Допоможіть їм ставити високі цілі
Під вашим керівництвом ваші підопічні зможуть побачити, захотіти і повірити, що вони можуть досягнути свого повного потенціалу, служачи в Божому царстві.
Я такий вдячний за можливість бути на цих чудових зборах священства і чути такі чудові повчання й свідчення. Це змушує мене замислитися над своїм власним життям. Майже всім, чого я досягнув як носій священства, я завдячую людям, які знали мене і бачили в мені те, чого я не бачив сам.
Коли я був молодим батьком, то молився, щоб знати, який вклад мої діти можуть зробити в Господнє царство. Що стосується хлопців, то я знав, що вони можуть мати священство. А про дівчат я знав, що вони будуть служити, представляючи Господа. Усі мають виконувати Його роботу. Я знав, що кожна дитина була неповторною, тому Господь кожну наділив особливими дарами, якими необхідно було користуватися, здійснюючи Його служіння.
Я не можу детально розповісти кожному батькові й кожному провідникові молоді, що треба робити саме вам. Але я можу пообіцяти, що ви благословите молодих людей, допомагаючи зрозуміти, з якими духовними дарами вони народилися. Усі люди є різними, і їхній вклад буде різним. Ніхто не приречений на невдачу. Прагнучи одкровення, щоб побачити дари так, як їх бачить Бог у тих людях, якими ви керуєте як провідник священства—особливо в молоді,—ви матимете благословення допомогти їм підвести погляд і побачити служіння, яке вони можуть здійснити. Під вашим керівництвом ваші підопічні зможуть побачити, захотіти і повірити, що вони можуть досягнути свого повного потенціалу, служачи в Божому царстві.
Щодо моїх власних дітей, то я молився про одкровення, щоб знати, як допомогти кожному з них окремо підготуватися до особливих можливостей служити Богові. А потім я намагався допомогти їм бачити це майбутнє, надіятися і працювати заради нього. Для кожного сина я вирізьбив дошку. На ній була цитата з Писань, яка описувала його особливий дар, та зображення, що ілюструє цей дар. Під малюнком і написом була вирізьблена дата хрищення кожного з хлопчиків і висвячення в чини священства разом зі зростом навпроти кожної з цих визначних дат.
Я опишу дошки, які вирізьбив для кожного сина, щоб допомогти побачити духовні дари і те, який вклад кожен з синів міг зробити в Господню роботу. Як і я, ви через натхнення можете побачити особливі дари та унікальні можливості кожної молодої людини, яку ви любите і якою керуєте.
Коли мій найстарший син став дияконом і скаутом-орлом, мені на думку спало зображення орла, коли я думав про нього і його майбутнє. Ми жили в Айдахо біля підніжжя гори Саут-Титон, на яку ходили разом і спостерігали за польотом орлів. Та картина в моєму розумі допомогла глибше відчути слова Ісаї:
“Він змученому дає силу, а безсилому міць.
І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись—спіткнуться,
А ті, хто надію складає на Господа—силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати—і не потомляться, будуть ходити—і не помучаться!”1
В дійсності, ми з моїм найстаршим сином не дійшли до вершини гори Саут-Титон, тому що він стомився. Він захотів зупинитися і сказав: “Чи я буду завжди жалкувати про те, що ми не дійшли до вершини? Тату, ти йди далі, я не хочу тебе засмучувати”.
Я відповів: “Я і не збираюся засмучуватися. І ти ніколи не будеш жалкувати. Ми будемо завжди пам’ятати, що ми разом сюди дійшли”. У верхній частині його дошки я вирізьбив орла і напис: “На орлиних крилах”.
Через кілька років у місіонерському служінні мій син злетів вище, ніж я уявляв у своїх найсміливіших сподіваннях. Серед труднощів, які йому доводилося долати на місії, були такі, що здавалися невирішенними. З хлопчиком, якого ви надихаєте, може статися так само, як і з моїм сином: Господь підніме його вище в проповідуванні євангелії складною мовою, ніж можна уявити. Якщо ви будете намагатися відчути, які можливості у священстві має той чи інший юнак, я обіцяю, що Господь скаже вам стільки, скільки вам необхідно знати. У хлопчика може бути навіть більший потенціал, ніж буде вам відкрито Господом. Допоможіть йому ставити високі цілі.
