Наші домівки, наші сім’ї
Відновлююча сила молитви
Я досі пам’ятаю, що відчував, коли побачив, як сльози покаяння котяться по обличчю мого 10-річного сина Аріана.
Він грався у спальні зі своїм старшим братом Джоелом, якому було 12 років, коли раптом виникла сварка і мені довелося втрутитися, щоб відновити спокій. Можливо через свій вік хлопці часто сперечалися.
У відповідь на це Аріан, який весь тремтів і плакав після сварки з братом, відповів мені неналежним чином. Я двічі зробив йому зауваження (тепер він уже сперечався зі мною), але ситуація лише погіршувалася. Син уже не контролював себе: він розчервонівся, його трясло. Я відчув роздратування, однак знав, що має бути якесь рішення і мені не слід підвищувати голос.
Я відразу ж згадав про принцип молитви. Так, це була відповідь, тож я привів його у свою кімнату, зачинив двері й сказав: “Аріане, станьмо на коліна і я помолюся Небесному Батькові”.
Ми разом стали на коліна, а він продовжував плакати від злості. Я молився, намагаючись допомогти своєму синові. Посеред молитви я помітив, що його ридання стають тихішими. Сльози, що котилися по обличчю, тепер були сльозами покаяння.
Коли ми закінчили молитву, Аріан звів очі й сказав: “Тату, ти пробачиш мені?” Ми обнялися, і я не міг стримати сліз. Моя душа сповнилася почуттям миру й любові. Аріан більше нічого не сказав, але я знав, що він відчув відновлюючу силу молитви і що його серця торкнувся Святий Дух.
Тепер він не лише знав про силу молитви, але і здобув свідчення про неї.
Фотоілюстрація Девіда Стокера