Місіонери—скарб Церкви

Старійшина Казухіко Ямашита

Сімдесятник

Я вдячний за те, що місіонери покликані Господом, що вони прийняли це покликання і служать по всьому світу.

Одного вечора багато років тому новопокликаний місіонер старійшина Сван і його японський старший напарник завітали до мого дому, щоб відвідати мене. На щастя, я був вдома і запросив їх увійти. Вітаючи їх біля дверей, я звернув увагу на пальто, що було на старійшині Свані. Не замислюючись, я сказав йому: “Яке в тебе гарне пальто!”. Однак те пальто було не новим і дещо поношеним. Я припустив, що це пальто колись належало іншому місіонеру, який служив тут раніше і залишив його в місіонерській квартирі.

Старійшина Сван одразу ж відповів мені, і відповідь діаметрально відрізнялася від того, про що я подумав. Підбираючи слова, він повільно сказав японською мовою: “Так, це гарне пальто. Його носив мій батько, коли служив місіонером у Японії понад 20 років тому”.

Його батько служив у Японській Окаямській місії. І коли його син вирушав служити на місію до Японії, він дав йому своє пальто. На цій фотографії ось це пальто, яке носили у Японії старійшини Свани двох поколінь.

Почувши слова старійшини Свана, я був зворушений. І зараз я розумію, чому старійшина Сван носив батьківське пальто, виконуючи місіонерську роботу. Старійшина Сван розпочав свою місію з успадкованою від батька любов’ю до Японії та її народу.

Я впевнений, що дехто з вас, присутніх тут, відчували щось подібне до цього. Багато місіонерів, які служили в Японії, казали мені, що їхні батьки, матері або дідусі чи дядьки також служили на місії в Японії.

Я хотів би висловити свою щиру любов, повагу та почуття вдячності за всіх колишніх місіонерів, які служили на місіях по всьому світу. Переконаний, що люди, яким ви допомогти навернутися, не забули вас. “Які прекрасні на горах ноги того, хто приносить добру новину!”¹

Я також один з тих навернених. Мене було навернено у віці 17 років, коли я був старшокласником. Мене охристив старійшина Рапп з Айдахо. Його нещодавно звільнили від покликання президента колу в Айдахо. Я не бачив його з тих часів, коли був ще новоохрищеним, але ми листуватися з ним електронною поштою і говорити по телефону. Я ніколи не забував його. Його добре, усміхнене обличчя закарбувалося у моїй пам’яті. Він був дуже щасливий, дізнаючись, що в мене все гаразд.

Коли мені було 17 років, я не дуже добре розумів послання, яким мене навчали місіонери. Проте мої почуття до місіонерів були особливими. Я прагнув стати схожим на них. І я відчував їхню глибоку і незмінну любов.

Дозвольте мені розповісти вам про день, коли мене було охрищено. Це сталося 15 липня, і день був дуже спекотним. У той день також було охрищено одну жінку. Місіонери власноруч зробили христильну купіль, і вона була зовсім звичайною на вигляд.

Нас конфірмували одразу ж після нашого хрищення. Спочатку старійшина Ллойд конфірмував сестру. Я сидів разом з іншими членами Церкви, заплющивши очі, і тихо слухав. Старійшина Ллойд конфірмував її [у члени Церкви] і почав промовляти благословення. Однак старійшина Ллойд замовк, тож я розплющив очі і уважно подивився на нього.

Навіть сьогодні я виразно пам’ятаю той момент. Очі старійшини Ллойда були повні сліз. І вперше у своєму житті, я відчув, як мене огортає Святий Дух. Через Святого Духа я отримав тверде знання, що старійшина Ллойд любить нас і що Бог любить нас.

Потім настала моя черга проходити конфірмацію. І знов це був старійшина Ллойд. Він поклав свої руки мені на голову та конфірмував мене у члени Церкви, надав дар Святого Духа і почав проголошувати благословення. І знову він замовк. Однак зараз я розумію, що відбувалося. Я дійсно знав через Святого Духа, що місіонери люблять мене і що Бог любить мене.

Я хотів би також сказати кілька слів місіонерам, які зараз служать на місіях по всьому світу. Ваше ставлення і любов до інших є дуже важливими посланнями. Хоч я й не одразу осягнув всі вчення, яким мене навчали місіонери, я відчував їхню велику любов, а їхні численні прояви доброти до мене навчили мене важливих уроків. Ваше послання є посланням любові, посланням надії, посланням віри. Своїм ставленням і вчинками ви запрошуєте Духа, а Дух дає нам можливість розуміти те, що є важливим. Я хотів би сказати вам, що, виявляючи любов, ви ділитеся з іншими любов’ю Бога. Ви—скарб цієї Церкви. Я дуже вдячний усім вам за вашу жертву і відданість.

Я хотів би також звернутися до вас, майбутні місіонери. У нашій сім’ї четверо з наших дітей відслужили на місії і наш п’ятий місіонер увійде до Центру підготовки місіонерів у Прово наприкінці цього місяця. Наступного року наш наймолодший син планує вирушити на місію по закінченню школи.

Тож я звертаюся до своїх синів і всіх вас, хто готується служити на місії. З собою на місію необхідно взяти три речі:

Бажання проповідувати євангелію. Господь прагне, щоб ми шукали і знаходили Його овець². Люди по всьому світу чекають на вас. Будь ласка, не зволікайте і вирушайте до них. Ніхто так не прагне, як місіонери, докладати усіх зусиль, щоб йти рятувати інших. Я—один із врятованих.
Розвивайте особисте свідчення. Господу потрібне ваше “серце і небайдужий розум”³.
Любіть інших так само, як старійшина Сван, який привіз на місію пальто свого батька і його любов до Японії і її народу.

Ті з вас, хто не знає, як підготуватися до служіння на місії, будь ласка, зустріньтеся зі своїм єпископом і поговоріть з ним. Я впевнений, що він допоможе вам.

Я вдячний за те, що місіонери покликані Господом, що вони прийняли це покликання і служать по всьому світу. Дозвольте мені сказати всім вам, любі колишні місіонери: Я щиро вдячний за всі ваші зусилля. Ви—скарб цієї Церкви. Завжди продовжуйте бути місіонерами і дійте як учні Христа.

Я свідчу, що ми—діти нашого Небесного Батька, Який любить нас, і що Він послав Свого Улюбленого Сина, Ісуса Христа, щоб ми могли знов повернутися в Його присутність. Я кажу це у святе ім’я Ісуса Христа, амінь.