Хлопець, якого ви надихаєте, може здаватися надто боязким, аби бути сильним служителем у священстві. Інший мій син був настільки сором’язливим у дитинстві, що навіть не міг зайти в магазин і заговорити з продавцем. Він так боявся, що я непокоївся, коли молився про те, яким носієм священства він буде в майбутньому. Я уявляв собі його на місії, і ті картини не були обнадійливими. Мене було спрямовано до такого вірша з Приповістей: “Безбожні втікають, коли й не женуться за ними, а справедливий безпечний, немов той левчук”2.
Я вирізьбив на його дошці слова “Сміливий, як лев” під зображенням великої ричучої лев’ячої голови. На місії та в наступні роки він виповнив сподівання, вирізьблене мною. Колись сором’язливий, мій син проповідував євангелію з великим переконанням і сміливо дивився в обличчя небезпеці. Його було звеличено в його обов’язку представляти Господа.
Це може статися і з юнаком, якого ви спрямовуєте. Вам необхідно зміцнювати його віру, аби Господь міг перетворити його на служителя, що буде сміливішим за боязкого хлопчика, який зараз стоїть перед вами.
Ми знаємо, що Господь робить Своїх служителів сміливими. Юний Джозеф, який бачив Бога Батька і Його Сина Ісуса Христа у гаю, перетворився на духовного велетня. Парлі П. Пратт бачив це, коли пророк Джозеф Сміт докоряв негідним охоронцям, які тримали його в ув’язненні. Старійшина Пратт записав:
“Раптом він підвівся на ноги і заговорив голосом грому або як ричучий лев, промовляючи, наскільки я пам’ятаю, такі слова:
“ЗАМОВКНІТЬ, ви, породження пекла. У ім’я Ісуса Христа я забороняю вам, і наказую замовчати! Я не потерплю навіть однієї хвилини подібної мови. Припиніть подібні розмови, або чи ви, чи я помремо ЦІЄЇ Ж МИТІ!”
Старійшина Пратт писав про той випадок: “Лише єдиний раз, посеред ночі, я побачив гідність і велич, заковані в ланцюги, в казематі відлюдного села в Міссурі”3.
Господь надасть своїм праведним служителям можливість бути сміливими, як леви, коли вони, як свідки у Його священстві, промовляють у Його ім’я.
Інший мій син змалку мав багато друзів, які часто хотіли бути в його товаристві. Він допомагав людям швидко налагоджувати стосунки. Коли я молився і намагався передбачити його вклад у Боже царство, то відчув, що у нього буде сила зближати людей в любові та єдності.
Це нагадало мені уривок з Учення і Завітів, де описано, що ангели радісно вигукували, дивлячись на зусилля і вклад старійшин-носіїв священства в розбудові Сіону в Міссурі. Це вимагало великої жертви. У одкровенні в Ученні і Завітах сказано: “Проте вас благословлено, бо свідчення, яке ви принесли, записано на небі, щоб ангели дивилися на нього; і вони радіють за вас, і ваші гріхи прощено вам”4.
На дошці зростання мого сина я вирізьбив: “Ангели радіють за тебе”.
Ця велика здібність мого сина згуртовувати людей і впливати на них розвивалася й далі після закінчення школи. З товаришами-носіями священства він організовував заходи колу в його місцевості, які розвивали віру молодих людей, допомагаючи їм зносити труднощі й навіть виходити переможцями в складних ситуаціях. Коли він зміцнював віру цих молодих чоловіків і жінок, він допомагав будувати осередки Сіону у великих містах Америки. На різьбленні, яке я зробив, ангели сурмили в сурми, що, можливо, не з точністю передавало те, що вони роблять, але це було легше вирізьбити, ніж радість.
Ангели радіють, коли провідники священства по всьому світу розбудовують Сіон у своїх приходах, колах і місіях. І вони радіють за тих юнаків і дівчат, яким ви допомагаєте розбудовувати Сіон там, де вони живуть, і за будь-яких їхніх обставин. Сіон виникає тоді, коли людей поєднують завіти й любов. Я запрошую вас допомагати вашій молоді приєднатися до цього.
