Унікальна нагода в житті
Завдяки вашому відданому служінню і добровільній жертві, ваша місія стане для вас святою землею.
Визначною подією у житті місіонера є його остання або заключна співбесіда з президентом місії. Ця співбесіда буде зосереджена на обговоренні того, що, здається, стане незабутнім досвідом на все життя і ключових уроків, отриманих протягом останніх 18 чи 24 місяців.
Хоча багато з цих подій і уроків можуть бути звичайними для місіонерського служіння, кожна місія унікальна, з викликами і нагодами, які зміцнюють і випробовують нас відповідно до наших конкретних потреб і особливостей характеру.
Задовго до того, як полишити наш земний дім і сім’ю, щоб служити на місії повного дня, ми полишили небесних батьків, щоб виконати свою місію на землі. У нас є Батько на Небесах, який знає нас—наші сильні риси і слабкості, наші здібності та потенціал. Він знає, якого президента місії і напарників та яких членів Церкви і зацікавлених Церквою ми потребуємо, щоб стати місіонером, чоловіком і батьком, і носієм священства, якими ми спроможні стати.
Пророки, провидці та одкровителі дають місіонерам призначення відповідно до того, як їх скеровує і спонукає Святий Дух. Натхненні президенти місій скеровують трансфери місіонерів кожні шість тижнів і швидко пізнають, що Господь точно знає, де Він хоче, щоб служив кожний з місіонерів.
Кілька років тому старійшина Хав’єр Місієго з Мадрида, Іспанія, служив на місії повного дня в Аризоні. Його покликання служити на місії у Сполучених Штатах здавалось тоді дещо незвичайним, оскільки більшість молодих людей з Іспанії покликали служити у рідній країні.
По завершенні духовного вечора колу, до участі в якому старійшина Місієго був запрошений разом зі своїм напарником, до нього підійшов малоактивний член Церкви, якого сюди привів друг. Це був перший раз за багато років, коли цей чоловік відвідав будинок зборів. Він запитав у старійшини Місієго, чи не знав той Хосе Місієго з Мадрида. Коли старійшина Місієго відповів, що його батька звуть Хосе Місієго, чоловік схвильовано поставив ще кілька запитань, щоб пересвідчитися, що це дійсно той самий Хосе Місієго. Коли з’ясувалося, що вони говорять про ту саму людину, цей малоактивний член Церкви заплакав. “Твій батько був єдиним, кого я христив протягом всього свого служіння на місії”,—пояснив він і розповів чому, як йому здавалось, його місія була невдалою. Він сказав, що був неактивним протягом багатьох років через певні почуття невідповідності та депресії, вважаючи, що якимось чином підвів Господа.
Тоді старійшина Місієго розповів, що ця так звана невдача місіонера означала для його сім’ї. Він сказав йому, що його батько, охрищений ще молодим дорослим, одружився у храмі, що старійшина Місієго був четвертим з шістьох дітей, що всі три хлопчики і сестра відслужили на місії повного дня, що всі вони активні в Церкві, і що всі, хто уклали шлюб, були запечатані в храмі.
Цей малоактивний колишній місіонер почав схлипувати. Зараз він усвідомив, що завдяки його зусиллям життя багатьох людей були благословенні, і Господь послав старійшину з самого Мадрида, Іспанія, що на іншому кінці землі, на цей духовний вечір в Аризоні, щоб допомогти йому таки зрозуміти, що він не був невдахою. Господь знає, де Він хоче, щоб служив кожний з місіонерів.
Як би Господь не благословляв нас протягом служіння на місії, благословення від цього служіння не завершуються у ту мить, коли президент нашого колу звільняє нас від покликання. Ваша місія—це навчальний полігон, де готують до життя. Досвід, уроки та свідчення, отримані через віддане служіння, призначені, щоб закласти євангельську основу, яка буде непорушною протягом всього смертного життя і у вічностях. Однак для того, щоб благословення продовжували приходити по завершенню служіння на місії, є умови, яких слід дотримуватися. В Ученні і Завітах ми читаємо: “Бо всі, хто бажають мати благословення з Моїх рук, мають дотримуватися закону, який було призначено для цього благословення, і умов його” (УЗ 132:5). Цього принципу навчає розповідь у книзі Вихід.
