Коли ми зустрічаємося знову
Я молюся, щоб ми могли бути сповнені Духа Господнього, коли сьогодні і завтра будемо слухати послання і дізнаватися те, що Господь хоче, аби ми дізналися.
Як добре, брати і сестри, вітати вас на 181-й піврічній генеральній конференції Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів.
Ця конференція є 48-ю від часу, коли, ви тільки подумайте,—48 років тому Президент Девід О. Мак-Кей покликав мене служити у Кворумі Дванадцятьох Апостолів. Це було в жовтні 1963 року. Здається неможливим, що відтоді вже промайнуло так багато років.
Коли ми зайняті, час, здається, проходить надто швидко, і минулі шість місяців не були для мене винятком. Для мене одним з найважливіших моментів цього періоду була можливість переосвятити 1-го травня храм в Атланті, Джорджія. Мене супроводжували старійшина М. Рассел Баллард з дружиною, старійшина Уолтер Ф. Гонсалес з дружиною та старійшина Уільям Р. Уолкер з дружиною.
У святковій культурній програмі, названій “Південне полярне сяйво” і проведеній у вечір перед днем переосвячення, взяли участь 2700 молодих чоловіків і молодих жінок з усього храмового округу. Це була одна з найвражаючих програм, які тільки мені довелося бачити, і глядачі кілька разів влаштовували овації стоячи.
Наступного дня було проведено дві сесії переосвячення, під час яких Дух Господа був з нами і дуже сильно відчувався Його вплив.
У другій половині серпня президент Генрі Б. Айрінг освятив храм в Сан-Сальвадорі, Сальвадор. Його супроводжували сестра Айрінг, старійшина Д. Тодд Крістофферсон з дружиною, старійшина Уільям Р. Уолкер з дружиною, сестра Сільвія Олред, з генерального президентства Товариства допомоги, з чоловіком, Джеффрі. Президент Айрінг повідомив, що то була надзвичайно духовна подія.
Ближче до кінця цього року президент Дітер Ф. Ухтдорф і сестра Ухтдорф поїдуть з іншими генеральними авторитетами до Кесальтенанго, Гватемала, де він там освятить наш храм.
Будівництво храмів, брати і сестри, продовжується безперервно. Сьогодні я маю привілей оголосити про будівництво кількох нових храмів.
Спершу, дозвольте мені нагадати, що немає важливіших церковних будівель, ніж храми. Храми—це місця, де запечатуються стосунки, аби їм тривати у вічностях. Ми вдячні за всі храми, яких є багато по землі, і за благословення, якими вони є в житті членів Церкви.
Наприкінці минулого року скинія у Прово, Юта, була серйозно пошкоджена жахливою пожежею. Від цієї прекрасної будівлі, яку так любило не одне покоління святих останніх днів, залишилися лише зовнішні стіни. Після ретельного вивчення ситуації ми прийняли рішення відбудувати її, повністю зберігаючи і відновлюючи її зовнішній вигляд, щоб вона стала другим храмом Церкви в місті Прово. Нині існуючий храм у Прово є одним з найзавантаженіших храмів у Церкві, і другий храм буде приймати дедалі більше зростаючу кількість вірних членів Церкви, які приїздять у храм з Прово та навколишніх населених пунктів.
Мені також приємно оголосити про будівництво нових храмів у таких містах: Барракілья, Колумбія; Дурбан, Південно-Африканська Республіка; Кіншаса, Демократична Республіка Конго; Стар-Веллі, Вайомінг. Крім цього, ми продовжуємо працювати над тим, щоб храм був побудований у Парижі, Франція.
Детально про ці храми буде повідомлено в майбутньому, коли буде отримано необхідні дозволи на ділянки та інше.
На попередніх конференціях я згадував про прогрес, якого ми досягли у наближенні храмів до членів нашої Церкви. І хоч вони вже набагато доступніші для багатьох членів Церкви, та все ще у світі залишаються місця, де храми настільки далеко від членів нашої Церкви, що вони не можуть дозволити собі довгі подорожі, щоб до них дістатися. А це означає, що вони не можуть стати причасниками священних і вічних благословень, які надаються храмами. Аби допомогти у цьому, у нас є так званий Загальний фонд допомоги відвідувачам храму. Цей фонд надає допомогу для одноразової поїздки у храм тим, хто інакше не зміг би потрапити до храму і в майбутньому навряд чи матиме таку можливість. Кожний, хто хоче зробити внески до цього фонду, може просто написати про це на квитанції, яка віддається єпископу кожного місяця.
Тож, мої брати і сестри, я молюся, щоб ми могли бути сповнені Духа Господнього, коли сьогодні і завтра будемо слухати послання і дізнаватися те, що Господь хоче, аби ми дізналися. Про це я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.