуміти і виконувати”.
На думку президента Бойда К. Пекера, президента Кворуму Дванадцятьох Апостолів, довідники багато що спрощують і додають гнучкості, таким чином допомагаючи уникнути двох великих небезпек.
Перша небезпека—послаблення впливу Святого Духа регламентацією церковних програм. “Ми виконуємо духовну роботу,—сказав він,—а духовною роботою має керувати Дух”.
Друга небезпека—це “встановити Церкву, не встановивши євангелію,—сказав він.— Нам треба, щоб Церква була в житті її членів, а євангелія була в їхніх серцях”.
Важливі зміни
Більша частина тексту Довідника 1: Президенти колів і єпископи залишається такою ж, як і в оновленому в 2006 році Збірнику інструкцій Церкви, Книга 1. В нього були внесені інструкції з найостанніших послань Першого Президентства; розділи про обов’язки президентів колів та єпископів були скорочені й уточнені; а деякі матеріали були реорганізовані для того, щоб їх легше можна було знайти.
У Довіднику 2: Керування Церквою—змін більше. Із застосуванням підходу, основаного на принципах, має зменшитися складність церковних програм, і це дозволить пристосувати їх до місцевих умов, там де є в цьому потреба, не змінюючи однаковість правил, процедур та програм.
Інші значні зміни—це зменшення обсягу роботи єпископа через посилення ролі ради приходу та її членів; можливе збільшення частоти проведення зборів ради приходу; прояснення місії Церкви; заміна роботи комітету благополуччя обговоренням на раді приходу та на виконавчому комітеті священства (куди, при потребі, можна запрошувати президента Товариства допомоги); усунення приходського комітету з організації заходів, щоб заходи організовувалися через раду приходу, та інші зміни.
Місія Церкви
У нових довідниках роз’яснюється непорозуміння стосовно визначення потрійної місії Церкви, проголошеної Першим Президентством у 1981 році: проголошувати, вдосконалювати, викупляти.
Довідник 2, підрозділ 2.2, підтверджує слова Першого Президентства, виголошені в 1981 році, що ці три напрямки є частиною однієї великої роботи. В ньому сказано: “Церква Ісуса Христа Святих Останніх Днів була організована Богом, щоб допомагати в Його роботі зі здійснення спасіння і піднесення Його дітей” (див. Мойсей 1:39).
Старійшина Даллін Х. Оукс, із Кворуму Дванадцятьох Апостолів, застерігав, що не слід “приділя[ти] надмірн[у] уваг[у] визначенням і межам цих трьох місій Господньої роботи” або “виключ[ати] інш[і] істотн[і] елемент[и], такі як піклування про бідних”.
Він сказав: “Основний принцип, викладений у підрозділі 2.2 полягає в тому, що “програми і заходи Церкви [задумані для того, щоб] підтриму[вати] і зміцню[вати] окремих людей і сім’ї”.
Однаковість і адаптація
Принципи і доктрини, що містяться у перших трьох розділах Довідника 2, “є основою управління Церквою і мають бути підґрунтям усього, що [роблять провідники]”,—сказав старійшина Квентін Л. Кук із Кворуму Дванадцятьох Апостолів. Проте наступні розділи книги, особливо новий розділ, який називається “Однаковість і адаптація”, допомагають роз’яснити, де церковні правила і програми є гнучкими.
Цей розділ також “чітко вказу[є] на те, що має бути однаковим по всій Церкві”, а також “містить надзвичайно важливі принципи, які обумовлюють цю адаптацію на місцевому рівні”,—сказав старійшина Кук.
Прикладами областей, в яких можна зробити прийнятну адаптацію, є програми допоміжних організацій і покликання служити в них, а також формат і частота проведення заходів і зборів провідників. Серед обставин, на які варто звертати увагу, сімейні обставини, транспорт і зв’язок, невелика кількість членів Церкви та безпека.
“Розглядаючи прийнятні види адаптації, провідники завжди мають прагнути отримати провід Духа і радитися з тим, хто має головуюче повноваження безпосередньо над ними”,—сказав старійшина Кук.
Рухатися вперед
Як ведучий групового обговорення, старійшина М. Рассел Баллард, із Кворуму Дванадцятьох Апостолів, сказав, що вивчення по одному розділу інструкцій і обговорення принципів на зборах ради може зробити вивчення більш змістовним.
Якщо у провідників є запитання стосовно правил і програм, відповіді на які довідники не дають, їм, за порадою старійшини Оукса, треба обговорити їх зі своїм провідником священства, що головує безпосередньо над ними. Якщо це не допомагає вирішити питання, то, за його словами, “тільки найстарші провідники священства повинні зв’язуватися з Офісом Першого Президентства”.
Старійшини М. Рассел Баллард, Джеффрі Р. Холланд та Девід А. Беднар із Кворуму Дванадцятьох Апостолів; Джулі Б. Бек, генеральний президент Товариства допомоги, та Уолтер Ф. Гонсалес із президентства сімдесятників обговорюють принципи нових довідників Церкви під час Всесвітнього навчання провідництва у листопаді 2010 року.