Благословення причастя
Ми будемо благословенні, якщо будемо мати вдячність за Спокуту Ісуса Христа, поновлювати наші завіти хрищення, відчувати прощення і отримувати натхнення від Святого Духа.
Я виріс у Рексбурзі, штат Айдахо, де на мене впливали і навчали чудова сім’я, друзі, вчителі та провідники. В житті кожного з нас є особливі випадки, які торкаються наших душ і змінюють щось назавжди. Один такий стався в моїй юності. Він змінив усе моє життя.
Я завжди був активний у Церкві і розвивався в Аароновому священстві. Коли я був підлітком, брат Джейкоб, мій вчитель, попросив мене записати на аркуші те, про що я думав під час причастя. Я взяв свій аркуш і почав писати. Першим у списку була гра в баскетбол, яку ми виграли попереднього вечора. А після гри було побачення, і список продовжувався в такому ж дусі. Наприкінці і далеко не жирним шрифтом було вказане ім’я Ісуса Христа.
Кожної неділі я заповнював такий аркуш. Для молодого носія Ааронового священства причастя і причасні збори набули нового, ширшого і духовного значення. Я з нетерпінням чекав неділі і можливості прийняти причастя, бо розуміння Спокути Спасителя змінювало мене. Кожної неділі і до цього дня, коли я приймаю причастя, в уяві я бачу свій аркуш і переглядаю свій список. І завжди тепер у моєму списку на першому місці стоїть Спаситель людства.
У Новому Завіті ми читаємо про час, коли Спаситель і Його Апостоли зустрілися у верхній кімнаті для святкування Пасхи.
“Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: “Це тіло Моє, що за вас віддається: Це чиніть на спомин про Мене!”
По вечері так само ж і чашу, говорячи: “Оця чаша—Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається”1.
Ісус також ввів обряд причастя під час Свого відвідування нефійців2. З часом я почав розуміти важливість цих двох подій.
Президент Девід О. Мак-Кей сказав: “Я маю відчуття, що повинен наголосити на тому, які збори Господь призначив найголовнішими в Церкві, і це збори причастя”3. Якщо ми правильно готуємося до причастя, ми можемо змінити наші життя. Я б хотів запропонувати п’ять принципів, які можуть благословити наші життя, за умови гідного прийняття причастя.
I. Мати відчуття вдячності за Спокуту Ісуса Христа
Перший принцип—це мати під час причастя відчуття вдячності Небесному Батькові за Спокуту Його Сина. В наступній історії розповідається про рознесення причастя:
“Причастя ніколи не мало для мене великого значення до тієї неділі, коли мене було висвячено в диякони. Того дня я вперше розносив причастя. Перед зборами один з дияконів попередив мене: “Будь насторожі з братом Шмідтом. Можливо тобі прийдеться його розбудити!” Зрештою прийшов час мені взяти участь у рознесенні причастя. Я досить добре впорався з шістьма першими рядами. Діти й дорослі прийняли хліб без якихось помітних думок чи проблем. Потім я дійшов до сьомого ряду, того, де зазвичай сидів брат Шмідт. Але я здивувався. Замість того, щоб спати, він був досить бадьорий. На противагу іншим, кому я прислужував, він узяв хліб з поміркованістю і благоговінням.
Через кілька хвилин я знову підходив до сьомого ряду, вже з водою. Цього разу мій друг був правий. Брат Шмідт сидів з похиленою головою, заплющивши свої великі німецькі очі. За всіма ознаками він міцно спав. Що мені зробити чи сказати? Якусь хвилину я дивився на його чоло, зморшкувате, зоране роками праці і випробувань. Він приєднався до Церкви у підлітковому віці і був у своєму невеликому німецькому містечку жертвою багатьох переслідувань. Я багато разів чув цю історію на зборах свідчень. Зрештою я вирішив ніжно поторсати його плече, сподіваючись розбудити його. І щойно я нахилився для цього, як його голова повільно підвелася. По його щоках текли сльози, і коли я подивився йому в очі, то побачив там любов і радість. Він тихо простягнув руку і взяв воду. І хоча тоді мені було лише дванадцять, я досі чітко пам’ятаю відчуття, яке мав, коли дивився, як цей зморшкуватий старий чоловік приймав причастя. Без сумнівів я знав, що він відчував щодо причастя щось таке, чого я ніколи не відчував. І тоді я вирішив, що хочу мати ті самі почуття”4.
Брат Шмідт говорив з небесами, а небеса йому відповідали.
