Ми усі на службі
Від кожного чоловіка, молодого і в літах, який є носієм священства, я попрошу сильнішого і більш відданого голосу, … голосу за добро, голосу за євангелію, голосу за Бога.
У дусі цього дивовижно зворушливого гімну і з промовистою молитвою старійшини Річарда Г. Хінклі у серці, я, брати, бажаю сьогодні говорити досить відверто. Я запрошую до цієї відвертості молодих чоловіків—носіїв Ааронового священства.
Говорячи про велич Першого видіння Джозефа Сміта, ми іноді не акцентуємо уваги на загрозливому протистоянні, яке відбулося прямо перед цим. Метою протистояння було: якщо можливо, знищити хлопчика і в будь-якому випадку завадити отриманню одкровення, яке ось-ось мало бути отримане. Ми не говоримо про ворога більше, ніж треба, а я взагалі не люблю про нього говорити, але випадок з юним Джозефом нагадує нам про те, що має пам’ятати кожен чоловік і, зокрема, кожен молодий чоловік з цієї аудиторії.
По-перше, Сатана, або Люцифер, або батько брехні—називайте його, як забажаєте—є реальним і є уособленням самого зла. Його наміри в кожному випадку є злими, і його трусить при появі викупительного світла, від самої думки про істину. По-друге, він є вічним противником Божої любові, Спокути Ісуса Христа й справи миру та спасіння. Він буде боротися проти цього завжди і всюди, як тільки зможе. Він знає, що в кінці зазнає поразки і буде вигнаний, але він сповнений рішучості забрати з собою, по можливості, якомога більше інших.
Тож якою є тактика диявола в цій боротьбі, коли на кону вічне життя? І тут знову стає повчальним випадок у Священному гаю. Джозеф написав, що у спробі протистояти всьому, що мало статися, Люцифер виявив силу, яка “настільки дивовижно подіяла на мене, що мого язика було зв’язано і я не міг говорити”1.
Як навчав цього ранку президент Бойд К. Пекер, Сатана не може позбавити життя в прямому сенсі. Це одна з багатьох речей, яких він робити не може. Але очевидно, що його зусилля зупинити цю роботу спрацюють достатньо добре, якщо він зможе лише зв’язати язик праведному. Брати, якщо це так, я цього вечора шукаю чоловіків, молодих і літніх, які не байдужі до цієї битви між добром і злом, і ладні записатися до війська й підносити свій голос. Ми—на війні, і протягом кількох наступних хвилин я бажаю уособлювати призовний пункт.
Може, мені слід наспівати мелодію гімну “Ми усі на службі”? Ви знаєте рядок: “Чи хотів би стати Божим воїном ти?”2 Звичайно, чудово, що закликаючи записатися до війська, ми не шукаємо добровольців, аби стріляти з гвинтівки або кидати ручні гранати. Ні, нам потрібні батальйони, які візьмуть за зброю “кожне слово, що йде з вуст Бога”3. Тож сьогодні я шукаю місіонерів, які не зв’яжуть свого язика добровільно, а будуть з Духом Господа і силою свого священства відкривати свої вуста і звіщати чудеса. Саме такі слова, як казали брати у перші дні Церкви, стануть знаряддям, за допомогою яких “наймогутніші справи [віри] були і будуть зроблені”4.
Я особливо прошу молодих чоловіків—носіїв Ааронового священства—сісти рівно і бути уважними. Дозвольте мені провести для вас аналогію зі спортом. Ми, молоді люди, залучені до смертельної боротьби з супротивником, тож я наближусь до вашого обличчя, ніс до носа, і скажу з таким собі полум’ям, яке мало не обпалює ваші брови—так, як це роблять тренери, коли гра добігає кінця, і перемога означає все. Оскільки доля гри у ваших руках, цей тренер говорить вам, що для того, аби грати в цьому матчі, деякі з вас повинні стати більш морально чистими, ніж є зараз. У цій битві між добром і злом, коли приходить спокуса, ви не можете, коли захочеться, грати на боці ворога, а тоді сподіватися, що перед тим, як настане час іти до храму або їхати на місію, ви перевдягнетеся і будете на боці Спасителя, ніби нічого й не сталося. Цього, мої юні друзі, ви робити не можете. Бог осміяний не буде.
