Старійшина Тед Р. Каллістер

З президентства сімдесятників

Старійшина Тед Річардс Каллістер, який нещодавно був підтриманий служити у президентстві сімдесятників та членом Другого кворуму сімдесятників, пояснює, що одна з цілей Братів—зробити “реальним зростання” в Церкві. “А це приведе до того, що більше й більше людей будуть не тільки приходити на причасні збори, але також і приймати причастя, отримувати обряди, які надає Церква, і дотримуватися своїх завітів”,—сказав він.

Бажаючи у цьому допомогти місцевим провідникам Церкви, старійшина Каллістер відчуває вдячність за те, що Господь давав йому можливості служити у різних покликаннях. “Я був на посадах усіх людей, з якими тепер працюю,—президентів колів, єпископів, президентів кворумів старійшин,—і сподіваюся, що став більш чутливим до їхніх потреб і більш обізнаним, якими ці потреби є”,—пояснив він.

Старійшина Каллістер служив місіонером повного дня у Місії східно-атлантичних штатів, президентом кворуму старійшин, президентом місії в колі, радником президента колу, єпископом, президентом колу, регіональним представником, територіальним сімдесятником, президентом Східної Торонтської Канадської місії (2005–2008), на момент покликання його в президентство сімдесятників служив президентом Тихоокеанської території.

Народжений у сім’ї Ріда і Норін Каллістер у грудні 1945 року в Глендейлі, Каліфорнія, США, старійшина Каллістер здобув у 1968 р. ступінь з бухгалтерської справи в Університеті Бригама Янга. У 1971 р. закінчив юридичний факультет Каліфорнійського Лос-Анджелеського університету. У 1972 році він здобув ступінь магістра права з податкового законодавства в Нью-Йоркському університеті. З 1972 по 2005 рік він займався юриспруденцією і написав книги про Спокуту, відступництво та відновлення.

Він одружився з Кетрін Луїзою Сапоріті у грудні 1968 р. в Лос-Анджелеському Каліфорнійському храмі. У них шестеро дітей.

Старійшина Каллістер визнав Господню руку у своєму житті. “Любов Спасителя настільки вражаюча, що, на мою думку, Він і наш Небесний Батько схвильовано чекають, щоб благословити нас за найменше добро, яке ми робимо, бо така Їхня природа”.