Отримавши доручення від Господа, Мойсей повернувся до Єгипту, щоб вивести дітей Ізраїля з полону. Кара за карою не змогли принести їм волі, тож настала 10-та й остання кара: “І перейду Я тієї ночі в єгипетськім краї, і повбиваю в єгипетській землі кожного перворідного” (Вихід 12:12).
Для захисту від “згубника” (вірш 23) Господь наказав Своєму народу принести в жертву ягня “без вади” (вірш 5), і зібрати кров від тієї жертви. Потім вони мали “взяти тієї крови” і окропити нею вхід до кожного дому—“обидва бокові одвірки і … одвірок верхній” (вірш 7)—маючи таке обіцяння: “І побачу ту кров, і обмину вас. І не буде між вами згубної порази” (вірш 13).
“І пішли, й учинили сини Ізраїля,—як наказав був Господь” (вірш 28). Вони принесли жертву, зібрали кров і окропили нею свої будинки. “І сталося в половині ночі, і вдарив Господь в єгипетськім краї кожного перворідного” (вірш 29). Мойсей і його люди, як і обіцяв Господь, були захищені.
Кров, якою окропляли ізраїльтяни, символізувала майбутню Спасителеву Спокуту. Її було отримано через жертвоприношення. Однак самої жертви і самої крові було недостатньо для отримання обіцяного благословення. Якби кров’ю не окропили одвірки, жертва була би марною.
Президент Томас С. Монсон навчав: “Місіонерська робота важка. Для її виконання необхідні всі сили, всі здібності, докладання всіх зусиль. … Від жодної іншої роботи не вимагається стількох довгих годин, більшої відданості або таких жертв і палких молитов” (“That All May Hear”, Ensign, May 1995, 49).
Завдяки цій жертві, ми повертаємося з місії з особистими дарами: Даром віри. Даром свідчення. Даром розумінням ролі Духа. Даром щоденного вивчення євангелії. Даром здійсненого служіння нашому Спасителю. Дари дбайливо зберігаються у потертих примірниках Писань, пошарпаних посібниках Проповідуйте Мою євангелію, місіонерських щоденниках і вдячних серцях. Однак для постійного отримання благословень, пов’язаних з місіонерським служінням, як і у випадку з дітьми Ізраїля, після принесення жертви має бути застосування.
Кілька років тому, коли ми з сестрою Уедделл очолювали Іспанську Барселонську місію, я під час заключної співбесіди з кожним з місіонерів давав їм останнє доручення. Я просив їх, коли вони повернуться додому, одразу ж приділити час, щоб замислитися над уроками і дарами, які вони отримали від щедрого Небесного Батька. Вони мали з молитвою скласти перелік тих уроків і обміркувати, як найкраще застосувати їх у своєму житті після місії—уроків, які впливатимуть на кожний аспект їхнього життя: освіту, вибір кар’єри, шлюб, народження дітей, майбутнє служіння в Церкві та, найважливіше, ким вони продовжуватимуть ставати і яким буде їхній подальший розвиток як учнів Ісуса Христа.
Немає таких колишніх місіонерів, для яких надто пізно замислитися над уроками, отриманими під час відданого служіння, і більш старанно їх застосовувати. Коли ми це робимо, то повніше відчуємо вплив Духа у нашому житті, наші сім’ї зміцняться, і ми станемо ближчими до нашого Спасителя та Небесного Батька. На одній з попередніх генеральних конференцій старійшина Л. Том Перрі закликав: “Я звертаюся до вас, місіонери, що повернулися! Знову посвятіть себе, знову проникніться прагненням і духом місіонерського служіння. Я закликаю вас мати вигляд слуг нашого Небесного Батька, бути серед Його слуг і діяти, як Його слуги. … Я хочу пообіцяти вам: на вас чекають великі благословення, якщо ви й надалі йтимете вперед з тією відданістю, яку мали в часи свого служіння на місії повного дня” (“Місіонер, що повернувся”, Ліягона, січ. 2002, сс. 88, 89; Ensign, Nov. 2001, 77).