Отже, тепер ми маємо дилему: ви і я. Вона в тому, що в записах цієї Церкви вже є тисячі молодих чоловіків віку Ааронового священства, які складають наш резерв кандидатур на майбутнє місіонерське служіння. Але питання в тому, щоб ці диякони, вчителі та священики залишалися достатньо активними і гідними, аби бути висвяченими у старійшини і служити місіонерами. Тож нам потрібно, щоб молоді чоловіки, які вже є в команді, залишалися в ній і припинили водити м’яч за межами поля саме тоді, коли ви потрібні нам, щоб увійти у гру й показати результат! У майже всіх спортивних змаганнях, наскільки мені відомо, є межі, намальовані на підлозі або на полі, в яких має залишатися кожен учасник під час змагання. Так і Господь провів межі гідності для тих, хто були покликані працювати з Ним у цій роботі. Жоден місіонер, який не покаявся у скоєному до місії статевому гріху, або лайці, або перегляді порнографії, не може очікувати, що він буде здатний закликати інших покаятися в таких самих порушеннях! Цього ви робити не можете. Дух не буде з вами, і слова душитимуть горло, коли ви будете говорити. Ви не можете відступати на те, що Легій назвав “забороненими дорогами”5, і сподіватися, що вам вдасться спрямовувати інших на “тісну і вузьку путь”6—так бути не може.
Але на цю проблему для вас є відповідь точно так само, як вона є і для тих слухачів, до яких ви підете. Ким би ви не були і що б ви не зробили, ви можете бути прощені. Кожен із вас, молоді чоловіки, може залишити в минулому будь-яку провину, що вас непокоїть. Це диво прощення; це диво Спокути Господа Ісуса Христа. Але вам це не вдасться без повної відданості євангелії і без покаяння там, де це потрібно. Я прошу вас, молоді чоловіки, будьте активними і будьте чистими. Якщо необхідно, я прошу: станьте активними і станьте чистими.
Тож, брати, ми говоримо з вами прямо, тому що в даному випадку обережність, здається, не спрацьовує. Ми говоримо прямо, тому що Сатана—це реальна істота, яка прагне вашого знищення, і ви відчуваєте його вплив у дедалі молодшому й молодшому віці. Тож ми беремо вас за барки і кричимо що є духу:
Чуєш битви звук гучний?
З нами іди! З нами іди!7
Мої юні друзі, у майбутні місяці і роки нам потрібні на десятки тисяч більше місіонерів. Вони повинні з’явитися зі зростаючого відсотку носіїв Ааронового священства, які будуть висвячені, активні, чисті та гідні служіння.
Тим із вас, хто вже відслужив на місії або служить зараз, ми дякуємо за все добре, що ви зробили, і за ті життя, які ви змінили. Благословенні ви! Ми також розуміємо, що є такі, хто все життя сподівалися служити на місії, але через проблеми зі здоров’ям або інші перешкоди, які від них не залежать, не можуть виконати цього. Ми публічно і з гордістю віддаємо честь цій групі. Ми знаємо про ваші бажання і аплодуємо вашій відданості. Ми любимо вас і пишаємося вами. Ви—в команді і завжди будете в ній, навіть якщо ви з честю звільнені від служіння на місії повного дня. Але ми потребуємо решти з вас!
А тепер ви, брати—носії Мелхиседекового священства, не посміхайтеся і не розлягайтеся у своїх кріслах. Я ще не закінчив. Нам потрібні на тисячі більше подружніх пар, які б служили в місіях Церкви. Кожен президент місії благає про них. Усюди, де служать наші подружні пари, вони привносять зрілість у роботу, якої не може привнести жодна кількість 19-річних місіонерів, якими б гарними вони не були.
