Сила Писань
Писання подібні до сполохів світла, що освітлюють наш розум і відкривають шлях до спрямування й натхнення згори.
Ті з нас, хто виходить до цієї кафедри під час генеральної конференції, відчувають силу ваших молитов. Вони нам потрібні, і ми вдячні за них.
Наш Небесний Батько розумів, що ми не зможемо досягнути необхідного розвитку під час земного життя, якщо не пройдемо через важкі випробування. Деякі з цих випробувань будуть майже нездоланними. Він дав нам засоби, щоб допомогти в успішному подоланні земних труднощів. До цих засобів належать і Писання.
Упродовж століть Небесний Батько надихав обраних чоловіків і жінок під проводом Святого Духа знаходити рішення найскладніших життєвих проблем. Він надихав цих уповноважених служителів записувати ті рішення у вигляді посібника для тих Його дітей, які мають віру в Його план щастя і в Його Улюбленого Сина Ісуса Христа. Ми можемо вільно користуватися цим дороговказом завдяки скарбу під назвою Головні труди Церкви—тобто Старий Завіт, Новий Завіт, Книга Мормона, Учення і Завіти та Дорогоцінна Перлина.
Оскільки Писання виникли внаслідок натхненного спілкування через Святого Духа, вони є чистою істиною. Нам не слід перейматися достовірністю принципів, що містяться в Головних трудах, оскільки Святий Дух був тим засобом, що спонукав і надихав людей, які записували Писання.
Писання подібні до сполохів світла, що освітлюють наш розум, і відкривають шлях до спрямування й натхнення згори. Вони можуть стати ключем, що відкриває канал спілкування з нашим Небесним Батьком і Його Улюбленим Сином Ісусом Христом.
Коли ми належним чином цитуємо Писання, наші проголошення набувають сили і повноважень. Писання можуть стати надійними друзями, з якими нас не розділяє ні відстань, ні час. Вони завжди поруч, коли ми маємо в них потребу. Використання Писань закладає основу істини, яку може пробудити Святий Дух. Вивчення, розмірковування, дослідження і заучування Писань можна порівняти зі створенням каталогу друзів, цінностей та істин, до яких можна звернутися в будь-який час, у будь-якому місці в світі.
Велику силу дає заучування уривків з Писань. Заучувати уривки з Писань—це ніби знаходити нових друзів. Це ніби познайомитися з новою людиною, яка може допомогти в час нужди, надихнути, втішити й спонукати до необхідних змін. Наприклад, кожного разу, коли я згадую цей псалом, то сповнююся силою і розумінням:
“Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її,
Бо заклав Він її на морях, і на річках її встановив.
Хто зійде на гору Господню, і хто буде стояти на місці святому Його?—
У кого чисті руки та щиреє серце, і хто не нахиляв на марноту своєї душі, і хто не присягав на обману,—.
Нехай носить він благословення від Господа, а праведність—від Бога спасіння свого!” (Псалми 24:1–5).
Розмірковування над подібним уривком з Писань дає велике спрямування в житті. Писання можуть стати підтримуючим фундаментом. Вони можуть стати невичерпним джерелом доброзичливих друзів, які здатні допомагати нам. Заучений уривок з Писань стає надійним другом, що не втратить силу з плином часу.
Розмірковування над уривком з Писань може стати ключем, що відкриє шлях одкровенню, проводу та натхненню від Святого Духа. Писання можуть заспокоїти розтривожену душу, принести мир, надію й відновити впевненість у здатності долати життєві випробування. Вони мають величезну силу зцілювати емоційні рани, якщо є віра в Спасителя. Вони можуть прискорити фізичне зцілення.
Писання можуть набувати різного значення в різні часи нашого життя відповідно до наших потреб. Вірш, який ми, можливо, читали багато разів, може набувати додаткових відтінків. Вони можуть бути дуже несподіваними і глибокими, коли ми долаємо нове випробування в житті.
Як ви особисто використовуєте Писання? Чи робите ви підкреслення? Чи пишете нотатки на полях, щоб запам’ятати момент духовного спрямування або подію, яка допомогла засвоїти важливий урок? Чи використовуєте ви всі Головні труди, у тому числі й Старий Завіт? Я знайшов цінні істини на сторінках Старого Завіту, які є ключовими складовими основоположної істини, що спрямовує моє життя і є допоміжним засобом, коли я намагаюся ділитися євангельським посланням з іншими людьми. Ось чому я люблю Старий Завіт. Я знаходжу дорогоцінні скарби істини, що містяться на його сторінках. Наприклад:
“І сказав Самуїл: “Чи жадання Господа цілопалень та жертов таке, як послух Господньому голосу? Таж послух ліпший від жертви, покірливість—краща від баранячого лою” (1 Самуїлова 15:22).
“Надійся на Господа всім своїм серцем, а на розум свій не покладайся!
Пізнавай ти Його на всіх дорогах своїх, і Він випростує твої стежки.
Не будь мудрий у власних очах,—бійся Господа та ухиляйся від злого…
Мій сину, карання Господнього не відкидай, і картання Його не вважай тягарем,
Бо кого Бог любить, картає того, і кохає, немов батько сина!
Блаженна людина, що мудрість знайшла, і людина, що розум одержала” (Приповісті 3:5–7, 11–13).