Для одного зі своїх синів я відчув спонукання вирізьбити сонце—тобто сонце на небі—і слова із заступницької молитви Спасителя: “Життя вічне”. Під кінець свого земного служіння Спаситель молився Своєму Батькові:
“Життя ж вічне—це те, щоб пізнали Тебе, єдиного Бога правдивого, та Ісуса Христа, що послав ти Його.
Я прославив Тебе на землі,—довершив Я те діло, що Ти дав Мені виконати”5.
Мій син надавав служіння у священстві на трьох континентах, але більш важливо—у своєму домі та в сім’ї. Він зосередив на них своє життя. Він працює неподалік від дому, тож часто приходить в обідню перерву пообідати з дружиною й молодшими дітьми. Його сім’я живе неподалік від нас із сестрою Айрінг. Вони дбають про наше подвір’я, як про своє. Цей син живе не лише так, щоб бути гідним вічного життя, але щоб також бути вічно в оточенні вдячних членів сім’ї, яких він об’єднує навколо себе.
Вічне життя—це жити в єдності у сім’ях з Батьком, Сином і Святим Духом. Вічне життя можливе лише завдяки ключам священства Божого, які були відновлені через пророка Джозефа Сміта. Націлюючи молодь, яку ви спрямовуєте, до цієї вічної мети, ви даєте їм дар настільки величний, наскільки ви тільки можете дати. В першу чергу, ви будете запроваджувати це на власному прикладі у своїй сім’ї. Ті, ким ви керуєте, можуть не мати сім’ї у Церкві, але я закликаю вас допомагати їм відчути любов до сім’ї по обидві сторони завіси і прагнути до неї.
Дошки зростання, про які я розповідав,—це лише один спосіб допомогти молодим людям побачити відблиск величі, яку Бог вбачає в них, і надзвичайного служіння, до якого Він їх підготував. Він допоможе вам побачити, як зробити це для власних дітей чи інших молодих людей, якими ви керуєте. Але коли ви з молитвою будете намагатися самостійно побачити відблиск цього майбутнього для себе і розповісте про це молодій людині один-на-один, ви зрозумієте, що Бог любить кожну Свою дитину як особистість і в кожній бачить величні й унікальні дари.
Як батько я мав благословення побачити велике майбутнє у Божому царстві не лише для своїх синів, але і для своїх дочок. Коли я з молитвою шукав скерування, мені було показано, у який спосіб я можу допомогти своїм дочкам зрозуміти, що Господь покладає на них надію, як на служителів, які можуть допомогти в розбудові Його царства.
Коли мої дочки були малі, я бачив, що ми можемо допомагати іншим відчувати любов тих поколінь, які вже пішли за завісу. Я знав, що любов приходить шляхом служіння і надихає надією на вічне життя.
Тож ми різьбили дошки для різання хліба, на які клали паляницю домашнього хліба, і разом ішли з нашим приношенням до вдів, удівців та сімей. Напис, який я робив на кожній дошці, був таким: “J’aime et J’espere”, що означає французькою “Я люблю і надіюся”. Доказ їхніх унікальних духовних дарів виявлявся не лише в дошках, які я різьбив, але ще яскравіше, коли ми несли їх тим, хто потребує, під час болю чи втрат, запевнення, що любов Спасителя і Його Спокута може надати досконалу яскравість надії. Це—вічне життя для моїх дочок і для кожного з нас.
А зараз ви можете подумати: “Брате Айрінг, чи не хочете ви сказати, що я маю навчитися різьбярству?” Моя відповідь заперечна. Я навчився різьбити завдяки доброму й обдарованому другові, у той час старійшині Бойду К. Пекеру. Тим невеликим умінням, яке я здобув, я завдячую його великому різьбярському таланту і вчительському терпінню. Лише небеса можуть послати такого наставника, як президент Пекер. Але є багато способів того, як ви можете формувати серця дітей без того, щоб різьбити для них дерев’яні дошки.