Для того, аби заохотити більше подружніх пар до служіння, Перше Президентство і Кворум дванадцятьох прийняли одне з найсміливіших і найщедріших рішень, які стосувалися місіонерської роботи протягом останніх 50 років. У травні цього року провідники священства на місцях отримали повідомлення, що оренда житла для подружніх пар (йдеться тільки про оренду житла) буде фінансуватися з місіонерських фондів Церкви, якщо сума плати перевищує заздалегідь визначений місячний ліміт. Яке благословення! Це послана з небес допомога для покриття тієї найбільшої витрати, з якою стикаються наші подружні пари на місії. Братами також було встановлено, що місія для подружніх пар може тривати 6 або 12 місяців, окрім традиційного терміну—18 або 23 місяців. Іншою чудовою новиною є те, що подружні пари отримали дозвіл повертатися, за власні кошти, додому на короткий час у разі дуже важливих сімейних подій. І припиніть перейматися тим, що вам треба буде ходити від дверей до дверей або жити за тим самим розкладом, що і 19-річні місіонери! Ми не просимо вас про це, а натомість маємо для вас безліч інших справ, які ви в змозі робити, і неабияку свободу в тому, як їх робити.
Брати, ми розуміємо, що деякі з вас, зваживши на стан здоров’я, ситуацію в сім’ї або економічні чинники, не зможуть поїхати прямо зараз або, можливо, й ніколи. Але завдяки нескладному плануванню, багатьом із вас вдасться поїхати.
Єпископи і президенти колів, обговоріть цю потребу на ваших радах і конференціях. Під час зборів сидіть на трибуні і з молитвою вдивляйтеся в обличчя присутніх, аби отримати натхнення щодо тих, хто має бути покликаний. Потім радьтеся з ними і допоможіть їм встановити дату, з якої вони розпочнуть служіння. Брати, коли це станеться, скажіть своїм дружинам, що якщо ви зможете залишити своє м’яке крісло і пульт від телевізора всього на кілька місяців, то вони зможуть залишити онуків. З тими ніжними створіннями все буде чудово, і я обіцяю, що ви зробите для них під час служіння Господу те, чого вам ніколи у світі не зробити, якщо ви залишитеся вдома і піклуватиметеся про них. Який більший дар можуть піднести дідусь і бабуся своїм нащадкам, ніж сказати словом і ділом: “У нашій сім’ї ми служимо на місії!”
Місіонерська робота—не єдине, що нам потрібно робити у цій великій, всесвітній, дивовижній Церкві. Але майже все інше, що нам потрібно, залежить від людей, які спершу чують євангелію Ісуса Христа і навертаються у віру. Саме тому останнє доручення Ісуса Дванадцятьом було простим і водночас фундаментальним—“тож ідіть, і навчіть всі народи, христячи їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа”8. Лише тоді, лише після цього, може в усій повноті прийти решта благословень євангелії—сімейна згуртованість, програми для молоді, обіцяння священства і обряди, які ведуть прямо до храму. Але, як свідчив Нефій, людина не може отримати нічого з цього, доки вона не “ввій[де] у… ворота”9. Зважаючи на все те, що належить зробити на шляху до вічного життя, нам потрібно набагато більше місіонерів, які відчинять ці ворота і допоможуть людям ними увійти.
Від кожного чоловіка, молодого і в літах, який є носієм священства, я попрошу сильнішого і більш відданого голосу, голосу не лише проти зла й того, хто є його уособленням, але й голосу за добро, голосу за євангелію, голосу за Бога. Брати, якого б віку ви не були, розв’яжіть ваш язик і побачте, як ваші слова робитимуть чудеса в житті тих, “кого утрим[ано] від істини, бо вони не знають, де знайти її”10.
Швидше до битви, швидше на бій;
Істина Божа—щит наш міцний.
Біля знамен збираємось ми,
Щоб радісно, радісно всім додому йти11.
В ім’я Ісуса Христа, нашого Господаря, амінь.