ІІ. Пам’ятайте, що ми поновлюємо завіт хрищення
Другий принцип—це пам’ятати, що, приймаючи причастя, ми поновлюємо наш христильний завіт. Серед зобов’язань, які ми беремо на себе, і які записані в Писаннях, є наступні:
“Прийти до кошари Бога і називатися Його народом, … нести тягарі один одного, … сумувати з тими, хто сумує, … і бути свідками Бога”5.
“Приход[ити] зі скрушеним серцем і впокореним духом, … бажа[ти] взяти на себе ім’я Ісуса Христа, маючи рішучість служити Йому до кінця”6, і дотримуватися Його заповідей і завжди пам’ятати Його7.
Причасна молитва служить нагадуванням про ці завіти. Коли ми приймаємо причастя, ми поновлюємо наше зобов’язання жити за цими завітами. Я вірю, що було б доречно вивчити причасні молитви напам’ять у нашому розумі і в нашому серці. Це допоможе нам зосередитися на поновленні нашого завіту хрищення. Скільки б років нам не було на момент хрищення, 8 чи 80, сподіваюся, що ми ніколи не забудемо той день і укладені нами завіти.
ІІІ. Приймаючи причастя, ми можемо відчути прощення наших гріхів
По-третє, під час причастя ми можемо відчути прощення наших гріхів. Якщо перед причасними зборами ми витратимо час на покаяння в наших гріхах, ми можемо піти з причасних зборів з відчуттям чистоти і незаплямованості. Президент Бойд К. Пекер сказав: “Причастя поновлює процес прощення. Кожної неділі, коли розноситься причастя, ця церемонія служить тому, щоб відновити процес прощення. Кожну неділю ви очищаєте себе, щоб з часом, коли ви помрете, ваш дух був чистим”8. Гідне прийняття причастя може допомогти нам відчути, як це було з людьми народу царя Веніямина, які “сповнилися радості, одержавши прощення своїх гріхів і маючи спокій у свідомості”9.
ІV. Ми можемо отримувати натхнення для вирішення наших проблем
Четвертий принцип полягає в тому, що протягом причасних зборів ми можемо отримувати натхнення для вирішення наших проблем. Коли я був президентом місії в Болівії, моя дружина, Мері Енн, і я мали благословення відвідати семінар для президентів місій з президентом Генрі Б. Айрінгом. На тих зборах він навчав, що є три важливі способи підготуватися отримати користь від зборів. Ми маємо приходити з нашими проблемами смиренними, як готові до навчання діти, і з бажанням допомогти дітям Бога.
Коли ми приходимо на причасні збори із смиренням, ми можемо мати благословення відчувати натхнення для вирішення наших щоденних проблем. Ми маємо приходити підготовленими, бути готовими слухати і не відволікатися. В Писаннях ми читаємо: “Але, ось, Я кажу тобі, що ти повинен з’ясувати це повністю своїм розумом; потім ти повинен спитати Мене, чи це правильно, і якщо це правильно, Я зроблю так, щоб твої груди запалали зсередини; отже, ти відчуєш, що це правильно”10. Ми можемо дізнатися, що нам слід робити для вирішення наших проблем.
V. Гідне прийняття причастя допоможе нам сповнитися Святого Духа
П’ятий принцип—гідне прийняття причастя допоможе нам сповнитися Святого Духа. Встановивши під час візиту до нефійців обряд причастя, Ісус сказав: “Той, хто їсть цей хліб, їсть від Мого тіла для своєї душі; а той, хто п’є це вино, п’є від Моєї крові для своєї душі; і його душа ніколи не буде ні голодувати, ані відчувати спрагу, але буде наповнена”11. Їм було обіцяно, що якщо вони будуть голодувати і спрагнути за праведністю, вони будуть сповнені Святого Духа. Причасна молитва також містить обіцяння, що якщо ми будемо виконувати наші завіти, з нами завжди буде Святий Дух12.
Старійшина Мелвін Дж. Баллард сказав: “Я є свідком того, що обряд причастя благословляється присутністю Духа, Який зігріває душу з голови до п’ят; ви відчуваєте, як духовні рани зцілюються, і тягарі полегшуються. Втіха і щастя приходять до душі, яка є гідною і щиро бажає скуштувати цю духовну їжу”13.
Ми будемо благословенні, якщо будемо мати вдячність за Спокуту Ісуса Христа, поновлювати наші завіти хрищення, відчувати прощення і отримувати натхнення від Святого Духа під час щотижневого прийняття причастя. Причасні збори завжди будуть чудовими, якщо ми зробимо причастя центром нашого поклоніння. Я висловлюю свою вдячність за Спокуту Ісуса Христа. Я знаю, що Він живе. В ім’я Ісуса Христа, амінь.