А зараз я звертаюсь до молодих чоловіків, які ще не служили на місії повного дня, і поділюся порадою, даною Президентом Монсоном минулого жовтня: “Я повторюю те, про що пророки вже довго навчали: кожний гідний, здатний до служіння молодий чоловік повинен підготуватися, щоб служити на місії. Місіонерське служіння є обов’язком, виконання якого Господь чекає від вас, кому було так багато дано” (“Коли ми знову зустрічаємося разом”, Ліягона, лист. 2010, сс. 5–6).
Подібно до того, як це було з місіонерами у минулому і відбувається у наш час, Господь знає вас і підготував для вас місіонерський досвід. Він знає вашого президента місії і його чудову дружину, які любитимуть вас, як власних дітей, і будуть прагнути отримати натхнення і скерування стосовно вас. Він знає кожного з ваших напарників і те, чого ви навчитеся від них. Він знає кожну територію, в якій ви будете працювати, членів Церкви, з якими ви зустрінетеся, людей, яких ви навчатимете, і життя, які ви навіки зміните.
Завдяки вашому відданому служінню і добровільній жертві, ваша місія стане для вас святою землею. Ви станете свідком дива навернення, коли Дух діятиме через вас, щоб торкнутися сердець тих, кого ви навчаєте.
Підготовка до служіння має бути ретельною. Стати ефективним слугою Господа означає більше, ніж бути висвяченим на місіонера, прикріпити табличку чи приїхати до Центру підготовки місіонерів. Це процес, який починається задовго до того, як вас почнуть називати “старійшина”.
Приїжджайте на місію з особистим свідченням про Книгу Мормона, отриманим через вивчення і молитву. “Книга Мормона є вагомим доказом божественності Христа. Це також доказ відновлення, що було здійснене через пророка Джозефа Сміта. … Ви як місіонер самі повинні мати особисте свідчення про істинність Книги Мормона. … Це свідчення Святого Духа [стане] основною метою вашого навчання”. (Проповідуйте Мою євангелію: Путівник для місіонерського служіння [2005], сс. 107–108).
Приїжджайте на місію гідними супроводу Святого Духа. Як сказав Президент Езра Тефт Бенсон: “Дух—це найважливіший окремий елемент у цій роботі. Якщо Дух буде звеличувати ваше покликання, ви зможете творити чудеса для Господа на місіонерській ниві. Без Духа ви ніколи не досягнете успіху, якими б не були ваші таланти і здібності”. (У Проповідуйте Мою євангелію, с. 188).
Приїжджайте на місію готовими працювати. “Ваш успіх як місіонера в першу чергу визначатиметься вашим бажанням шукати, навчати, христити і конфірмувати людей”. Від вас очікуватиметься, що ви будете “щоденно наполегливо працювати, докладаючи всіх зусиль, щоб привести душі до Христа”. (Проповідуйте Мою євангелію, сс. 10, 11).
Я повторю заклик старійшини М. Расселла Балларда, звернений до попереднього покоління молодих чоловіків, які готувалися до служіння: “Ми дивимося на вас, мої молоді брати Ааронового священства. Ви потрібні нам. Як і 2 тисячі юних воїнів Геламана, ви також є духовними синами Бога і також можете отримати силу, щоб будувати і захищати Його царство. Нам потрібно, щоб ви укладали священні завіти, як зробили це вони. Нам потрібно, щоб ви були абсолютно слухняними й вірними, як вони” (“Найвеличніше покоління місіонерів”, Ліягона, лист. 2002, с. 47).
Відгукнувшись на цей заклик, ви отримаєте великий урок, як отримав старійшина Місієго та всі інші, хто віддано відслужили, повернулися і застосовували. Ви пізнаєте істинність слів нашого пророка, Президента Томаса С. Монсона: “Ви маєте унікальну нагоду в житті—служити на місії. На вас очікують благословення вічності. Ви маєте привілей не спостерігати за служінням священства, а брати у ньому участь” (Ensign, May 1995, 49). Я свідчу, що це—істина, в ім’я Ісуса Христа, амінь.