Новий Завіт—це також джерело дорогоцінної істини:
“[Ісус] же промовив йому: “Люби Господа Бога свого всім серцем своїм, і всією душею своєю, і всією своєю думкою”.
Це найбільша й найперша заповідь.
А друга однакова з нею: “Люби свого ближнього, як самого себе”.
На двох оцих заповідях увесь Закон і Пророки стоять” (Матвій 22:37–40).
“І промовив Господь: “Симоне, Симоне,—ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти мов ту пшеницю.
Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!”
А той відказав Йому: “Господи, я з Тобою готовий іти до в’язниці й на смерть!”
Він же прорік: “Говорю тобі, Петре,—півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене”…
А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і придивившись до нього, сказала: “І цей був із Ним!”.
І відрікся від Нього він, твердячи: “Не знаю я, жінко, Його!”
Незабаром же другий побачив його та й сказав: “І ти від отих”. А Петро відказав: “Ні, чоловіче!”
І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: “Поправді,—і цей був із Ним, бо він галілеянин”.
А Петро відказав: “Чоловіче,—не відаю про що ти говориш” … І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.
І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: “Перше, ніж заспіває півень,—відречешся ти тричі від Мене”.
І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!” (Лука 22:31–34, 56–62).
Моє серце болить від думки про те, що тоді відбувалося з Петром.
Цей вірш з Учення і Завітів сильно благословив моє життя: “Не прагни проголошувати Моє слово, але спочатку прагни отримати Моє слово, а тоді буде твого язика розв’язано; тоді, якщо ти захочеш, ти будеш мати Мій Дух і Моє слово, так, силу Бога для переконання людей” (УЗ 11:21).
На мою думку, Книга Мормона навчає істині з незрівнянною ясністю та силою. Наприклад:
“І ось, я б хотів, щоб ви були смиренними, і покірними, і слухняними; легко сприймали; були сповненими терпіння і довгостраждання; будучи стриманими в усьому; будучи старанними у виконанні заповідей Бога в усі часи; просячи всього, у чому ви маєте потребу, і духовного, і тлінного; завжди віддаючи дяку Богові за все, що ви отримуєте.
І слідкуйте, щоб ви мали віру, надію і милосердя, і тоді ви будете завжди багаті на добрі діяння” (Алма 7:23–24).
І ще один уривок:
“А милосердя довго терпить, і є добрим, і не заздрить, і не чваниться, не шукає для себе, легко не дратується, не думає злого, і не втішається беззаконням, але втішається істиною, зносить усе, вірить усьому, надіється на все, витерпить все.
Отже, мої улюблені браття, якщо ви не маєте милосердя, ви ніщо, бо милосердя ніколи не минає. Отже, залишайтеся вірними милосердю, яке величніше над усе, бо все минає—
Але милосердя є чиста любов Христа, і воно існує вічно; і той хто матиме його в останній день, з ним усе буде добре.
Отже, мої улюблені браття, моліться Батькові з усією енергією вашого серця, щоб вас було сповнено цією любов’ю, яку Він дарував усім, хто є істинними послідовниками Його Сина, Ісуса Христа; щоб ви могли стати синами Бога; щоб коли Він явиться, ми могли бути такими, як Він, бо ми побачимо Його таким, як Він є; щоб ми могли мати цю надію; щоб нас було очищено саме так, як Він є чистим” (Мороній 7:45–48).
Моя дорога дружина Джанін любила Книгу Мормона. У юності, ще в підліткові роки, ця книга стала фундаментом її життя. Вона була джерелом свідчення і допомагала навчати під час її служіння на місії повного дня в північно-західній частині Сполучених Штатів. Коли ми служили на місії в Кордові, Аргентина, Джанін наполегливо заохочувала використовувати Книгу Мормона під час проповідування євангелії. З молодості Джанін стверджувала, що ті, хто постійно читає Книгу Мормона, благословенні додатковою мірою Господнього Духа, сильнішим бажанням дотримуватися Його заповідей і міцнішим свідченням про божественність Сина Божого1. Мені навіть важко сказати, скільки років поспіль я спостерігав, як вона спокійно сиділа, ще раз уважно дочитуючи всю Книгу Мормона перш ніж рік добігав кінця.
У 1991 році я хотів зробити особливий Різдвяний подарунок своїй сім’ї. Запис у моєму щоденнику засвідчує про здійснення цього бажання: “Зараз 12:38 дня, середа, 18 грудня 1991 року. Я щойно закінчив аудіозапис Книги Мормона для своєї сім’ї. Завдяки цьому моє свідчення про цю божественну роботу зміцнилося і збільшилося бажання краще ознайомитися зі сторінками цієї книги, щоб знаходити істини, які я зможу застосовувати в моєму служінні Господу. Я люблю цю книгу. Я свідчу від усієї душі, що вона істинна, що її було підготовлено, аби благословити дім Ізраїля та всіх, хто належить до нього по всьому світу. Всі люди, які вивчатимуть її послання зі смиренням, вірою в Ісуса Христа, дізнаються про її істинність і знайдуть скарб, що приведе їх до більшого щастя, миру і успіхів у цьому житті. Я свідчу всім, що є святого, що ця книга—істинна”.
Нехай кожен з нас скористається багатством благословень, які приносить вивчення Писань. Я молюся в ім’я Ісуса Христа, амінь.