Наприклад, нові комунікаційні технології дозволяють ділитися посланнями віри і надії навіть незважаючи на кілометри, що розділяють нас. Це відбувається миттєво і за невелику плату або ж безкоштовно. Моя дружина допомагає мені робити це. Ми починаємо говорити по телефону з нашими онуками чи дітьми, до яких можемо додзвонитися. Ми просимо їх ділитися історіями про особисті успіхи і надане служіння. Ми також запрошуємо їх посилати фотографії подій, що відбувалися того дня. Ми використовуємо ці фото, щоб проілюструвати кілька абзаців тексту. Ми додаємо один або два вірші з Книги Мормона. Можливо, Нефій і Мормон не були б так вражені духовною якістю наших записів чи невеликими зусиллями, які ми докладаємо для того, щоб створити так званий “Сімейний щоденник: малі пластини”. Однак разом із сестрою Айрінг ми отримуємо благословення за ці зусилля. Ми відчуваємо натхнення обирати уривки з Писань і пишемо коротке свідчення. І ми бачимо, як це впливає на їхнє життя: їхні серця повертаються до нас, і до Спасителя, і в небеса.
Є й інші способи виявити почуття. Ви вже вдаєтеся до багатьох з них. Ваша звичка молитися сім’єю і читати Писання стане джерелом більш незабутніх спогадів і більших змін серця, ніж ви зараз уявляєте. Навіть, на перший погляд, такі мирські заходи, як відвідування спортивних подій чи перегляд кінофільму, можуть впливати на формування серця дитини. Головне—це не захід, а почуття, яке виникає під час нього. Я винайшов чудовий тест, щоб перевірити, чи матиме захід позитивний вплив на життя молодої людини. Це відбувається тоді, коли молодь пропонує захід, керуючись інтересом, який, як вони відчувають, прийшов до них, як дар Божий. Я з власного досвіду знаю, що це можливо.
Я жив у Нью-Джерсі, за 80 км від Нью-Йорка, коли у 12-річному віці став дияконом. Я мріяв стати великим бейсболістом. Мій батько погодився повезти мене на гру, яка проводилася на легендарному Yankee Stadium у Бронксі. Я й досі бачу, як замахується битою Джо ДіМаггіо і вдаряє по м’ячу та здійснює хоум-ран до центру поля, а мій батько сидить поруч зі мною. То був єдиний раз, коли ми разом ходили на бейсбольну гру.
Але інший день, проведений з батьком, назавжди змінив моє життя. Він привіз мене з Нью-Джерсі в дім висвяченого патріарха у Солт-Лейк-Сіті. Я ніколи раніше не бачив того чоловіка. Мій батько залишив мене біля вхідних дверей. Патріарх провів мене до стільця, поклав руки на мою голову і промовив благословення, як дар від Бога, в якому були слова про велике бажання мого серця.
Він сказав, що я був одним з тих, про кого сказано: “Благословенні миротворці”6. Я був настільки здивований, що людина, яку я ніколи не бачив, може знати моє серце, що відкрив очі, аби побачити кімнату, в якій відбувалося таке диво. Те благословення про мої можливості вплинуло на моє життя, мій шлюб і служіння у священстві.
Завдяки тому досвіду і всьому, що було потім, я можу свідчити: “Бо не всім даються всі дари; бо є багато дарів, і кожній людині дається дар Духом Бога”7.
Завдяки тому, що Господь відкрив мені дар, я зміг зрозуміти можливості й підготуватися до них, аби перетворити їх на благословення для тих, кого я люблю і кому служу.
Бог знає наші дари. Я закликаю вас і себе молитися, аби знати дари, якими ми наділені, аби знати, як їх розвивати і розпізнавати можливості для служіння людям, які надає нам Бог. Однак понад усе я молюся, щоб ви відчули натхнення допомагати іншим відкривати для служіння їхні особливі дари від Бога.
Я обіцяю вам, що якщо ви запитаєте, то матимете благословення і допомогу, щоб піднімати інших до їхнього повного потенціалу в служінні тим, ким вони керують і кого люблять. Я свідчу, що Бог живий, Ісус є Христос, це священство, яке ми маємо, є священством Бога, і Бог підготував нас, надавши особливі дари, аби в служінні Йому ми перевершували наші найсміливіші сподівання. В ім’я Ісуса Христа, амінь.